Розглянуто проблеми сугестивної лінгвістики та міфопоетики. Проаналізовано міфологічну роль і сугестивні функції жіночих образів телепрограми "СВ - шоу". Встановлено високий ступінь сугестивності телетексту передачі. Визначено, що в жанрі телетексту відбувається актуалізація категоріального архетипу матріархічності.

Охарактеризовано телевізійну журналістику (ТЖ) як соціокультурний феномен. Розглянуто специфіку вербальних засобів відображення суспільної дійсності в ТЖ з урахуванням неповторності публіцистичного твору - композиційно чіткого, ритмічно виправданого, монтажно завершеного та свідомо обраного жанру, якому притаманні принципи правдивості та об'єктивності.

Охарактеризована телевизионная журналистика (ТЖ) как социокультурный феномен. Рассмотрена специфика вербальных средств отображения общественной действительности в ТЖ с учетом неповторимости публицистического произведения - композиционно четкого, ритмически оправданного, монтажно завершенного и сознательно избранного жанра, а также определенного принципами правдивости и объективности.

Проаналізовано історіографію КВН (Клубу веселих і найкмітливіших), охарактеризовано основні особливості джерельної бази дослідження. З'ясовано історичні обставини зародження феномену КВН, досліджено напрями його подальшої еволюції. Розкрито чинники процесу виходу телевізійної гри "КВН" за межі телебачення та розвитку масового руху КВН, специфіку відтворення екранного та позаекранного різновидів КВН у різні періоди часу, причини перетворення КВН з ігрового явища на мистецьке, досліджено вплив на розвиток феномену суспільно-політичних та соціокультурних трансформацій радянського і пострадянського суспільств. Надано періодизацію історії КВН. Значну увагу приділено даному руху наприкінці XX - на початку XXI ст. Висвітлено розвиток КВН в Україні у пострадянський період, а також у країнах далекого зарубіжжя.

Висвітлено основні моменти історії розвитку жанру ток-шоу. Розглянуто складові популярності ток-шоу на телебаченні. Перераховано основні чинники, що впливають на популярність ток-шоу. Увагу приділено висвітленню засобів і форм інформаційної інтенсифікації на телебаченні в ток-шоу. Детально розглянуто такі компоненти, як декоративне оформлення, яке посилює сприйняття інформації аудиторією, маневрування інформацією, дозування та управління інформаційними потоками.

Проаналізовано особливості спортивного контенту на українському телебаченні. Розглянуто відмінності спортивного контенту залежно від спеціалізації телеканалу.

Проаналізовано історію становлення інформаційно-розважального телебачення України, починаючи з 1980-х рр. Обговорено питання формування цього типу мовлення, що вплинуло на створення принципово нових за структурою та змістом телевізійних проектів, як змінювався статус екранного персонажа: диктора, автора-ведучого, модератора, шоумена тощо.

Проаналізовано творчі та виробничі складники професійної діяльності телевізійного репортера в інформаційних телепрограмах, аудіовізуальні аспекти творчості, специфіку роботи в кадрі та поза кадром (у динаміці від 1990-х рр. до сьогодення), ефективність персоніфікованого методу подачі інформації в теленовинах, продуктивність діалогу "журналіст - глядач".

Досліджено різновивиди реаліті-шоу залежно від їх конститутивних ознак. З огляду на те, що після появи перших грунтовних досліджень реаліті-шоу минуло близько 10 - 20 років, а формат трансформувався в нові різновиди, запропоновано якісно нову, універсальну класифікацію основних сучасних різновидів реаліті-шоу.

Розглянуто організацію дозвілля як комунікаційну технологію, що набула широкого вжитку в інформаційних програмах сучасного українського телебачення.

Розглянуто комунікаційні телевізійні технології шоу-програм з позиції теорії масової комунікації як аспекту соціальної комунікації, вплив телебачення на свідомість глядачів методом мутації та інмутації. Проведено аналіз основних жанрів телевізійних програм розважально-інформаційного напряму, що за своєю суттю виступають комунікаційними телевізійними технологіями.

Розглянуто проблему побутування українського народно-сценічного мистецтва в сучасному мас-медійному просторі. У постмодерній літературі під виглядом боротьби з "шароварщиною" робляться спроби поставити під сумнів актуальність народного танцю як одного з дійових інструментів пробудження національної ідентичності, толерується іронічна рецепція народно-сценічної хореографії як рудименту народницької традиції та "соціалістичного реалізму". Телевізійні канали транслюють нескінченні комедійні шоу, відеокліпи, мюзикли, у яких народний танець пародіюється, постає в іронічному чи сатиричному освітленні. Як наслідок - на матеріалі лексики українського народного танцю формується "хореографічний суржик". Естетизація і поширення цього явища є небезпечною тенденцією сучасної масової культури.

Розглянуто історіографію становлення та розвитку оригінального мистецького феномена - телевізійної естради. Визначено історичні обставини зародження "телевізійної естради", досліджено напрями її подальшої еволюції. Розкрито чинники, що сприяли процесам взаємопроникнення та взаємовпливу естради та телебачення, специфіку та результати такої взаємодії ("естрада на телебаченні", "телебачення на естраді" та "телевізійна естрада"). Розглянуто жанрово-стилістичні особливості телевізійної естради. Висвітлено питання розвитку телеестради в Україні у пострадянський період, а також у країнах далекого зарубіжжя.

