Вперше здійснено спробу узагальнення технологічних процесів створення контактних телепрограм в українському телепросторі пострадянського періоду, який характеризується впровадженням новітніх технологій і організаційних схем та практичною відсутністю відповідної теоретичної бази. Визначено і проаналізовано етапи створення контактних програм ("довиробничий", "виробничий", "післявиробничий") в різних аспектах (журналістському, філологічному, психологічному та соціальному). Особливу увагу приділено дослідженню журналістської майстерності ведучого контактних телепрограм, з'ясовано особливості емоційної, енергетичної, психологічної та мовної підготовки до професійної діяльності у даній сфері.

Проаналізовано ток-шоу як жанр масової культури. Розглянуто шоу як багатогранний засіб заповнення телевізійного ефіру, багатофункціональний аспект масової і міжособистісної комунікації. Саме композиційні особливості виділяють ток-шоу серед інших видів дискурсу і визначають його вплив на формування світогляду. Показано, що ефективність досягається за допомогою роботи за певними схемами.

Здійснено порівняння впливу інформації, яку глядачі одержують з ток-шоу на регіональних та національних телеканалах. Проаналізовано підготовку та проведення, зокрема способи подачі даних: зорові, звукові акценти, графічне зображення складної інформації, перевантаженої цифрами, термінами. Подано графік найбільш популярних телеканалів з їх ток-шоу, де першість здобула передача "Стосується кожного". Розглянуто нові форми подачі інформації на "ICTV" у "Свободі слова".

Здійснено аналіз ток-шоу як жанру масової культури, що розглядається як багатогранний засіб заповнення телевізійного ефіру, багатофункціональний аспект масової та міжособистісної комунікації. Досліджено телепрограму "Право на владу", в якій можна простежити дотримання принципу об'єктивності. Виділено переваги та недоліки в проведенні ток-шоу. Звернено увагу на те, що основні принципи, на яких основане телешоу, правдивість і реальність того, про що ведеться мова. Практично завжди в шоу можна почути життєві неординарні історії - це своєрідна родзинка програми. Або ж просто на телешоу запрошують людей, які знають зміст проблеми не зі статистичних даних, а мають багатий особистий досвід роботи з тієї чи іншої теми. Політичні ток-шоу розглянуто як "замінник демократії", що витіснив реальну політику. Аналіз поглядів вітчизняних науковців, медіа-критиків і медіа-експертів свідчить про неоднозначність сприйняття програм і багатоцільову роль суспільно-політичних ток-шоу. Акцентовано на тому, що політичні телепроекти завжди орієнтовані не тільки на політиків, журналістів але й на середньостатистичну глядацьку аудиторію. Передбачається, що в кожній передачі буде запропоновано якесь, хоча б і проміжне, рішення поставленої проблеми. Потенційно такі програми можуть сприяти звільненню від поширених культурних страхів і упереджень. Нарешті, як і інші телевізійні проекти, ток-шоу повинні також розважати аудиторію, утримуючи її біля екранів. Саме композиційні особливості виділяють ток-шоу серед інших видів дискурсу та визначають його вплив на формування світогляду. Показано, що ефективність досягається за допомогою роботи за певними схемами. Саме вони сьогодні помітно впливають на формування обличчя телебачення. Стилістика сучасного телеефіру диктується законами видовища, елементи якого збагатили телевізійну публіцистику, утворивши, по суті, новий жанровий формат, який має характер шоу.