Розроблено модельні характеристики фізичної та технічної підготовки бігунів на 400 м з бар'єрами на етапі попередньої базової підготовки. За результатом експерименту встановлено рівні фізичної, технічної та морфологічної підготовки, найбільші показники яких у відсотковому відношенні до середньостатистичних визначалися як модельні. Проведено кореляційний аналіз та виявлено засоби удосконалення фізичної та технічної підготовки. На підставі результатів досліджень з використанням регресивного аналізу встановлено провідні фактори фізичної підготовки, від яких залежить рівень технічної підготовки та спортивний результат. Це пояснено тим, що у процесі адаптаційних реакцій організму до фізичних навантажень існує ієрархічна підпорядкованість систем організму, коли одні системи є провідними, а інші доповнюють інформацію для досягнення необхідного результату. Запропоновано методику корекції підготовки спортсменів, що взаємопов'язує досягнення спортивного результату з рівнем швидкісно-силової витривалості, яку рекомендовано удосконалити за допомогою стрибкових вправ.

Досліджено покрокові кінематичні характеристики спринтерського та бар'єрного бігу, а також бігу за стандартних та полегшених умов у хлопців 13 - 15 років. Виявлено відмінності формування ритму бігу з бар'єрами у кваліфікованих спортсменів та підлітків - бар'єристів 13 - 15 років. Розроблено й експериментально обгрунтовано методику формування ритмової структури бар'єрного бігу на відповідному рівні фізичної підготовки юних спортсменів. Наведено критерії оцінки ефективності загального ритму бар'єрного бігу в юних спортсменів.

Проаналізовано та досліджено застосування спеціальних бар'єрних вправ для вдосконалення ритму бар'єрного бігу. Ритм надає змогу бар'єристці максимально використовувати технічну майстерність і швидкість, що виявляється як в окремих рухах, так і в цілісній вправі, тобто в бігу з бар'єрами. І, нарешті, ритм надає змогу оволодіти досконало формою руху на відмінній якісній (швидкість і сила) основі.

Зазначено, що наявні методи дослідження динаміки формування спортивних навичок вимагають подальшого вдосконалення. Застосування для масових досліджень біомеханічного аналізу з реєстрацією об'єктивних показників внутрішнього стану ускладнюється відсутністю можливості одержання термінової інформації щодо ефекту навчання. Тому для вивчення динаміки формування техніки бар'єрного бігу обрано метод бальної оцінки зовнішньої ефективності виконання завчених рухів. Основним завданням було оцінити рівень сформованості рухової навички в студентів у процесі вивчення бар'єрного бігу. Після завершення програми вивчення бар'єрного бігу експертами на 7 балів оцінено 25 % студентів, на 5 - лише 11,6 %. Достатній рівень сформованості рухової навички зафіксовано в 63,3 % представників експериментальної групи. Система семибальної оцінки успішності навчання та реєстрації рівня сформованості рухової навички на окремих заняттях під час вивчення техніки легкоатлетичних вправ слугує стимулом особистих досягнень студентів.

Мета роботи - встановити взаємозв'язок фізичної та технічної підготовленості у досягненні спортивного результату бігунів на 400 м з бар'єрами на етапі попередньої базової підготовки. У дослідженні приймали участь спортсмени першого розряду у кількості 18 осіб. Проведено педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, педагогічне тестування фізичної та технічної підготовленості, телеподометрію; використано методи математичної статистики. Встановлено, що основними показниками спеціальної фізичної підготовленості на етапі попередньої базової підготовки є: біг на 100 м, результат якого становив 96,4 % від модельного; біг на 200 м - 96,0 % від модельного; біг на 400 м - 98,7 % від модельного; стрибковий біг на 100 м - 93,4 % і стрибки 20 м на одній нозі - 91,1 % від модельного. Дослідження окремих елементів техніки надає можливість характеризувати не тільки техніку рухів, але й рівень фізичних якостей.

Мета роботи - визначити розвиток загальної підготовленості юних спортсменів віком 12 - 13 років, які займаються спринтерським бар'єрним бігом. У дослідженнях взяли участь 30 легкоатлетів (14 дівчат і 16 хлопців) віком 12 - 13 років, які займаються у дитячо-юнацьких спортивних школах Харківської області. У процесі педагогічного експерименту використано такі методи: аналіз науково-методичної літератури (НМЛ), педагогічне тестування; спеціальні педагогічні спостереження за навчально-тренувальною діяльністю юних бігунів, які спеціалізуються у бар'єрному бігу на короткі дистанції, педагогічний експеримент, математична статистика. За результатами тестування фізичної підготовленості бар'єристів на короткі дистанції виявлено, що середньостатистичні значення показників фізичної підготовленості у дівчат і хлопців відповідають нормативам навчально-тренувальної групи попередньої базової підготовки. Експериментальна група працювала за цією програмою і в тренувальні заняття включали вправи швидкісного та швидкісно-силового характеру. Темпи приросту показників спеціальної фізичної підготовленості у дівчат і юнаків відображено у таблицях 2 і 3, аналіз яких надає можливість виявити за час проведення експерименту позитивні зміни показників фізичної підготовленості бар'єристів на короткі дистанції. Проаналізовано та узагальнено дані НМЛ щодо фізичної підготовки бігунів-бар'єристів на короткі дистанції. Визначено та оцінено рівень загальної фізичної підготовленості юних спортсменів віком 12 - 13 років, які займаються бар'єрним бігом на короткі дистанції. Експериментально підтверджено вплив засобів швидкісно-силової спрямованості на спеціальну фізичну підготовленість бігунів-бар'єристів на короткі дистанції.

Розглянуто структуру та зміст фізичної підготовки висококваліфікованих легкоатлетів з вадами слуху, які спеціалізуються в бігу з бар’єрами, яка сьогодні не враховує особливостей даної нозологічної групи та не має достатнього науково-методичного підґрунтя відносно їхньої змагальної та тренувальної діяльності. Методика вдосконалення структури та змісту фізичної підготовки з врахуванням особливостей фізичного стану висококваліфікованих легкоатлетів з вадами слуху, які спеціалізуються в бігу з бар’єрами, мала наступні відмінності: збільшено час для відновлення між повтореннями вправ, збільшено інтенсивність бігового навантаження та зменшено його тривалість, змінено співвідношення засобів загальної, спеціальної та допоміжної фізичної підготовки (ДФП), що стало можливим завдяки перерозподілу годин, а також використанню трьох поспіль ударних мікроциклів у осінньо-зимовому та весняно-літньому підготовчих періодах. Результати впровадження методики фізичної підготовки дозволили достовірно підвищити результати змагальних виступів, що свідчить про доцільність та ефективність використання розробленої методики.