Мета дослідження - проаналізувати особливості подачі інформації про пандемію COVID-19 на акаунтах провідних українських телеканалів "НТА" та "Україна 24" в соціальній мережі Instagram. У процесі дослідження використано методи аналогій, порівняння, аналізу для характеристики інформації про пандемію COVID-19 у профілях телеканалів "НТА" та "Україна 24" в Instagram. Публікації про COVID-19 з Instagram досліджуваних телеканалів було відібрано за допомогою методу контент-аналізу. Метод узагальнення надав змогу дійти грунтовних висновків та окреслити специфіку роботи українських медіа в Instagram, зокрема каналів "НТА" та "Україна 24", під час висвітлення інформації про COVID-19. Проаналізовано матеріали про пандемію COVID-19 в Instagram телеканалів "НТА" та "Україна 24" та встановлено, що з початку поширення коронавірусу опубліковано 340 дописів загалом (87 на сторінці "НТА" та 253 у профілі "Україна 24"). Аналізовані сторінки каналів оновлюють інформацію про коронавірус щодня. Однак "Україна 24" частіше публікує контент на цю тему, а "НТА" - менш оперативний в Instagram, бо більше зосереджений на Facebook та YouTube. Пандемія COVID-19 сколихнула всю Україну ще на початку 2020-х р. У такі складні для людства часи доступ до оперативної та правдивої інформації надзвичайно потрібний та рятівний, адже поінформованість про вірус допомагає боротися з ним. Оскільки сьогодні в соціальних мережах зареєстровано майже кожну людину, ці ресурси стали потужним засобом інформування аудиторії та вираження її думки. Виникає гостра потреба досліджувати соцмережі, а також особливості роботи медіа на цих майданчиках. Результати можуть бути використані під час комплексних досліджень Instagram як платформи для публікації журналістського контенту та популяризації медіа, а також для розроблення чіткої стратегії роботи українських ЗМІ в соціальних мережах під час висвітлення інформації про COVID-19.

Мета дослідження - інтерпретація процесів диджиталізації українського телебачення. Для дослідження розвитку телебачення в умовах диджиталізації використано такі методи, як спостереження, аналіз, порівняння, опис, системний підхід. Суспільство інформації - це новий рівень історії людської цивілізації. Диджиталізація сприяла не лише виникненню та оптимізації процесів життєдіяльності, а й появі нового покоління - міленіалів. Нове покоління швидше сприймає новий цифровий світ, ніж старші люди (ідеться про народжених до 90-х рр. XX ст.), яким довелось опановувати нову комп'ютерну епоху. А от люди, які народилися після XX ст., перейшли до технологічної ери, сприйняли дану епоху майже інтуїтивно. Сучасне людство саме себе розвиває, саме себе навчає адаптуватися до нових умов існування. Ми все ще перебуваємо на етапі трансформації, зараз у світі ще триває перехід до абсолютно цифрового стилю життя. У роботі проаналізовано інтерпретацію процесів диджиталізації українського телебачення. Зокрема, увагу зосереджено на понятті диджиталізації в науковому дискурсі та змінах, які відбулися на теренах українського телебачення за допомогою диджиталізації. Подано огляд платформ та методів, якими користуються редакції телеканалів зараз. Постульовано ідею тенденцій та перспектив розвитку диджиталізації на українських телеканалах. Диджиталізація призвела до трансформації традиційних медіа та сприяла появі нових медіа, які існують лише в Інтернеті. Поки традиційні медіа та Інтернет-медіа співіснують, але диджиталізація прогресує та вже має свої здобутки. Зміни, спричинені диджиталізацією, вже є незворотними. Результати дослідження можуть бути корисними для теперішніх та майбутніх журналістів, а саме для вдосконалення їх навичок; для науковців, які розглядають трансформації українських ЗМІ.

Досліджено змістовно-художні особливості розважальних передач на українському телебаченні, які відіграють істотну роль у сучасній поліфункціональній медіакультурі та телевізійному мистецтві. Охарактеризовано телебачення як видовищний засіб масової комунікації, який синтезує жанрові особливості кіно, театру, естради, літератури, музики та володіє практично безмежною аудіо- та відео-інформативністю, фактографічністю й наближеністю до натури, що в умовах зрушення ціннісних ориєнтацій зі сфери праці у сферу масового споживання розваг відкриває широкі можливості для відбору й інтерпретації дійсності, впливу на ціннісно-світоглядні диспозиції глядача. Виявлено сутність розважальності та видовищності в культурі як образно-символічне вираження соціокультурних складників духовного життя суспільства, зумовлену, з одного боку, домінуванням ментально-світоглядних архетипів, а з іншого - зміщенням вектору життєво необхідних потреб сучасної людини у бік споживання розваг. Проаналізовано основні етапи формування і характерні особливості телевізійного мистецтва в Україні та розкрито змістовно-художні особливості розважальних програм на українському телебаченні, які полягають у використанні сучасних технологій, яскравих образотворчих прийомів, експресивно-динамічній формі подачі матеріалу тощо.