Книга присвячена дослідженню сторінок історії вітчизняного "домашнього екрана" - шести десятиліттям Українського телебачення (перша передача була здійснена методом "механічного (малорядкового) ТБ" 1 лютого 1939 р.).Основна увага зосереджена на тих процесах, які відбуваються в телеінформаційному просторі нашої держави останніми роками і характеризуються загостренням боротьби між різними гілками влади за управління процесами на ТБ (розділ "Битва за ефір" та інші). Поряд з цим автор пробує зазирнути у перше телевізійне десятиліття XXI ст. (розділ "Концептуальні засади розвитку ТБ в Україні").

Охарактеризовано процес формування телевізійного простору (ТП) України у форматі його еволюціонування. Розкрито сутність державної політики інформаційної безпеки (ІБ). Визначено чинники ІБ ТП, зокрема, суспільний чинник телевізійної інфраструктури, мовний і інтернетівський чинники ІБ. Висвітлено політико-правові аспекти безпеки ТП.

Охарактеризован процесс формирования телевизионного пространства (ТП) Украины в формате его эволюционирования. Раскрыта сущность государственной политики информационной безопасности (ИБ). Определены факторы ИБ ТП, в частности, общественный фактор телевизионной инфраструктуры, язычный и интернетовский факторы ИБ. Освещены политико-правовые аспекты безопасности ТП.

Проаналізовано особливості висвітлення в українських газетах окремих аспектів функціонування вітчизняного телебачення на межі XX та XXI ст. Висвітлено роль преси у формуванні громадської думки про цей засіб масової комунікації. Наведено відгуки преси про діяльність В.Долганова, І.Сторожука, О.Савенка на Першому національному каналі телебачення України у 2001 - 2003 рр.

Проанализированы особенности освещения в украиских газетах отдельных аспектов функционирования отечественного телевидения на границе XX и XXI вв. Освещена роль прессы в формированиии общественной мысли об этом средстве массовой коммуникации. Приведены отклики прессы о деятельности В.Долганова, И.Сторожука, А.Савенко на Первом национальном канале телевидения Украины в 2001 - 2003 гг.

На підставі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду, аналізу роботи українських телеканалів визначено основні чинники, тенденції та перспективи формування іміджу національного телебачення у контексті реалізації стратегії державотворення. Увагу приділено психологічним особливостям іміджу телеведучого, телепрограми та телеканалу, сутності телеіміджмейкерства, проблемам дизайну й іміджу телевізійних новин.

На основе обобщения отечественного и зарубежного опыта, анализа работы украинских телеканалов определены основные факторы, тенденции и перспективы формирования имиджа национального телевидения в контексте реализации стратегии государственного строительства. Уделено внимание психологическим особенностям имиджа телеведущего, телепрограммы и телеканала, сущности телеимиджмейкерства, проблемам дизайна и имиджа телевизионных новостей.

Розглянуто проблеми впливу розважальних програм телебачення на формування моральності підлітків. Розкрито змістово-виховні характеристики даних програм Центральних телеканалів України. Показано необхідність підготовки вчителів до формування інформаційної культури підлітків. Увагу приділено суспільним заходам захисту неповнолітніх споживачів від негативної інформації ЗМІ.

Рассмотрены проблемы влияния развлекательных программ телевидения на формирование моральности подростков. Раскрыты содержательно-воспитательные характеристики данных программ Центральных телеканалов Украины. Показана необходимость подготовки учителей к формированию информационной культуры подростков. Уделено внимание общественным мероприятиям по защите несовершеннолетних потребителей от негативной информации СМИ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч632.4(5) + З947

Рубрики:

Організація телебачення

Космічне телебачення

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено авторське телебачення як один з напрямків національного телемовлення, становлення якого відбулося у другій половині 1990-х рр., коли вітчизняні телекомпанії запропонували своїй аудиторії найяскравіші зразки авторських програм. Подальший розвиток українських комерційних телекомпаній позначився посиленням конкурентної боротьби, що зумовила модернізацію технологій підготовки телевізійних програм і загострила проблему нестачі талановитих і харизматичних особистостей в ефірі ТБ. Сучасні авторські програми, залишаючи формальні ознаки перших авторських продуктів, які сформували у глядача стереотипи щодо якості інформаційного продукту, переважно змінилися і являють не стільки авторське, скільки персоніфіковане ТБ. Водночас принцип персоніфікації інформації, який має значний потенціал для подальшого комерційного успіху телекомпаній, не використовується максимально.

