Досліджено проблему формування координаційних здібностей на підставі моделювання змагальних умов. Викладено результати експериментальних досліджень з розробки технології формування координаційних здібностей у юних бейсболістів. Для вирішення поставлених завдань організовано дослідження за участю 100 бейсболістів 11 - 12-ти років, проведено педагогічне тестування координаційних здібностей і аналіз психофізіологічних якостей, проаналізовано технічну підготовленість за кидками, передачами, відбиваннями м'яча та бігу по базах. За результатами оціночних даних у бейсболістів 11 - 12-ти років виявлено недостатній рівень розвитку координаційних здібностей, психофізіологічних якостей і базових умов до технічної підготовленості. Визначено взаємозв'язок показників технічної підготовленості бейсболістів з об'ємом уваги, перемиканням уваги, оперативної зорової пам'яті, диференціюванням м'язових зусиль, координаційними здібностями. Обгрунтовано технологію формування координаційних здібностей юних бейсболістів на підставі моделювання змагальних умов. Одержані результати дозволяють істотно підвищити рівень розвитку координаційних здібностей бейсболістів.

Мета роботи - підвищення рівня технічної підготовленості волейболісток на етапі початкової підготовки під впливом візуального сприйняття параметрів рухів. У дослідженні приймали участь 36 спортсменок групи початкової підготовки у віці 10 - 11 років м. Харків. Під час дослідження використовувались наступні методи: аналіз наукової та методичної літератури; педагогічне тестування педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Педагогічний експеримент тривав 8 тижнів та будувався за участю двох груп: контрольної (18 гравців), навчально-тренувальний процес якої відповідав змісту програми ДЮСШ з волейболу, та експериментальної (18 гравців), зміст підготовки якої був доповнений програмою із застосуванням методики технічного навчання, яка побудована на базі візуального сприйняття спортсменками особливостей виконання технічних прийомів. Педагогічний експеримент тривав 3 місяці, після чого були проаналізовані зміни рівня технічної підготовленості волейболісток обох груп. Після педагогічного експерименту встановлено достовірні покращення показників двох тестових вправ у спортсменок експериментальної групи. Зміни результатів волейболісток контрольної групи не мали достовірності. Висновки: запропонована нами методика технічного навчання, яка побудована на базі візуального сприйняття спортсменками біомеханічних особливостей виконання технічних прийомів, ефективна та може бути використана тренерами груп початкової підготовки.