Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.16 + Ш401.45

Рубрики:

Простір і час <теорія л-ри>

Віршовані жанри <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж70322 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Звернуто увагу на проблему взаємодії естетичного об'єкта і хронотопу як головних персоналій естетики М.М.Бахтіна. Визначено: внутрішній благодатний рух автора - в просторі та часі естетичного об'єкта, який щільнішає, а також зберігає потенцію змістової незавершеності й безсмертя.

Проаналізовано просторовий космос поезії Т.Г.Шевченка, способи його творення та їх вплив на читацьке сприйняття. Висвітлено цілісну теорію простору поезії поета як філософського концепту, описано відповідні просторові структури та образи-символи.

Проанализированы пространственный космос поэзии Т.Г.Шевченка, способы его создания и их влияние на читательское восприятие. Освещена целостная теория пространства поэзии поэта как философского концепта, описаны соответствующие пространственные структуры и образы-символы.

Проанализированы поэтика топоса и хроноса у ведущих прозаиков русской литературы периода конца 1880 - начала 1890-х гг. Рассмотрены особенности художественного воплощения и трактовки пространства и времени в повестях А.П.Чехова "Скучная история", "Рассказ неизвестного человека" с нарацией от первого лица, а также повести В.Г.Короленко "С двух сторон". Проанализированы типологические и индивидуальные тенденции в создании пространственно-временного континуума произведений В.И.Дмитриевой "Доброволец", Н.С.Лескова "Полунощники" и "Заячий ремиз", освещена специфика их темпорально-пространственного мышления.

Розглянуто механізм формування та розгортання темпоральної структури художнього прозового тексту як базової системи художнього часу. Висвітлено особливості системно-структурної організації художнього твору. Розкрито парадигматичні та синтагматичні аспекти вивчення часу текстової структури. Досліджено часову систему макроструктури художнього тексту. Проаналізовано особливості розгортання темпоральних функціонально-семантичних категорій на рівні абзацу тексту з ознаками окремого типу мовлення. Визначено жанрову специфіку темпоральної структури художнього прозового тексту.

Проанализировано пушкинское наследие, освещены проблемы его поэтики. Описана специфика пушкинского байронизма. Раскрыта настоящая причина дуэли Онегина с Ленским. Рассмотрены проблемы русской литературы, жанра в эпоху русского барокко, славянский вопрос на страницах газеты "Россия и славянство".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.16 + Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Простір і час <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.16

Рубрики:

Простір і час <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено фундаментальні філософсько-естетичні уявлення та його специфіку у відношенні до фізичної категорії часу.

Досліджено проблеми інтерпретації числової символіки у поезії ХХ ст. Вперше у вітчизняному літературознавстві описано та проаналізовано чотири традиції числової символіки в європейській поезії - античну, фольклорно-міфологічну, іудейську та християнську. В античній традиції вперше здійснено рефлексію над числом, яка відділила його від речі та втілилась у концепції числової гармонії космосу. Зроблено висновок, що числова символіка в структурі художньої цілісності використовується у трьох аспектах: композиції, просторово-часовій організації твору та художній образ (у двох можливих варіантах - числового образу й образу числа).

Досліджено проблеми естетики та поетики абсурдного. Грунтуючись на традиційному терміні "театр (драма) абсурду", що позначає конкретне явище в історії драматургії, запропоновано поняття "абсурду" як чинник теоретичного осмислення особливого типу літератури - літератури з елементами абсурдного. Здійснено пошук літературної ідентичності драматургії, заснованої на принципі абсурдного, яку відмежовано від філософії екзистенціалізму. Розглянуто різні стратегії концептуалізації поняття "абсурду" у європейському літературознавстві та запропоновано концепцію, яка вписує це поняття в коло базових естетичних категорій "трагічного", "комічного" та "трагікомічного". Показано існування особливого естетичного ефекту, який знаходиться поза межами зазначених категорій, описує характерні особливості поетики творів, які спричиняють такий ефект, та пояснює його механізм у семіотичному контексті. Як зразок драматургії, яка базується на принципі абсурдного, розглянуто п'єси М. Куліша та відзначено особливості, які вирізняють реалізацію принципу абсурдного у творах українського драматурга на тлі класичного західноєвропейського театру абсурду.

