Представлена бумажная версия электронного учебного комплекса, позволяющего в режиме интерактивного диалога решать задачи обучения теории перевода. Особое внимание уделено проблеме эквивалентности в переводе, определению и характеристике семантики слова, информативному объему слова и теории перевода, лексическому соответствию в переводческой деятельности, трансформации в процессе перевода. Раскрыта сущность понятий неологизмов, архаизмов, фразеологических единиц, экзотизмов и окказиональных заимствований. Приведен глоссарий терминов перевода.

Розкрито сутність адаптації як поняття перекладознавства й інтеркультурології. Досліджено взаємозв'язок перекладацької адаптації з типологіями дискурсів і текстів. Зроблено типологічний аналіз словникової статті, навчального типу тексту (на прикладі підручника гуманітарного профілю), політичного виступу та проповіді, визначено їх структуру та функції. Розглянуто особливості інтралінгвістичної трансляції типів тексту політичного та релігійного дискурсів у контексті атлантичної та східнослов'янської культурних традицій. Досліджено структурно-композиційний контекст, зроблено фреймовий аналіз та описано перекладацькі адаптивні моделі словникової статті, політичного виступу, політології, гомілетики та проповіді як типів тексту політичного та релігійного дискурсів.

Раскрыта сущность адаптации как понятия науки о переводе и интеркультурологии. Исследована взаимосвязь переводческой адаптации с типологиями дискурсов и текстов. Проведен типологический анализ словарной статьи, учебного типа текста (на примере учебника гуманитарного профиля), политического выступления и проповеди, определены их структура и функции. Рассмотрены особенности интралингвистической трансляции типов текста политического и религиозного дискурсов в контексте атлантической и восточнославянской культурных традиций. Исследован структурно-композиционный контекст, проведен фреймовый анализ и описаны переводческие адаптивные модели словарной статьи, политического выступления, политологии, гомилетики и проповеди как типов текста политического и религиозного дискурсов.

Розглянуто одну з найактуальніших проблем перекладознавства й інтеркультурології, а саме: перекладацьку адаптацію. Увагу приділено виокремленню адаптації з-поміж суміжних явищ, а також окреслено залежність адаптивного потенціалу тексту від ступеня прагматичної орієнтації тексту.

Розроблено цілісну концепцію теорії адаптації у перекладі та її понятійний апарат. Визначено лінгвокультурологічні та методологічні засади застосування перекладацької адаптації до прагматичних текстів. Висвітлено питання стосовно класифікації видів адаптації, умов і меж вживання адаптивних стратегій. Запропоновано класифікацію адаптивних перекладацьких засобів. Базуючись на системному підході, вивчено поняття "адаптація", установлено ієрархію структурно-типологічних, функціональних, когнітивних і компаративних методів аналізу дискурсу / тексту. Відзначено, що визначення адаптивного потенціалу дискурсу / тексту здійснюється у межах інтралінгвістичного та перекладознавчого зіставлення прагматичних типів текстів політичного та релігійного дискурсів, що дозволяє пропонувати адаптивні перекладацькі моделі аналізованих типів текстів.

Зазначено, що процес перекладу охоплює зміст тексту (висловлення), який об'єднує лінгвістичні елементи елемента (значення) слів та екстралінгвістичні елементи (когнітивні додатки). Важливо зазначити, що традиційним процес перекладу, як вважають автори теорії, проходить згідно з моделлю одномовної вербальної комунікації, та включає етап розуміння (де вербалізації), та етап висловлення (де вербалізації, або повторного висловлення на мові перекладу). Для прихильників цієї теорії необхідно зупинитися на думці, що це поки що єдина теорія (усного) перекладу, яка успішно витримує критичні наскоки (напади) їх критиків.

