Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.444.5 + Ш5(0)-334

Рубрики:

Фантастичний, науково-фантастичний роман <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено інтерпретацію одного з найвизначних творів української прози XX ст. - роману В.Винниченка "Сонячна машина". Проаналізовано основні тенденції проблемного змісту даного твору та його форму. Значну увагу приділено проблемі жанру. Вперше в українській літературознавчій практиці на означення жанрової специфіки "Сонячної машини" введено поняття пантопії. Роман розглянуто у контексті утопії та антиутопії у світовій літературі.

Розглянуто тематичну і художню своєрідність популярного жанру літератури - фантастики. Досліджено специфіку чеської соціальної, політичної та романтичної фантастики другої половини ХХ ст., її проблематику, своєрідні засоби художнього відображення дійсності. Значну увагу приділено зв'язку наукової фантастики з суспільними процесами. Вперше подано визначення та теоретичну розробку фантастики.

Розкрито іманентну природу та суть понять утопії й антиутопії. На підставі широкого контекстологічного та порівняльно-зіставного аналізу розглянуто їх основні функції, жанрову своєрідність, жанровизначальні риси поетики. Визначено категорію жанру як конкретно-історичну. Наведено номінацію жанрового різновиду "пантопія". Висвітлено проблему соціальної рівності. У генологічному контексті проаналізовано поему-феєрію П.Тичини "Прометей" та роман В.Винниченка "Сонячна машина".

Раскрыты иманентная природа и сущность понятий утопии и антиутопии. На основании широкого контекстологического и сравнительно-сопоставительного анализа рассмотрены их основные функции, жанровая своеобразность, жанроопределительные черты поэтики. Определена категория жанра как конкретно-историческая. Приведена номинация жанровой разновидности пантопии. Освещена проблема социального равенства. В генологическом контексте проанализированы поэма-феерия П.Тычины "Прометей" и роман В.Винниченко "Солнечная машина".

Проведен комплексный анализ функциональных проявлений утопического сознания, утопии, утопизма в литературном творчестве. На материале русской прозы рубежа ХХ - ХХI вв. (произведений А. Зиновьева, Вик. Ерофеева, А. Кабакова, В. Маканина, А. Куркова, Т. Толстого, В. Сорокина, В. Пелевина, Л. Улицкой, Л. Петрушевской, Стругацких, В. Рыбакова, Д. Галковского, А. Громова, С. Прокопчика, И. Серебровой) описаны механизмы жанрообразования, жанровых модификаций и трансформаций утопий и антиутопий в условиях переходной культурной эпохи. На основе актуализированных в современной русской культуре типов утопического сознания выделены разновидности социальной, экзистенциальной и научно-фантастической антиутопии в контексте утопической фольклорной и литературной традиций, влияний и совпадений с классическими и современными текстами иных национальных культур.

На матеріалах світової літератури досліджено художній феномен XX ст. - драму-антиутопію. Вивчено процес її становлення й розвитку в контексті літератури антиутопії, яка виникла внаслідок трансформації антиутопічності, елемента поетики, в антиутопізм, світоглядну категорію, що зумовила зображення в літературі регресивних моделей соціального розвитку. Еволюцію драми-антиутопії показано через розкриття історії літератури антиутопії. Відзначено, що антиутопізм поширений у різних жанрах, формує передумови для виникнення літератури антиутопії. Антиутопію розглянуто як жанр синтетичний, якому притаманні риси позитивної утопії та сатиричної літератури, розквіту якого сприяв бурхливий розвиток науково-фантастичної літератури. В двох аспектах - типологічному та поетичному вивчено драму-антиутопію. Різниця в проблематиці й формах художнього втілення дозволяє виділити в ній тенденції - негативну драму-утопію та ілюзорну драму-антиутопію, внаслідок взаємодії яких виникає дифузна форма драми-антиутопії. Досліджено поетику драми-антиутопії у зіставленні з романом-антиутопією, різновидом інтелектуального роману, а також шляхом визначення її родових рис.

Вивчено комплекс дискусійних проблем жанру антиутопії першої половини XX ст. На прикладі зіставлення романів "Ми" Є.Замятіна, "Цей дивний новий світ" О.Хакслі та "1984" Дж.Оруелла з попередньою утопічною традицією робиться висновок про близькість утопії та антиутопії. Запропоновано нарівні з термінами антиутопія та дістопія вживати терміни гіпер-утопія та утопія-інкарната (зверхутопія і втілена утопія), що більш за все відповідають духу епохи першої половини XX ст. Аналіз роману Дж.Оруелла "1984" надає можливість підкреслити генетичну спорідненість з класичними утопіями минулого і антиутопіями сучасності, ідейно-тематичну своєрідність та специфічні художні особливості творчості письменника, як відображення його художнього сприйняття і світогляду. Результати дослідження надають право визначити Оруелла класиком сучасної негативної утопії.

