Розглянуто проблему становлення й розвитку мовної особистості. Визначено мовну особистість як мовця, який формується в мовному середовищі в процесі спілкування, користується мовою у повсякденному житті й дотримується норм літературної мови. З метою осмислення сутності мовної особистості з'ясовано поняття, які розкривають процес її розвитку, і засоби, що його забезпечують, а саме: мову і мовлення та мовленнєву діяльність, на тлі яких формується людина, розвиваються її здібності пізнавати світ, осмислювати його, усвідомлювати свою особливу місію в житті. Охарактеризовано важливі функції мови: спілкування, мислення, нагромадження й збереження знань, емотивну, ідентифікаційну та ін. Окреслено роль сім'ї у процесі мовленнєвої діяльності, насамперед в слуханні, говорінні та читанні, які активно культивуються в сім'ї та забезпечують мовленнєвий розвиток дитини з подальшою перспективою на шкільне навчання й доросле життя. Зазначено, що в період перебування України в складі Радянського Союзу та орієнтації на суспільне виховання (дитячі ясла, дитячий садок, школа), поступово втрачалися давні традиції сімейного виховання, що спричинило втрату інтересу вчених до проблеми мовного виховання в сім'ї у той час.

Розкрито науковий доробок вчених, присвячений мовному вихованню, мовленнєво-ігровій діяльності, мовленнєвій творчості у дошкільному віці, та значення якісного сімейного виховання, здійсненого саме в дитинстві, для саморозвитку й мовного самовдосконалення людини в самостійному житті. Зосереджено увагу на питанні культури мовлення суспільства на сучасному етапі, зокрема на низькому рівні культури мовлення батьків.