Цель работы - определить предельно допустимые варианты нагрузок для спортсменов, занимающихся спортивными бальными танцами в соответствии со специализацией и возрастными категориями спортсменов. Использованы следующие методы: анализ и обобщение научно-методической литературы; обобщение опыта практической работы тренерского контингента, работающего с детьми в группах спортивных танцев. Результаты: физическое утомление - временное понижение или прекращение работоспособности мышц, вызванные их работой. В спортивной практике достаточно хорошо изучены признаки физического утомления. Особенно актуальна проблема утомления и восстановления стоит в спортивных танцах, где происходит уменьшение возраста спортсменов, которые входят в фазу наивысших спортивных достижений. Поэтому возникает задача, которая заключается в определении предельно допустимых индивидуальных норм нагрузок для того, чтобы отсрочить процесс истощения спортсменов, а также увеличить не только выносливость, а и возможности восстановления физических, трофических и психоэмоциональных сил для продления спортивной карьеры танцоров. Сделаны выводы, что необходима ранняя диагностика определения начального периода усталости, чтобы предотвратить износ человеческого организма и увеличить возможности общей и специальной выносливости организма.

Мета роботи - визначити загальні та сучасні методи оцінки стомлення. У вирішенні поставлених завдань використано такі методи: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури за темою вивчення процесів стомлення; узагальнення досвіду практичної роботи тренерського контингенту, що працює з дітьми в групах спортивних танців; модифікований методу клінічної антропометрії М. Я. Брейтмана; педагогічний експеримент, методи математичної статистики та математичного моделювання. Проведено аналіз теорії стомлення з точки зору фізіології, а також з точки зору сучасних технологій. Виявлено, що на даному етапі розвитку сучасних технологій вивчення процесів стомлення, а також діагностику початку цього процесу можна проводити за допомогою математичного моделювання та теорії систем, що самоорганізовуються. За результатами аналізу літератури визначено, які існують теорії стомлення з точки зору фізіології. Встановлено, що на даному етапі технічного прогресу є можливість вивчення процесу стомлення з застосуванням новітніх технологій і математичних методів моделювання. Вивчення теорій стомлення, що існують надає можливість розглянути різноманіття причин виникнення процесу стомлення в організмі людини з точки зору фізіології. Розуміння причин процесу стомлення надає можливість розробляти системи, здатні відновлювати організм людини, використовуючи можливість додаткового підживлення необхідними речовинами для діяльності або вводячи обмеження щодо інтенсивності та часу проведення дій. Для більш ефективної діагностики ступеня процесу стомлюваності є можливим застосування методів математичного моделювання та прогнозування, а також розгляд процесу стомлення з точки зору стійкості систем, що самоорганізуються (зокрема застосування рівнянь Вольтерра, проточного культиватора). Сучасні методи дослідження з використанням математичного апарату та інформаційних засобів надають можливість більш якісної і швидкої обробки та аналізу великих масивів даних.

Визначено критерії успішності у процесі формуванні технічної майстерності у танцювальному спорті, яка обумовлена оптимізацією психоемоційного стану та швидкістю сприйняття і переробки зорової інформації. Найбільш важливою та інформативною когнітивною характеристикою у спортивних танцях була виявлена вербальна сфера сприйняття та переробки інформації. Розроблено математичну модель, що складалась із вагових внесків кожного з інформативних показників, відповідальних за успішність засвоєння хореографічних навичок юних танцюристів в залежності від прояву успішності у формуванні складних хореографічних навичок. Окрім того, доповнено та розширено уявлення про шляхи формування рівня успішності в спортивних танцях із урахуванням психофізіологічних критеріїв юних танцюристів.