Досліджено діяльність громадського мовлення країн Європи та США у дуальній системі функціонування телебачення, простежено її вплив на визначення місця медіа у системі соціальних інститутів. На підставі аналізу організації та функціонування найбільш значущих і типових громадських медіа-організацій Великобританії, Німеччини, Франції, Швеції акцентовано увагу на факторі громадського мовлення та його діяльності у європейських країнах та США. Розглянуто можливості та перспективи створення в Україні громадського телебачення.

Визначено фактори комунікативної ефективності реклами (КЕР) на матеріалі сучасної телереклами в Україні. Розкрито теоретико-прикладні засади та сутність КЕР, розроблено її робочу концепцію. Розглянуто рекламу як форму масової комунікації, що включає складний комплекс когнітивно-комунікативних, емоційно-чуттєвих, ціннісно-нормативних компонентів, об'єднаних в ієрархічну структуру та спрямованих на формування попиту, реалізацію товарів і послуг, а також ідей і певних концепцій життя. Проаналізовано вплив факторів КЕР країни на споживача, на підставі формули Г.Лассвелля описано елементи комунікативного процесу як фактори КЕР. На підставі використання близько 400-т відеороликів уперше здійснено довгостроковий моніторинг сучасної комерційної телереклами, що демонструвалась на загальноукраїнських телеканалах з 2002 до 2005 рр.

Досліджено технологію створення телевізійних програм жанрової діалогічної форми у контексті українського телебачення. Визначено рольові функції ведучого діалогічної форми програми і специфіку роботи на різних етапах. Проаналізовано особливості жанрових характеристик "діалогічної" телепрограми. Розглянуто питання встановлення, провадження та відмови від діалогу як реакцію глядачів на телепрограму та зворотній зв'язок в елементарному прояві.

Проаналізовано мистецьку діяльність українських медійних засобів. Сформульовано основні соціокультурні принципи мистецьких, зокрема музичних програм телебачення, на прикладі регіональної студії Львівського телебачення (ЛТБ) і проаналізовано історичну зміну їх тенденцій відповідно до традицій краю та загальних засад діяльності культурно-мистецьких програм ЗМІ. Досліджено музичні програми Львівської обласної держтелерадіокомпанії протягом 50-ти років з часу її заснування. Проаналізовано становлення та розвиток музичних програм ЛТБ у масмедійному просторі України. Досліджено феномен блоку художніх (зокрема музичних) програм регіонального ЛТБ як специфічного регіонально-суспільного явища, в якому відображено окремі історико-культурні традиції краю, відмінні від інших регіонів України. Виявлено сприйнятливість музичних передач ЛТБ до специфіки духовно-культурної традиції краю. Проведено соціокультурний аналіз історичних етапів музичних програм ЛТБ у співвідношенні з аналогічними етапами музичних програм інших телекомпаній. Розроблено концепцію соціокультурної функції мистецьких програм у духовному житті краю.

Комплексно досліджено вплив політичної складової на систему функціонування регіонального мовлення. Узагальнено специфічні риси державного та недержавного телебачення як феномена політичної комунікації. Проаналізовано прояви політичного тиску на діяльність телеорганізацій протягом усього періоду становлення українського регіонального телебачення, а також історичний досвід і моделі світового мовлення. Визначено принципи становлення відносин між медіа та суб'єктами політичної діяльності, які базуються на прозорості та дотриманні законодавства. Проведено й узагальнено результати опитувань серед працівників регіональних телестудій щодо їх бачення взаємовідносин медіа, представників влади й аудиторії. Проаналізовано специфіку взаємовідносин телеорганізацій європейських держав з суб'єктами політики. З урахуванням зарубіжного досвіду розроблено рекомендації щодо правового й економічного реформування українського телебачення. Обгрунтовано можливості забезпечення фінансової незалежності регіональних телеорганізацій. Узагальнено характеристики регіонального медіаринку, що раніше не досліджувалися у даному аспекті.

Розкрито соціокультурний аспект телевізійного комунікативного синкретизму, зумовленого семіотичними, психологічними, технологічними чинниками з максимальним урахуванням антропоцентричної домінанти. Виявлено комунікативні особливості телебачення як інтерактивного засобу взаємодії тележурналіста з аудиторією, проаналізовано інформаційно-естетичні засади, які в семіотичному інструментарії через зображення (кадр, колір, графіку), звук (голос, шум, музику) та усне слово актуалізують різні рівні чуттєвої сфери, підсилюють сугестію екранного контексту телепродукту. Обгрунтовано наукову інтегративність телезнавства, його інформаційну міждисциплінарність. Висвітлено специфіку екранних форм, особливості "телевізійного тексту" на основі семіотичного прочитання екранної продукції. Доведено, що застосування семіотичного інструментарію, обізнаність з технологічними процесами формує у тележурналіста відповідний тип мислення, сприяє виробленню ефективних методів творчості, завдяки яким створюються тексти нових форматів.