Досліджено художню фантастику як метажанр, а також фантастичне як тип художнього мислення-відчуття. Художню фантастику розглянуто як фантастику-прийом у нефантастичних текстах на матеріалі українських письменників-романтиків, сюрреалістів, постмодерністів, а також як фантастику-концепт з трьома підгрупами, а саме: власне фантастики (твори М.Гоголя, О.Сомова, П.Куліша), наукову фантастику (В.Владка, О.Бердника, В.Савченка, І.Росоховатського, О.Тесленка) та фентезі (М. та С.Дяченків, Ф.Чешка, В.Арєнєва й інших письменників). Конкретизовано уявлення про генетику, архітектоніку, еволюцію художньої фантастики загалом і української зокрема.

Рассмотрены вопросы зарождения и развития антиутопии в англо-американской литературе. Раскрыты генетические связи утопии и антиутопии. Проанализированы соотношения антиутопии с социально-политической характеристикой различных эпох. Уделено внимание творчеству таких авторов, как Т. Кампанелла, О. Хаксли, М. Этвуд. Ф. Бэкон, Дж. Оруэлл, Г. Уэллс, Г. Видал, Б. Маламуд, П. Остер, Э. Эбби, Ш. Теппер, М. Хьюз.

Визначено, що основними способами творення є семантична деривація та словоскладання. Встановлено, що поява різноманітних інновацій зумовлена необхідністю концептуалізації нового досвіду, категоризації нових знань людини про можливий світ. Виявлено особливості їх мовної та ментальної презентації. Проаналізовано концептуальні категорії "людина", "простір", "час", "артефакт", "природа", "культура", "суспільство" у творах жанру фентезі. Концептуальна категорія "людина" має складну ієрархічну структуру та подана чисельними номінативними одиницями, що свідчить про антропоцентричний характер можливої картини світу.

Висвітлено сучасну лінгвістичну інтерпретацію концепту та художнього дискурсу. Охарактеризовано категорію простору в парадигмі наукових знань і розглянуто як об'єкт лінгвістичних студій. Запропоновано методику аналізу концепту простору та текстовими асоціативно-смисловими полями, що дозволяє дослідити реалізацію просторової семантики й окремі аспекти сприйняття простору в мовній свідомості авторів як представників культур свого часу. Досліджено експліцитне й імпліцитне вираження концепту в системі його вербалізаторів. Простір розглянуто як частину загальної моделі світу, як створене художніми засобами навколишнє середовище, репрезентоване в макроструктурі концепту, сформованій класифікаційними та диференційними ознаками, ранжованими за інформаційним, образним та інтерлретаційним змістами. Кількісний аналіз польової організації концепту дозволяє охарактеризувати спільні та відмінні риси простору як комплексного уявлення фрагмента світу в сприйнятті представниками різних мовних культур.

Розглянуто особливості концептуалізації простору на матеріалі фантастичних романів В. Винниченка "Сонячна машина", В. Обручева "Плутонія", Г. Уеллса "Машина часу", Ж. Верна "П'ять тижнів на повітряній кулі". Запропоновано методику аналізу концепту ПРОСТІР за текстовими асоціативно-смисловими полями, що надає змогу дослідити реалізацію просторової семантики й окремі аспекти сприйняття простору в мовній свідомості авторів як представників культур свого часу. Простір розглянуто як частину загальної моделі світу, як створене художніми засобами навколишнє середовище, репрезентоване в макроструктурі концепту.

Рассмотрены языковые маркеры темпоральности, создающие ирреальность вымышленной картины художественного мира. Исследованы циклическое и линейное время, которые вносят существенную лепту в создание научно-фантастического иномирия.

Рассмотрен прием остранения как лингвистическое, семантическое явление, нашедшее свое отражение в жанре научной фантастики. Предложена единая когнитивная модель создания научно-фантастического иномирия.

