Робота продовжує цикл публікацій автора, присвячених дослідженню семантико-функціонального простору фахового терміна. Явища омонімії та паронімії на грунті термінології розглянуто в контексті семантичного словотворення. Окреслено джерела, специфіку формування і розмежування омонімії та паронімії як семантичних чинників термінологічних найменувань, їхню співвіднесеність із багатозначністю. Сформульовано мотивовану позицію щодо нормативних вимог до термінів. Спираючись на традиційне визначення омонімів та паронімів і дослідження попередників, авторка формує власне бачення цих явищ у сучасній термінології, кваліфікуючи їх як об'єктивну властивість мови, джерело та засіб упорядкування інформації у її лексичному складі. Наголошується на подібності омонімії і паронімії в галузевих термінологічних системах та загальновживаній мові і водночас акцентується увага на особливостях аналізованих явищ у фаховому мовленні. Окреслено причини сплутування омонімів, паронімів та багатозначних слів, які призводять до виникнення труднощів у фаховому спілкуванні. Зазначається, що омонімія та паронімія як чинники формування термінів пов'язані між собою відношеннями семантичного творення. Зміна семантичної структури термінів унаслідок їхнього переходу з лексико-семантичної парадигми в термінологічну пов'язана з набуттям диференційної семи, спільної з парадигмою терміна. Термінотворення засобами омонімії, паронімії та полісемії розглядаються як подібні. Зроблено висновок, що той самий мовний об'єкт слід розглядати з двох позицій: як сук упність взаємопов'язаних та взаємообумовлених семантичних одиниць, значення багатозначного слова; як набір смислів, позначений однією і тією самою звуковою оболонкою. Причини використання відомої зовнішньої форми з метою позначення іншого поняття пояснюються прагматичними чинниками. Зроблено висновок про те, що омонімія і паронімія термінів відзначаються специфічним функціонуванням у них семантичних ознак та відрізняються ступенем особливостей значення, структури і функціональності. Сформульовано мотивовану позицію щодо нормативних вимог до термінів.