На підставі історико-порівняльного аналізу вперше здійснено комплексне дослідження становлення та розвитку українського телебачення як засобу масової комунікації, виділено етапи його розвитку. Розкрито суть понять "телебачення", "українське телебачення", "комунікація", "засоби комунікації", "масова комунікація". Виявлено особливості розвитку електронного телебачення в Україні як засобу масової інформації та комунікації. Проаналізовано сучасні тенденції у розвитку українського телебачення.

Здійснено комплексне дослідження процесу формування іміджу сучасного українського телебачення на прикладі роботи основних національних телеканалів. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади телевізійного іміджмейкерства з урахуванням особливостей функціонування сучасного українського телебачення. Систематизовано теоретичний досвід зарубіжної телеіміджології. У контексті вивчення особливостей формування іміджу українського телебачення розглянуто філософські, психологічні, політико-економічні та дизайнерські проблеми його діяльності у сучасний період. Розроблено принципи оптимального поєднання культурологічних, естетичних і суто прагматичних завдань телевізійного іміджмейкерства. Запропоновано методи творення іміджу ведучого, телеканалу, телепрограми та телепередачі, які рекомендовано використовувати у практичній діяльності іміджмейкерів, теледизайнерів, режисерів і тележурналістів.

Проведено системне дослідження сучасної інформаційної політики загальнонаціональних телеканалів з урахуванням їх ідеологічної спрямованості, традиційних жанрово-стильових ознак і форми власності. Проаналізовано структурні компоненти програми теленовин як композиційно-змістової єдності, розглянуто її основні характеристики. Встановлено причинно-наслідкові зв'язки між існуючим типом комунікативного процесу в Україні та практикою функціонування теленовин. Відзначено, що найефективнішою моделлю комунікації є діалогічна, побудована на взаємодії рівноправних і рівноінтелектуальних партнерів у спілкуванні. З урахуванням сучасних потреб аудиторії запропоновано методи і прийоми, що сприяють продукуванню ефективних теленовин, створено ефективну концепцію їх пошуку та відбору. В науковий обіг введено значну кількість невідомого фактологічного матеріалу з практики функціонування теленовин в Україні.

Досліджено стан українського телебачення для дітей і юнацтва на прикладі роботи загальнонаціональних, міжрегіональних і місцевих каналів. Висвітлено концептуальні засади телепрограм для юної аудиторії з урахуванням особливостей сучасного українського телевізійного мовлення. Розглянуто ефірні традиції, принципи, функції, патогенні, психологічні, соціометричні аспекти вітчизняного мовлення для юнацтва. Розроблено типологічну характеристику та розкрито жанрові особливості існуючих програм, що вийшли в ефір на 43-х українських каналах. Запропоновано методику створення телевізійної продукції для дітей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч62 в05 + Ч632.4(539=А)64

Рубрики:

Засоби масової інформації (ЗМІ): преса, радіомовлення, телебачення

Організація телебачення

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано український медійний дискурс 2000-х років з погляду творених і підтримуваних у ньому індентичностей, ідеологій і владних стосунків. Проведено оглад жанрово-тематичної структури й ідеологічних ефектів дискурсу популярних газет і телеканалів. Розглянуто окремі тематично окреслені дискурсивні практики. Проаналізовано дискурсивну нормалізацію різноманітних суспільних явищ, що є наслідком відсутності проблематизації даних подій. Акцентовано на медійному зображенні етнокультурних та етнополітичних процесів.

Розглянуто особливості функціонування недержавного регіонального телебачення в Україні. Досліджено соціокультурні передумови виникнення та специфіку діяльності недержавних телеканалів на Харківщині й інших регіонах України протягом 1991 - 2010 рр. Узагальнено основні принципи діяльності недержавного телебачення в культурно-інформаційному просторі Харківського регіону. Проаналізовано соціокультурні аспекти діяльності недержавного телебачення Харківщини, його вплив на формування духовної культури особистості. Визначено перспективи впровадження медіаосвіти в приватне телебачення України.