Увагу зосереджено на дослідженні постмодерної літературної фантастики. Розкрито поняття "літературна фантастика", подано декілька його визначень, проаналізовано основні теоретичні напрямки у вивченні літературної фантастики. Постмодерну літературну фантастику досліджено на матеріалі творчості хорватських "фантастів" (які є першою групою постмодерністів у хорватській літературі), а саме трьох найяскравіших з них - Горана Трибусона, Павао Павличича та Весни Біги. Досліджено їх збірки малої прози і романи, з'ясовано, що вони поєднують у своїх творах різні стилі та жанри, вдаються до постмодерністських прийомів (інтер- та метатекстуальність, цитатність, подвійне кодування, гра з читачем), а також звертаються до моделі жанрової (масової) літератури. Оскільки вони є письменниками-постмодерністами, то у їх прозі частими є жанрові експерименти, гібридне поєднання різних жанрів, поєднання постмодерністського тексту й елементів популярної літератури. Однак їх проза не належить до жанрової (масової) літератури, натомість можна стверджувати про симуляцію жанровості як елемент гри з читачем.

Розглянуто особливості антиутопічного дискурсу, які полягають в описі інваріантної структури роману-антиутопії й вироблено гіпотези про його різновиди. Проаналізовано спеціальні наукові дослідження, предметом яких є жанр антиутопії. Подано теоретичну характеристику жанру антиутопії, яка пояснює його функціонування.

Рассмотрены особенности антиутопического дискурса, которые заключаются в описании инвариантной структуры романа антиутопии и выработана гипотеза о его разновидностях. Проанализированы специальные научные исследования, предметом которых выступает жанр антиутопии. Представлена такая теоретическая характеристика жанра антиутопии, которая объясняет его функционирование.

The paper examines the peculiarities of antiutopian discourse, which consist in description of invariant structure of antiutopian novel and form the hypothesis about it varieties is formed. Special scientific researches the subject of which is antiutopian style are analysed. The theoretical characteristics of an anti-utopia, which explains functioning of the genre is presented.

Розглянуто у порівнянні з класичним романом-антиутопією спільні й відмінні риси поетики роману-антиутопії О. Ірванця "Рівне / Ровно / Стіна. Нібито роман".

Рассмотрены в сравнении с классическим романом-антиутопией общие и отличительные черты поэтики романа-антиутопии А. Ирванца "Ривне / Ровно / Стена. Как будто роман".

Common and distinctive features of the novel-antiutopia "Rivne / Rovno. The Wall. As if it were a novel" are considered in comparison with a classical novel-antiutopia.

Розглянуто такі поняття, як "цикл", "циклічність" і "циклічна структура" твору, на прикладі антиутопічних творів сучасного сербського письменника Б. Пекича "Сказ" (1983), "1999" (1984) і "Новий Єрусалим" (1989). Під поняттям "циклу" розуміється не лише група творів, а й структура окремо взятого тексту. Письменник дотримується ідеї про циклічний історичний розвиток, тому намагається втілити дану циклічність і в структурі твору, що проявляється на різних рівнях тексту - від багаторазового використання подібних епіграфів і цитат, образів і мотивів, зокрема звернення до категорії міфологічного часу, до певного розташування назв розділів та організації тексту роману.

Розглянуто неографію як науку, історію її становлення, походження та основні аспекти дослідження. Однією з основних проблем, що знаходяться в межах неографічної науки, є питання про лексикографування нових мовленнєвих одиниць, а саме оказіоналізмів. Запропоновано нові принципи лексикографічної інтерпретації оказіональної лексики, що функціонує у жанрі фентезі.

The article dwells on main stages of development of utopia as a philosophical idea expressed in fiction. As it is ideal-oriented with the aim to make mankind happy, utopia reflects hopes and views of a cultural epoch, which is why exploring the history of utopias one can explore the history of the social views of mankind. The article highlights different views on utopian ideal and the possibility of its implementation in real life. It analyses typical features of a utopian society as based on mechanical theory of happiness and the place of people in it. The article also provides characteristics of utopia as a literary genre as well asits typical literary forms. According to the localization of a utopian culture on the historical time scale one can single out retrospective (an ideal society is placed in the past as reminiscences of Golden Age), prospective (a utopian culture is described in the future, as happy time-to-come) utopias and utopia which exists in indefinite time (as if in presence, for example as an island country, just to prove that the happy life is somewhere near). At present one can state that genre chronotop has changed one more time, as a new kind of utopia has appeared - aspective utopia - in which the presence is shown as idealized, flawless, without trouble and problems, for example as the "worlds" created in advertisements.