Збірник присвячено актуальним проблемам лексики, словотвору, фразеології, фонетики, діалектології, ономастики, морфології, синтаксису, стилістики та лінгводидактики. Розглянуто семантику та структуру української етнографічної термінології. Окремі статті присвячено специфіці предикативного зв'язку дієприслівника, особливостям наголосу складних прикметників, текстовому оформленню топонімів у староукраїнських грамотах XIV ст., а також стилістичному використанню старослов'янізмів у творчості українських письменників: Т.Шевченка, І.Нечуя-Левицького, П.Тичини та І.Котляревського.

Наведено результати досліджень у галузі мовного інтелектуалізму, функціонування та еволюції мовних форм, співвідношення книжних і народнорозмовних елементів у різні історико-мовні періоди. Розглянуто структурно-семантичні групи складних слів на позначення кольору в українській поетичній мові, еволюцію оцінної колоративної номінації в контексті проблем дослідження ідіостилю. Висвітлено особливості стилістичного використання фразеологізмів у збірнику сказань XVII ст. В.Ясинського, структурно-семантичні моделі композитів-назв осіб у староукраїнській літературній мові кінця XVI - XVII ст., заповіти, що мають місце в пам'ятках актової писемності XVI - XVIII ст.

Висвітлено проблеми мовно-текстологічного аналізу актової писемності кінця XVII - другої половини XVIII ст. Детально проаналізовано історичний розвиток староукраїнської орфографічної системи. Розглянуто етапи формування української мови, особливості семантичної двовимірності омонімів у поетичному тексті, лексикографічну репрезентацію невербального компонента мовленнєвого спілкування, символіку зображення світла у поетичній мові українського бароко.

Здійснено поглиблений аналіз творчості видатного українського поета В.Сосюри з позицій сучасної методології, зокрема, розглянуто особливості його епічного стилю, пейзажну лірику 1920-х рр. Розглянуто проблеми розвитку шевченківської традиції, вияви дієслівної темпоральної транспозиції, мовні засоби поетичного сприйняття, лексико-стилістичну характеристику епітетів, діалектні риси художнього мовлення, функціонування сурядних конструкцій у поезіях митця тощо.

Досліджується наголос українських назв населених пунктів та відтопонімних прикметників. Встановлено, що основна частина ойконімів і ад'єктонімів - невеликі за довжиною слова (три-чотирискладові) з наголошеним середнім складом.

Аналізуються особливості наголошення непохідних іменників жіночого роду в поетичному мовленні Лесі Українки. Поезія Л.Українки є необхідним і невичерпним матеріалом для вивчення й дослідження акцентної системи української мови на певному етапі її історичного розвитку. Акцентні особливості поетичного мовлення Л.Українки значною мірою позначились на процесі становлення акцентної норми української мови.

Запропоновано перекладений українською та англійською мовами науково обгрунтований та уніфікований перелік анатомічних термінів, що вживаються в медицині, укладений за системним принципом будови організму людини, з урахуванням нових термінів, уточнень, додатків та коментарів до нововведених термінів, внесених Федеративним Комітетом з Анатомічної Термінології у Новому Орлеані 5 - 9 квітня 1997 р.

Міститься понад 500 найпоширеніших термінів і термінологічних понять, які використовуються в бібліотечно-інформаційній роботі та суміжних галузях знань.

На основі власних експедиційних досліджень простежено особливості функціонування окремих архаїчних та інноваційних діалектних одиниць в ареальному аспекті. Визначено роль лінгвокартографування в з'ясуванні проблеми взаємодії старих і нових мовних явищ. Розглянуто окремі випадки розширення номінативного поля застарілих слів.

За допомогою сучасних методів лінгвістичного картографування вперше відображені ареали лексичних, словотвірних та інших протиставлень у сучасній народній ботанічній лексиці більшості українських говорів. Матеріали для Атласу зібрано за спеціальним питальником у 133 населених пунктах України. До видання увійшли 68 лінгвістичних карт, коментарі й матеріали до карт, некартографовані матеріали та інша інформація.

Подано ареали поширення, ізоглоси розмежування всіх варіантів парадигм словозміни частин мови і різновидів форм службових слів гуцульських, буковинських, подільських говірок південно-західного наріччя української мови на території Чернівецької області та суміжних земель.

Розглядаються питання інтеграції таких предметів, як рідна мова і література в середній ланці навчання (5-7 класи) шкіл нового типу, теоретично обгрунтовується можливість інтегрованого курсу як форми взаємопов'язаного навчання цих дисциплін. Розроблено та описано методичну систему завдань і вправ для роботи над художнім текстом у межах інтегрованого курсу.

