Проаналізовано підходи до перекладу середньовічних латинських перекладачів. Зроблено висновок, що буквальний переклад авторитетних текстів був зручним, оскільки дозволяв уникати перекладачам відповідальності за сказане в текстах.

Досліджено процеси інтерференційних змін у пізньосередньовічній латинській мові інскрипцій з України кінця XVI - початку XVIII ст., які виникли в результаті взаємодії латинської мови з українською і частково польською мовами. Розкрито та проаналізовано зміни структури мови на морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях, а також розглянуто фонетико-орфографічні особливості інскрипцій. Встановлено, що інтерференційні зміни на морфологічному рівні характеризуються звуженням спектра значень таких частин мови, як займенник і дієслово. Подібні зміни в синтаксисі призвели до порушення синтаксичних моделей відмінкової системи українського різновиду пізньосередньовічної латини. Було зафіксовано недотримання співвідношення між категоріальними синтаксичними значеннями суб'єкта і предиката та категоріальними морфологічними значеннями частин мови, якими виражаються головні члени речення. Основний лексичний фонд пізньосередньовічної латини становить лексика класичного періоду. Найістотніші зміни простежуються в тематичній групі соціально-політичної лексики, в смисловій структурі якої відбувається перерозподіл і спеціалізація значень відповідно до комунікативних потреб і вербалізації нових явищ і понять.

Здійснено системний аналіз морфологічних і синтаксичних особливостей латинської мови щодо хроніки про Визвольну війну українського народу 1648 - 1657 рр. На підставі використання методу зіставного аналізу установлено зміни в граматиці історіографічної латинської мови, зумовлені українсько- або польсько-латинським білінгвізмом авторів хроніки. Встановлено, що граматична система латинської історіографічної мови є наслідком поєднання латинської та староукраїнської граматик. Зміни граматичних характеристик розглянуто в аспекті взаємодії граматичних значень словоформ із їх синтаксичними функціями. Доведено визначальну роль синтаксичного чинника у зміні морфологічних характеристик латинських словоформ, встановлено їх формально-функціональні характеристики. Запропоновано систематизований опис синтаксичної структури історіографічної латини в аспекті частиномовної характеристики головних і другорядних членів речення.

Вивчено інтерференційні зміни у латинській мові, вживаній у середовищі Греко-католицької церкви кінця XVI - XVII ст. в Україні, спричинені контактом латинської, української та частково польської мов. Проаналізовано зміни на фонетико-орфографічному рівні. На морфологічному рівні встановлено формально-функціональні характеристики латинських словоформ. На синтаксичному рівні відзначено характерні тенденції у вживанні відмінкових форм і прийменниково-відмінкових конструкцій. Виявлено зміни в оформленні підрядних речень. Відзначено значний розвиток лексичної системи.

Зосереджено увагу на варіантності вживання прийменників у народній латині, шляхах передавання різних синтаксичних функцій генетива, акузатива та аблатива за допомогою прийменників, а також на зміні внутрішніх синтагматичних зв'язків. Досліджено зв'язок між цими граматичними явищами та сучасними формами романських соматичних фразем. Підсумовано, що граматико-синтаксичні особливості успадкування латинських соматичних фразем романськими мовами випливають з динамічного розвитку прийменниково-відмінкової системи народної латини, її граматичної та позиційної варіантності.

Проаналізовано середньовічний переклад латиною філософських і наукових праць з середини VІ ст. до середини ХІІІ ст. та його значення в поширенні знань у Західній Європі як складову відповіді на одне з основних питань перекладознавства стосовно визначення впливу перекладів на читачів.

Проанализирован средневековый перевод на латынь философских и научных трудов средины VІ в. - средины ХІІІ вв, а также его значение в распространении знаний в Западной Европе как составная часть ответа на один из основных вопросов переводоведенияотносительно определения влияния переводов на читателей.

The study deals with the Medieval Latin translation of philosophical and scientific works from the middle 500's to the middle 1200's as well as its significance for knowledge dissemination and propagation in Western Europe as a component of tackling one of the fundamental questions of Translation Studies about determination of translation influences on readers and cultures. The survey is organized around four questions. What was translated? From which languages? By whom? With what intentions?

Навчальний посібник призначений для студентів, які закінчу¬ють магістратуру факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка і працюють над магістерською роботою, що відповідно є самостійним науковим дослідженням. Мета навчального посібника - з'ясування основних теоре¬тичних аспектів методології дослідження, оволодіння методами й методикою дослідження. У першому розділі йдеться про суть і призначення науки, ета¬пи і структуру тексту наукового дослідження. У другому розділі - про журналістику як об'єкт дослідження (особливості журналістики як соціального інституту, поняття й види методології). У третьому - про формування джерельної бази дослідження (поняття факту, значення і види історіографії). У четвертому розділі йдеться про емпіричні й теоретичні методи дослідження, а також про методи висновування. У п'ятому розділі з'ясовано значення понять наукова пробле¬ма, проблемна ситуація, теза, гіпотеза, концепція дослідження. У шостому розділі викладено матеріал, що стосується зару¬біжного досвіду медіа-досліджень.Сьомий розділ присвячений проблемі істини в журналісти- кознавстві, вказано на типові хиби в дослідженнях магістрів