Досліджено соціальні та когнітивні особливості замітки в укрїнській періодиці початку XXI ст. Проведено багатоаспектний аналіз плану змісту (семантико-пропозитивний, семантико-рольовий, сценарно-фреймовий, аналіз карт реальності). Досліджено визначений соціальною ситуацією план змісту заміток досліджуваних видань. Визначено дискрусивні характеристики заміток як соціолінгвального явища, зокрема, розглянуто реалізацію різних типів комунікативних ситуацій як фрагмента дійсності, за яким ведеться безпосереднє спостереження, розкрито особливості використання синтаксичних конструкцій з різними типами передачі мовлення. Визначено особливості використання різних типів мовленнєвих актів, уточнено параметри відповідності принципам і постулатам мовленнєвого спілкування. Систематизовано семантичні відношення між пропозиціями. З'ясовано, що для заміток характерне переплетіння різних типів міжпропозитивних семантичних відношень з переважним використанням часових. Проаналізовано семантико-рольові особливості заміток, визначено експліцитні показники вияву позиції автора та способи переконання читачів. Розглянуто образ ідеального читача як складову стратегії переконання читачів, систематизовано типові для заміток когнітивні мапи.

Розглянуто основні тенденції розвитку сучасного подорожнього нарису на прикладі друкованих ЗМІ м. Запоріжжя.

Розглянуто особливості розвитку хронотопу в подорожніх нарисах Івана Багмута із книги "Преріями та джунглями Біробіджану". Проаналізовано і визначено вплив часу і простору на композицію нарисів публіциста.

Надано аналіз подорожніх нарисів, які друкувалися на сторінках журналу "Вітчизна" у 60-х рр. ХХ ст. Приділено увагу проблематиці та тематиці матеріалів, а також впливу політичної ситуації в країні на змістове й емоційне навантаження нарисів.

Проведено історичний аналіз авторської літератури мандрів і подорожей як прототипу сучасної тревел-журналістики. Проаналізовано становлення та еволюцію тревелогів, починаючи з ходінь у IV ст. н.е.; узагальнено їх вплив на сучасну тревел-журналістику.

Вперше системно досліджено український журнальний подорожій нарис 1920 - 1930-х pp. в контексті жанрової специфіки цих творів. На основі журналістикознавчих і літературознавчих розвідок з'ясовано теоретичну домінанту наукових досліджень цього жанру. Здійснено аналіз жанрових форм подорожнього нарису в українській журнальній періодиці досліджуваного періоду, визначено тенденції розвитку й особливості цього внутрішньожанрового різновиду. На основі аналізу текстів виділено етапи розвитку та типологічні групи українських журнальних подорожніх нарисів зазначеного періоду. Окреслено основні підходи до вивчення ролі авторського "Я", виділено основні форми авторського втручання в текст, розглянуто способи його вираження в подорожніх нарисах 1920 - 1930-х pp. Визначено концептуальні підходи до образу персонажа, виокремлено типи персонажів у журнальних подорожніх нарисах. Розкрито визначальну роль образу "оновленої" людини в інтерпретації тогочасного суспільства, дійсності в цілому. Встановлено специфіку жанроутворювальних елементів досліджуваних українських журнальних подорожніх нарисів, з'ясовано особливості використання окремих виражальних елементів.