Розглянуто внутрішню форму слова в українській та російській мовах як явище, для якого характерна діалектична єдність синхронічного та діахронічного. Висловлено тезу про те, що між творенням лексико-семантичних варіантів та появою гомогенних омонімів немає чіткої межі, бо це одне і те саме мовне явище на різних рівнях свого існування.

Розглянуто перспективи зіставлювального дослідження обрядових лексичних позначень у слов'янських мовах за когнітивною, феноменологічною та структурно-семіотичною парадигмами. Висвітлено окремі можливі способи символічного моделювання, лексичної категорізації обрядових знаків, зважаючи на їх внутрішню форму. На підставі виявлення співвідношення між основними поняттями структурної лексичної семантики (опозицією, мотивацією тощо) встановлено кореляції обрядових термінів за формою та змістом. Запропоновано реконструкцію архаїчних концептів, їх аксіологічних і онтологічних фокусів, парадигматичних та інших системних зв'язків одиниць.

Розглянуто поняття про ситуацію прямого і непрямого спонукання, типи спонукальних відношень за ступенем інтенсивності та їх адресатність, а також класифікацію спонукальних конструкцій з урахуванням автора повідомлення про ситуацію спонукання. Проаналізовано категоричне спонукання та його види, пом'якшене спонукання як тип спонукальних відношень. Наведено семантичні різновиди нейтрального спонукання та семантичні моделі непрямої спонукальності.

Розглядається залежність словозмінної парадигми ойконімів, засвідчених в українсько-молдавських грамотах XIV-XV століть, від словотвірної моделі. Звертається увага на те, що ойконіми, утворені морфологічним способом, засвоюють відмінкові флексії структурного типу подібних дериватів. На відмінкову парадигму ойконімів, утворених семантичним способом, впливає словозміна твірних апелятивів.

Розглянуто питання теорії та історії української мови, актуальні питання граматики, лексикології та термінології. Запропоновано лексико-семантичну характеристику української словотвірної термінології. Висвітлено особливості східнослобожанських говірок і розширено семантичну структуру лексеми в них. Обговорено проблеми української фразеології, кодифікації сучасної української правничої термінології та експресивності наукового мовлення. Визначено функціональний аспект фонетико-семантичного розвитку ономатопеї. Охарактеризовано семантико-стилістичну роль епітетів у генітивних конструкціях на підставі дослідження матеріалів поезії 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Розглядаються складні випадки написання, творення, вживання, відмінювання та наголошення назв населених пунктів України (топонімів), відтопонімних прикметників (ад'єктонімів) та назв жителів (катойконімів). Оскільки в українській мові активно функціонують грузинські, узбецькі, казахські, естонські і інші топоніми та їх похідні, то в роботі висвітлюються правила правопису і іншомовних географічних назв.

Подано нариси про словозміну, синтаксис, лексику та семантику говірок Чорнобильської зони та суміжних ареалів. У роботі використано різні прийоми репрезентації говірок Чорнобильської зони, а саме: фіксація явищ за структурними рівнями окремої говірки як самодостатньої системи безвідносно до інших говірок; опис явищ у ряді говірок, які творять ареальну цілість за певними ознаками; аналіз явищ середньополіських говірок на тлі територіально суміжних і віддалених систем, а також опис суміжних діалектів як спосіб вияву міждіалектної взаємодії, продовження просторової континуації середньополіських явищ в інших ареалах. Кожен із прийомів відтворення об'єкта вивчення має свої особливості, переваги та межі доцільності у використанні. Поєднання різних підходів до об'єкта вивчення сприятиме створенню у майбутньому вичерпного мовного кадастру говірок Чорнобильської зони. Матеріали поданих описів не лише становлять конкретний щодо часу інформаційний зріз про ці говірки, а водночас є спонукою до здійснення відповідних обстежень тих чорнобильських говірок, які ще не охоплено дослідженнями. Нариси розширюють відому дотепер інформацію про поліські діалекти, що належать до архаїчних діалектних типів Славії та сприяють формуванню чорнобильського мовно-інформаційного фонду.

Досліджено функціональні мовні одиниці кількох рівнів. Розглянуто застосування кореневого повтору в художньому тексті. Розглянуто особливості специфічні ознаки словотвірної деривації, закономірності вживання колірної лексики у художньому стилі, граматичні зв'язки між компонентами характерних для офіційно-ділового стилю номінативних словосполучень, внутрішню диференціацію загальних значень "мета-присвята", "причина" на функціональні сегменти та їх реченнєву репрезентацію, асиметрію у складі локативних синтаксем сучасних української та російської мов, а також деякі аспекти значеннєвих модифікацій твірних і похідних слів.