Проаналізовано психологічні особливості сугестивності поетичних образів в художніх творах. Висвітлено видавничі стратегії щодо сучасної жіночої літератури в Україні та Росії. Розглянуто питання філософсько-естетичного спрямування творчості німецького прозаїка, поета, публіциста Г.Гессе, особливості модернізму в романі американської письменниці К.Шопен "Пробудження", проблеми визначення фразеологічного складу у художньому тексті романів австрійського письменника Й.Рота.

Проанализированы психологические особенности сугестивности поэтических образов в художественных произведениях. Освещены издательские стратегии относительно современной женской литературы в Украине и России. Рассмотрены вопросы философско-эстетического направления творчества немецкого прозаика, поэта, публициста Г.Гессе, особенности модернизма в романе американской писательницы К.Шопен "Пробуждение", проблемы определения фразеологического состава в художественном тексте романов австрийского писателя Й.Рота.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.12 + Ч612.163.5

Рубрики:

Образна специфіка літератури <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.12 + Ю212.21 + Ю812.271.2

Рубрики:

Образна специфіка літератури <теорія л-ри>

Мислення і буття. Свідомість і навколишній світ

Елементи та виражальні засоби художньої форми

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.12 + Ш5(4УКР)5/6-3

Рубрики:

Образна специфіка літератури <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Теоретично висвітлено суперечність, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення. Розглянуто процес створення "цілого" поетичного буття, який полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому, що він не входить у простір, що завершується. Але постійно мінлива позиція автора виключає можливість створення ним "цілого" поетичного буття. Не маючи наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Розглянуто поняття надархітектоніки, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя і "ціле" автора.

Проаналізовано загальний стан дослідження творчого доробку В.Стуса. Розглянуто питання генези та розвитку терміна "поетика". Висвітлено історію вивчення поняття "символ". Досліджено функції символів у поетичному доробку поета, джерела їх запозичення: язичницькі вірування, християнські заповіді, східні релігійно-філософські вчення, фольклорні образи. Зроблено типологізацію Стусової символіки за сферами буття. З'ясовано характер художнього переосмислення й трансформації міфологічних сюжетів і образів. Вивчено процес формування релігійно-філософського аспекту світовідчуття поета. Визначено компаративні аналогії в інших представників української поезії. Виявлено, що особливості поетики символічного образу розкриваються у контексті індивідуально-авторських прийомів: широкого використання троп і фігур, індивідуального символотворення. Висвітлено духовний потенціал творчості В.Стуса.

Розглянуто поняття "художній образ" в двох аспектах: як означення образу конкретного героя художнього твору та як цілісну форму відображення реального світу, як художню модель цього світу, що втілюється в певному художньому творі. Охарактеризовано основні якості художнього образу, що включає в собі діалектику загального і конкретного, раціонального і емоційного, зображувального і виразного. Зроблено висновок, що художній образ - це завжди образ дійсності, її естетичне узагальнення та модель.

Рассмотрено понятие "художественный образ" в двух аспектах: как определение образа конкретного героя художественного произведения и как целостная форма отображения реального мира, как художественная модель этого мира, что воплощается в определенном художественном произведении. Охарактеризованы основные качества художественного образа, что включают в себя диалектику общего и конкретного, рационального и эмоционального, изобразительного и выразительного. Сделан вывод, что художественный образ - это всегда образ действительности, ее эстетическое обобщение и модель.