Изложены философско- и лингво-методологические основы перевода. Проанализированы этап знакомства с оригиналом на исходном языке, этап трансформации и этап общего контроля всего предыдущего текста. Рассмотрены некоторые аспекты процесса перевода научно-технической литературы. Исследованы особенности эвристической деятельности переводчика и моделирования искуственного интеллекта. Определено стилевые черты мышления переводчика.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади перекладацької діяльності з позицій новітніх тенденцій у мовознавстві, що отримали назву інтегративної теорії, яка є когнітивною за суттю й діяльнісною за стилем мислення та яка тлумачить мову як активне середовище формування розумових об'єктів, а не пасивний засіб відбиття реальності.

Предложены теоретико-методологические основания переводческой деятельности с позиций новейших тенденций в языкознании, которые получили название интегративной теории языка, которая является когнитивной по сути и деятельностной по стилю мышления и которая определяет язык как активную среду формирования ментальных объектов, а не пассивное средство отражения реальности.

The article prоvides theoretical methodological grounds of translation on the basis of the latest tendencies in Linguistics called integrative language theory which is cognitive in its essence and active in its style of thinking and which treats language as an active medium of constructing mental objects, rejecting its interpretation as an instrument of passive reflection of reality.

Визначено поняття "образ перекладача" як перекладознавчу екстраполяцію поняття "образ автора". Адекватність втілення у перекладеному творі авторського задуму залежить від того, наскільки повно перекладач здатен сприйняти стратегію оригінального тексту, і від того, які засоби він залучає для її відтворення мовою перекладу. Існування розходжень між образом автора та образом перекладача, що виходять за межі інтерпретаційного інваріанта, компрометує онтологічний статус перекладу.

Определено понятие "образ переводчика" как переводоведческой экстраполяции понятия "образ автора". Адекватность воплощения в переведенном произведении авторского замысла зависит от того, насколько полно переводчик способен воспринять стратегию оригинального текста, и от того, какие способы он привлекает для ее воспроизведения языком перевода. Наличие расхождений между образом автора и образом переводчика, которые выходят за пределы интерпретационного инварианта, компрометирует онтологический статус перевода.

The article deals with defining the notion of "translator's image" as an extrapolation of the notion of "author's image" into the field of Translation Studies. The adequacy of implementing author's intention in a translated text depends on how well a translator can perceive the strategy of an original and on what lingual means he chooses for its reproduction in a foreign language. The fact of discrepancies between these two images that go beyond interpretation invariant jeopardizes the ontological status of translation.

Останні тенденції в нерекладознавстві акцентують свою увагу на перекладі як формі міжкультурної комунікації. Тим не менш, в деяких випадках, важливо приділяти увагу теоретичним проблемам, пов'язаних з культурним підходом до перекладу. Більшою мірою акцентується увага на аспекти інтерпретуючого перекладу і особливостях інтерпретуючих дій перекладача в рамках різних мов світу. Мета роботи - звернути увагу на деякі аспекти цих проблем шляхом залучення на перший план взаємозв'язку між питанням про переклад і загальним питанням про культуру.

Обгрунтовано актуальність застосування інтегративного підходу до моделювання процесу перекладу з позиції інтегративного за своїм характером дискурс-аналізу, що базується на трьох дискурсивних фазах процесу перекладу - креативній, рекреативній і рецептивній, що слугує виявленню реальної смислової динаміки в межах перекладного літературно-художнього дискурсу. Дискурс-аналіз є продуктивним для теорії перекладу за умови розгляду самого перекладу як інтердискурсивної діяльності, що зумовлюється не лише лінгвістичними, але й низкою екстралінгвістичних чинників. Інтегративне перекладознавство надає змогу вивчати перекладацький процес як різновид когнітивної діяльності перекладача з урахуванням креативності його мовної особистості, а також цілого комплексу чинників, що визначають та супроводжують перекладацький процес. Під креативністю мовної особистості перекладача розуміється внутрішній ресурс перекладача, що надає можливість відмовитися від стереотипних способів мислення та виявляти нові способи вирішення перекладацької проблеми.

