Досліджено функціонально-стилістичні, лексико-семантичні та структурно-морфологічні особливості американських військових сленгізмів, фактори лінгвокультурного бар'єра двомовної комунікації, що виникає за використання сленгу. Проаналізовано український військовий сленг як можливий перекладацький відповідник американського військового сленгу, прийоми та типові помилки перекладу. Визначено стратегію операційних дій перекладача, яка полягає у передачі семантичного й прагматичного значень конкретного сленгізму: трансляції денотативного, сигніфікативного, інтерпретативного та внутрішньомовного значень на підставі використання ресурсів цільової мови, врахування позамовних чинників, нейтралізації розбіжностей у фонових знаннях комунікантів і пропозиції оптимального перекладеного відповідника.

Розглянуто питання класифікації текстів військової тематики у зв'язку з розробкою спеціальних теорій перекладу, однією з яких є теорія військового перекладу. Проведено огляд класифікацій видів і текстів у військовому перекладі, визначено основні критерії класифікації текстів на військово-політичні, військово-технічні та військово-спеціальні. Ця класифікація надає змогу визначити стратегію військового перекладу, обрати метод і прийом перекладу, провести оцінку й редагування цільового тексту з метою досягнення функціональної тотожності як основи всіх перекладацьких перетворень.

Одним із завдань теорії військового перекладу як спеціальної теорії перекладознавства є дослідження змісту й структури службової діяльності військового перекладача з метою подальшого визначення вимог до його компетентності, освітньої й професійної кваліфікації, результатів навчання, розробки й удосконалення професійних стандартів. Праналізовано основні й допоміжні службові функції та завдання професійної діяльності військового перекладача в системі лінгвістичного забезпечення військ, ядром якої є перекладацьке супроводження.

Поняття "військовий переклад" належить до базових одиниць категоріального апарата теорії військового перекладу, що потребують систематизування й уточнення. Існуючі визначення терміна "військовий переклад" не позбавлені явних недоліків і не розкривають повною мірою сутність цього поняття. Запропоновані автором два типи визначень для терміна/поняття військовий переклад відповідають вимогам раціональної (оптимальної) стислості та дозволяють відрізнити військовий переклад від інших понять перекладознавства.

Досліджено кваліфікаційні ознаки, загальнонаукові, мовознавчі та перекладознавчі основи військового перекладу (ВП). Визначено функціонально-прагматичні види ВП. Уточнено поняття "стиль", "дискурс", "жанр", "текст" з урахуванням специфіки теорії ВП. Виокремлено різновиди військових текстів, запропоновано їх базову класифікацію. Проаналізовано зміст і специфіку лінгвістичного забезпечення військ в Україні та у країнах НАТО. Визначено функції службової діяльності військового перекладача, вимоги до його кваліфікації та компетентностей. Представлено глосарій концептуальних понять теорії ВП у форматі нових або суттєво уточнених і конкретизованих спеціальних термінів і визначень.

Визначено роль і місце військового перекладу в теоретичній системі перекладознавчої науки. Досліджено коло теоретичних питань, що їх охоплює наукова сфера військового перекладу, узагальнено накопичений в Україні унікальний багаторічний (1993 - 2017 pp.) досвід підготовки й практики службової діяльності військових перекладачів, проаналізовано специфіку практичної складової військового перекладу, узагальнено наявні наукові праці, теоретичні ідеї, науково-методологічні положення з проблематики теорії військового перекладу (ТВП). Представлено види військового перекладу, виокремлено функціонально-прагматичні й жанрові різновиди військових текстів, визначено їх жанрово-стильову структуру та запропоновано базову класифікацію, досліджено стратегію, тактику, технологію перекладу як окремих етапів і макроструктурних рівнів перекладацької діяльності, визначено концептуальні основи лінгвістичного забезпечення військ в Україні та країнах НАТО, розкрито зміст і види перекладацького супроводження в збройних силах, вимоги до військового перекладача як головного суб’єкта лінгвістичного забезпечення військ (його кваліфікації, компетентностей, професійного стандарту), уточнено визначення базових наукознавчих, мовознавчих і перекладознавчих понять з урахуванням завдань ТВП, запропоновано термінологічні дефініції для спеціальних метамовних одиниць концептуального апарату ТВП.