Основная проблема преподавания христианской этики в светских учебных заведениях есть решение противоречия между требованием не учить религии, но в то же время необходимостью помощи в осуществлении духовно-нравственной самоидентификации молодого поколения. Противоречие снимается проживанием учителем и его учениками ценностей и идеалов восточнохристианской цивилизации как реальных ценностей и возникновения к ним положительного отношения.

Викладено основні положення атеїзму та теїзму в контексті відповіді на пошуки сенсу існування людини, дуалістичності духовного та фізичного в природі людини, її світобачення, розкрито теоретичні основи цих антагоністичних систем, онтологічні, гносеологічні підвалини: в основі першого - стихійний атеїзм, атеїзм стародавніх мислителів, атеїзм періоду середньовіччя, атеїзм буржуазних просвітителів ХVIII ст., атеїзм революційних демократів, марксистсько-ленінський атеїзм. Розглянуто основні концептуальні положення представників наукового атеїзму, практичне його втілення в соціалістичній моделі з її моральним кодексом будівника комунізму. Становлення та суперечності за умов поліконфесійності релігійного буття в сучасній Україні між різними напрямками християнських церков, втрата ідеалів патріотичного, громадянського та морально-етичного спрямування в більшості молоді - основні фактори, що детермінують актуалізацію звернення до Біблії, як квінтесенції, еманації свідомості людства, джерела духовності та підкреслено орієнтацію на Вищий Абсолют в педагогічному процесі, яка створює умови для розвитку творчої особистості. Наведено приклади наукового передбачення положень Біблії, які з часом найшли своє раціоналістичне підтвердження, морально-етичні норми, значущість яких не зникла з часом.

Рассмотрены в сопоставлении основные концепции атеизма и теизма относительно смысла жизни студенческой молодежи.

In clause the basic concepts of atheism concerning meaning of the life of studentТs youth are comparison.

Доведено необхідність формування у молоді цілісного гуманістичного світогляду, що забезпечуватиме гармонійний, духовно збагачений розвиток особистості. З'ясовано причини повернення до основ християнства у вихованні високоморальних цінностей. Запропоновано напрями організації освітньо-виховного процесу в навчальних закладах усіх рівнів з метою формування стійких моральних принципів. Зроблено висновок, що християнське моральне виховання є складовою частиною національного і відповідає ментальності, психіці, природній релігійності та традиційним рисам українського ідеалу людини.

Обгрунтовано сучасні підходи до визначення поняття «релігійна педагогіка», проаналізовано роль релігійної педагогіки в навчанні студентів-гуманітаріїв, у зв’язку з чим розглянуто наступні питання: трактування духовності, можливість світської освіти сформувати духовність студента та роль релігійної педагогіки в цьому процесі, активність студента в освітньому процесі та вплив на нього викладача.

Обобщены современные подходы к определению понятия «религиозная педагогика», проанализирована роль религиозной педагогики в обучении студентов-гуманитариев, в связи с чем рассмотрены следующие вопросы: трактовка духовности, возможность светского образования сформировать духовность студента и роль религиозной педагогики в этом процессе, активность студента в образовательном процессе и влияние на него преподавателя.

The article summarizes the current approaches to the definition of religious teaching, explored the role of religious pedagogy in teaching students in the humanities.

З використанням результатів соціологічних досліджень, проведених серед ВНЗ м. Рівне у 2010 - 2012 рр., обговорено необхідність посилення співпраці світської освіти та релігійного виховання як важливого чинника, що може вплинути на моральне здоров’я суспільства. Досліджено питання про роль релігії в суспільстві, релігійне виховання і освіту, особисте сприйняття релігії та нетрадиційні релігії. Узагальнено, що більшість університетської молоді є віруючою (відмінностей у відповідях респондентів за статтю, національністю, соціальним походженням не виявлено). Виявлено протиріччя між позиціюванням респондентів себе як віруючими, з одного боку, і низьким рівнем дотримання принципів релігійного життя, з іншого. Підкреслено, що більша частина студентської молоді підтримує розвиток і зміцнення релігійно-моральних принципів сучасного способу життя, очікуючи при цьому більш ефективної політики з боку держави в моральному оздоровленні сучасного українського суспільства.

Акцентировано внимание на необходимости усиления сотрудничества светского образования и религиозного воспитания как важного фактора, который может повлиять на моральное здоровье общества.

Attention is accented on the necessity of strengthening of collaboration of society education and religious education as an important factor which can influence on the moral health of society.

Зазначено, що духовні перетворення в українському суспільстві, спрямовані на розбудову та утвердження власної державності, потребують активної участі в цьому процесі не тільки державних інститутів і політичних партій, а й найрізноманітніших громадських організацій та об'єднань. Важливим чинником цього процесу є Церква. Вона формує духовність людства.

Дисертація присвячена проблемі формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти (ДКЦО). Визначено теоретико-методологічні засади формування у такої молоді ДКЦО. Охарактеризовано наукові підходи щодо проблеми формування у студентської молоді ДКЦО. Проаналізовано проблемне поле дослідження. Уточнено сутність понять "цінність", "освіта", "цінності освіти", "духовність", "духовна культура", "духовні цінності", "культурні цінності". Надано сутнісну характеристику поняття "духовно-культурні цінності освіти", які розглянуто як сукупність особистісно-значимих морально-орієнтованих пріоритетів в освіті, які визначають лінію поведінки особистості та сприяють здійсненню її найбільш повної самореалізації в усіх сферах життєдіяльності відповідно до законів істини, добра та краси. Визначено критерії, показники та рівні сформованості у студентської молоді ДКЦО. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено ефективність впровадження моделі організаційно-методичної системи та педагогічних технологій формування у студентів ДКЦО. Розроблено спецкурс "Освічена особистість".

Здійснено теоретичне узагадьнення та наукове вирішення проблеми формування духовних цінностей студентської молоді в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу. На основі аналізу наукових джерел з філософії, психології, педагогіки обґрунтовано теоретико-методичні засади формування духовних цінностей особистості. Уточнено сутність поняття "духовні цінності студентської молоді". Окреслено змістову структуру духовних цінностей особистості у взаємозв’язку когнітивного, емоційно-ціннісного, праксичного компонентів. Визначено та обґрунтовано критерії й показники, рівні сформованості духовних цінностей студентів вищих навчальних закладів. Розкрито потенціал суспільно-гуманітарних дисциплін та позааудигорної діяльності вищого навчального закладу щодо формування духовних цінностей студентської молоді. Розроблено, експериментально перевірено та доведено ефективність структурно-функціональної моделі формування духовних цінностей студентської молоді в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу та педагогічних умов її ефективної реалізації.

Обґрунтовано провідні засади формування духовних цінностей студентів закладів вищої освіти (ЗВО). Визначено критерії та показники, що дозволяють вивчати особливості й динаміку сформованості духовних цінностей як інтегрального утворення особистості студента. Відображено результати експериментальної перевірки моделі формування духовних цінностей студентської молоді в освітньому процесі ЗВО. Охарактеризовано педагогічні умови, форми, методи, засоби, що забезпечують духовну спрямованість освітнього середовища сучасної вищої школи та педагогічної підтримки студентів у їх духовно-ціннісному самовизначенні.