На основі аналізу фахової літератури уточнено поняття мовної особистості перекладача, через систематизацію підходів до вивчення мовної особистості виокремлено основні параметри характеристики цього поняття. Простежено кореляцію дефініцій мовна особистість, вторинна мовна особистість, мовна особистість перекладача.

Переклад як складний дуалістичний процес, що інкорпорує лінгвістичний та культурологічний аспекти передачі значення та інтенції тексту мови оригіналу мовою перекладу, все частіше усвідомлюється науковою спільнотою як невід'ємна частина соціальної практики і традиції. Окреслено ті соціолінгвістичні проблеми, які постали перед перекладачами у зв'язку з розвитком нового дисциплінарного підходу до перекладу - перекладацької соціології. Ця міждисциплінарна наука ставить у фокус дослідницької уваги питання відображення у перекладі впливу таких соціальних чинників, як соціальний статус, соціальні ролі, гендер, вік, місце походження, етнічна приналежність тощо на варіативність мовної реалізації у різних ситуаціях спілкування. Як основні соціолінгвістичні проблеми, що пов'язані із перекладом, окреслено такі: передача соціальної дійсності, втіленої у мові оригіналу, засобами мови перекладу; збереження у мові перекладу соціально-семіотичних параметрів поля, тональності та модуса мови оригіналу; дотримання певних соціальних норм перекладу як продиктованих певним соціумом стереотипних підходів до ступеня адаптації перекладачем текстів перекладу. Передача соціальної дійсності мовою перекладу перешкоджається розходженнями у соціальному членуванні / ієрархії, що наявні у двох культурах, у зв'язку з чим найефективнішою перекладацькою тактикою буде використання динамічного (або комунікативного) перекладу, а прийомом - підбір функціональних аналогів. Соціолінгвістична проблема перекладу як ситуативного комунікативного процесу передбачає розуміння комунікативного акту як сукупності соціально-семіотичних параметрів для збереження у мові перекладу тональності тексту оригіналу, яка визначається рольовими відносинами між актантами та установкою останніх на свого адресата. Вирішення перекладацького питання соціальної норми перекладу трактується як довільне, зважаючи на перекладацьку естетику нації.

Переклад як складний дуалістичний процес, що інкорпорує лінгвістичний та культурологічний аспекти передачі значення та інтенції тексту мови оригіналу мовою перекладу, все частіше усвідомлюється науковою спільнотою як невід'ємна частина соціальної практики і традиції. Окреслено ті соціолінгвістичні проблеми, які постали перед перекладачами у зв'язку з розвитком нового дисциплінарного підходу до перекладу - перекладацької соціології. Ця міждисциплінарна наука ставить у фокус дослідницької уваги питання відображення у перекладі впливу таких соціальних чинників, як соціальний статус, соціальні ролі, гендер, вік, місце походження, етнічна приналежність тощо на варіативність мовної реалізації у різних ситуаціях спілкування. Як основні соціолінгвістичні проблеми, що пов'язані із перекладом, окреслено такі: передача соціальної дійсності, втіленої у мові оригіналу, засобами мови перекладу; збереження у мові перекладу соціально-семіотичних параметрів поля, тональності та модуса мови оригіналу; дотримання певних соціальних норм перекладу як продиктованих певним соціумом стереотипних підходів до ступеня адаптації перекладачем текстів перекладу. Передача соціальної дійсності мовою перекладу перешкоджається розходженнями у соціальному членуванні / ієрархії, що наявні у двох культурах, у зв'язку з чим найефективнішою перекладацькою тактикою буде використання динамічного (або комунікативного) перекладу, а прийомом - підбір функціональних аналогів. Соціолінгвістична проблема перекладу як ситуативного комунікативного процесу передбачає розуміння комунікативного акту як сукупності соціально-семіотичних параметрів для збереження у мові перекладу тональності тексту оригіналу, яка визначається рольовими відносинами між актантами та установкою останніх на свого адресата. Вирішення перекладацького питання соціальної норми перекладу трактується як довільне, зважаючи на перекладацьку естетику нації.