Дисертація присвячена історико-теоретичному осмисленню генези та етапів становлення класицизму. Важливе місце займає розгляд ренесансного класицизму і класицизму доби абсолютних монархій як варіантів класицистичного стилю, що найяскравіше проявилися в українській літературі. Встановлено основні риси класицистичного канону, обгрунтовано закономірність появи елементів класицизму в українській літературі, характер їх засвоєння і функціонування, а також значення для українського художньо-теоретичного процесу. У результаті грунтовного аналізу "Енеїди" І.Котляревського виявляються ідейно-художні ознаки українського класицистичного стилю: раціоналістична концепція детермінованої особистості, фіксована система жанрів, ієрархія художньо-виражальних засобів, використання національної мови як мови писемної літератури.

Досліджено феномен соціалістичного реалізму та презентовано його крізь призму класицизму, через порівняння цих двох відмінних літературних стилів. Проаналізовано апелювання до спільних ідеологічних орієнтирів, використання однакових мистецьких прийомів, а також розглянуто проблему взаємної та сторонньої рецепції.

Проведено науковий аналіз концепції неокласицизму у літературознавчих працях В. Державіна. Висвітлено основні засадничі положення та методологічні принципи визначення неокласицизму як літературного стилю.