На підставі результатів структурного аналізу текстів художньо-біографічної прози, зокрема, Л. Адлера, Ю. Андруховича, П. Загребельного, А. Моруа, розглянуто наративні особливості даного виду документалістики, визначено характер взаємодії автора та читача на текстовому рівні. Уточнено термінологічний апарат, розширено теоретичну класифікацію художньо-біографічної прози, вперше уведено такі поняття, як біографічна лагуна, біографічна мозаїка, змістовно-смислові художні біографії, формалізовані життєписи.

На основе результатов структурного аналізу текстов художественно-биографической прозы, в частности, Л. Адлера, Ю. Андруховича, П. Загребельного, А. Моруа, рассмотрены нарративные особенности данного вида документалистики, определен характер взаимодействия автора и читателя на текстовом уровне. Уточнен терминологический аппарат, расширена теоретическая классификация художественно-биографической прозы, впервые введены такие понятия, как биографическая лагуна, биографическая мозаика, содержательно-смысловые художественные биографии, формализированные жизнеописания.

Досліджено європейську модель тексту філософського роману в його численних модифікаціях за різними критеріями (роман культури, антикультури, власне філософський, інтелектуальний; лінійний, параболічний, дискурсивний). Текст філософського роману проаналізовано у широкому універсально-культурологічному та філософсько-естетичному аспектах як полігенетичну художню структуру, як текст культури та літератури. Доведено, що тісний зв'язок культурософських течій XX ст. з естетичною практикою обумовив формування специфічної ознаки літератури, певний тип філософування, що особливо проявляється у тексті філософського роману. З'ясовано, що гетерогенність діалогічної філософії виражена у полілогічному (поліфонічному) типі роману, гомогенність трансцендентальної - в екзистенціалістському, а синкретизм неоміфологізму - в параболічному. З урахуванням специфіки тексту розглянуто його образно-персонажну сферу, акцентовано увагу на особливому типі художнього узагальнення, притаманного саме цьому жанру - типологізації. Досліджено складні й ускладені авторські експлікації суб'єктно-об'єктної ієрархії тексту, виокремлено й описано його наративно-смислові рівні - філософський, художній, есеїстський, зроблено спробу вмотивування "нехудожніх" вкраплень до тексту. Виділено різні типи задоволення від тексту філософського роману. Розкрито малодосліджену природу інтелектуального задоволення, проаналізовано його складну взаємодію з естетичним.

Досліджено літературний досвід Вольтера як творця нового жанрового різновиду "філософська повість-притча". З'ясовано основні жанрові домінанти: примат авторського задуму над життєвим змістом, алегоризм, умовність, особливості хронотопу, тощо.

Исследован литературный опыт Вольтера как создателя новой жанровой разновидности "философская повесть-притча". Определены основные жанровые доминанты: примат авторского замысла над жизненным содержанием, аллегоризм, условность, особенности хронотопа.

The article deals with analysis of literary experience of Voltaire's as the creator of a new genre variety "philosophic story-parable". The author studies such fundamental genre dominants as the dominance of the author's intention over the life content, allegory, conditionality, chronological peculiarities, the author's problem, etc.

Розкрито сутність тексту як однієї з найпоширеніших категорій гуманітарного знання, що у XX ст. набула тотального універсального змісту. Визначено специфіку тексту філософського роману як тексту культури, окреслено модуси його "культурологічного" буття, висвітлено деякі основоположні смислові коди. Проаналізовано дані наукових досліджень тексту таких видатних культурологів, як Баткін, Лотман, Бахтін, Біблер. Розглянуто процеси самотворення культури в тексті на прикладі філософського роману.

Раскрыта сущность текста как одной из наиболее распространенных категорий гуманитарного знания, которая в XX ст. наполнена тотальным универсальным содержанием. Определена специфика текста философского романа как текста культуры, рассмотрены модусы его "культурологического" бытия, освещены некоторые основоположные смысловые коды. Проанализированы даные научных исследований текста таких выдающихся культурологов, как Баткин, Лотман, Бахтин, Библер. Рассмотрены процессы самообразования культуры в тексте на примере философского романа.