Досліджено мовну картину художнього простору в творчості харківських поетів-романтиків 1820 - 1840 рр.: Л. Боровиковського, А. Метлинського, М. Костомарова, М. Петренка. Подано теоретичне осмислення філософського та лінгвістичного розуміння категорії простору відповідно до класичного та лінгвістичного його розуміння, зважаючи на інтерпретаційні лінгвокультурні аспекти. Проведено зіставний лексико-стилістичний аналіз засобів мовного вираження простору в художній картині світу кожного з зазначених авторів. Визначено переважний тип художнього простору (за класифікацією М. Бахтіна) в їх творах та особливості його мовного вираження. Слова лексико-семантичної групи "прості" проаналізовано на рівні індивідуально-авторського бачення поданої категорії. Визначено інтегральні (спільні для всіх романтиків) і диференційовані ознаки, що свідчать про особливості бачення простору кожним з поетів-романтиків. Розглянуто питання про традиції й новаторство, динаміку розвитку мовного образу світу в кожного поета. Визначено роль кожного з авторів у процесі формування художньої свідомості тогочасного українського читача та їх внесок у становлення української літературної мови, її літературно-естетичних норм. Проаналізовано залежність вираження хронотопу та семантики просторових номінацій від належності до романтичного літературного напряму, культурних і духовних потреб, специфічної естетичної атмосфери доби. Розглянуто особливості функціонування слів на позначення простору, зокрема, розширення їх лексичної валентності та стилістичне оновлення семантики. Охарактеризовано також наукові концепції поетів-романтиків (що

Досліджено процес формування та розгортання темпоральної структури художнього прозового тексту як базової системи художнього часу тексту, особливість її репрезентації у текстах різного жанру. Зазначена текстова організація виявляється як системно-мовна категорія, що реалізується комплексом субкатегорійних внутрішньочасових значень функціонально-семантичних макрокатегорій аспектуальності в межах тієї або іншої системи зовнішнього часу відповідного комунікативного реєстру. Розглянуто та проаналізовано специфіку формування такого типу макрокатегорій у комунікативному полі персонажа та в системі його взаємодії з авторською оповіддю, а також у межах всієї текстової системи. З'ясовано зовнішньо- та внутрішньочасові трансфомації, які виникають внаслідок такої взаємодії.

Зазначено, що всезагальність часу реалізується через особливості його існування та функціонування в різних сферах буття. Віддавна спроби оволодіння часом здійснювалися різними способами. Проаналізовано специфічну форму часу - художній час, який є способом існування мистецтва та відіграє роль каркасу художньої реальності світу мистецтва та окремих творів. Художній час є одним із засобів оволодіння соціальним та індивідуальним часом, його відтворення та творення, збереження та перетворення. У ХХ ст. відбуваються суттєві зміни в художній практиці. Поширюється вільна (монтажна) форма композиції літературних творів. Майже одночасно з'являються безсюжетна література, безпредметний живопис, атональна музика, абстрактна скульптура. Здійснений аналіз показує, що зміни, які відбулися, свідчать про трансформацію художнього часу, а не про його знищення чи руйнування.

Висвітлено проблеми художнього часу та простору у літературному творі. Розкрито питання історії розвитку та вивчення досліджуваних понять у літературознавстві та суміжних науках. Досліджено окремі аспекти художнього часу, простору у поетиці творів О. де Бальзака, Г. Флобера, Ф. Кафки, Г. Ібсена, А. Платонова та інших письменників. Розглянуто контекст як літературознавче поняття та категорія поетики роману. Увагу приділено проблемі рецепції.

Розглянуто проблеми психології розуміння часу в літературному творі на рівні реалізації творчого задуму автора та на рівні рецепції художнього тексту. Стверджено, що традиційна методологія хронотопного аналізу за умов сучасної літературної ситуації має обмежені можливості, оскільки використовує переважно формальні або семіотичні підходи. Застосування методів психології разом із досягненням герменевтики надає вихід на адекватніше осмислення і феномену творчого процесу, і феномену рецепції художнього твору, зокрема у випадку актуальних для авторської та читацької свідомості концептів, до яких належить і час.

Досліджено теоретичні аспекти хронотопу у міфопоетичних творах, де розгортається історія роду: визначено ключові просторові домінанти; розкрито специфіку художнього часу; окреслено механізми впливу окремого міфопоетичного мотиву на специфіку хронотопу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-4 Українка, Леся 536 + Ш401.16

Рубрики:

Література

Простір і час <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж70176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості впливу фото як візуального засобу комунікації/відтворення на новітню літературу, зокрема на темпоральні аспекти літературно-художньої практики. Через феноменологію фото, відбиту в книзі Р. Барта "Camera lucida", досліджено такі аспекти поетики літературного твору, як надмірна увага до візуальної фіксації миті, кореляція візуального та текстового в меморіальному, феномен часових інверсій, спаціалізація, принцип тиражування/множення в поетиці часу тощо.