Розглянуто еволюцію української малої прози, зокрема, новелістики, її теоретичні проблеми. Вперше досліджено жанрові особливості української малої прози у процесі їх розвитку, засоби поглиблення змістовності жанрових форм та удосконалення й урізноманітнення поетики їх структур. Проаналізовано новелістику Г.Хоткевича, К.Гриневичевої, В.Винниченка, С.Васильченка, М.Коцюбинського, О.Кобилянської, І.Франка, В.Стефаника та інших.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.445 + Ш5(4Исп)-334

Рубрики:

Оповідання. Новела. Літературна казка, притча <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены проблемы развития русской литературной сказки первой половины ХІХ века. На примере произведений А.Пушкина, В.Жуковского, П.Ершова, П.Катенина, Н.Языкова рассмотрены особености авторской сказки, ее связь с устным народным творчеством, определено ее место в литературном процессе.

Розглянуто проблеми новелістичного жанру в літературознавстві та методиці викладання літератури, психолого-педагогічні умови сприймання новелістики старшокласниками загальноосвітньої школи, принципи, шляхи, методи і прийоми аналізу новелістичних творів 1920 - 1930 рр. Наведено матеріали до вивчення творчості письменників-новелістів М.Хвильового, Г.Косинки, Ю.Яновського.

Рассмотрены проблемы новелистического жанра в литературоведении и методике преподавания литературы, психолого-педагогические условия восприятия новелистики старшеклассниками общеобразовательной школы, принципы, пути, методы и приёмы анализа новелистических сочинений 1920 - 1930 гг. Приведены материалы к изучению творчества писателей-новелистов Н.Хвылевого, Г.Косынки, Ю.Яновского.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(Ук=4Пол)-4 + Ш401.445 + Ш5(4Пол=Ук)-4

Рубрики:

Література

Оповідання. Новела. Літературна казка, притча <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.445 + Ш5(4Укр)5-4

Рубрики:

Оповідання. Новела. Літературна казка, притча <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено комплексний генологічний аналіз літературних казок І.Франка у контексті естетико-функціональної типології їх жанрових модифікацій: розважально-дидактичної, авантюрно-сатиричної, власне сатиричної, філософсько-сатиричної та філософської. Розкрито сутність категорій жанру та жанрової модифікації, розглянуто генологічний статус казки як фольклорного та літературного жанру, визначено її місце в генологічній свідомості письменника. Проаналізовано його погляди на жанрову природу казки. Запропоновано нові, обгрунтовані інтерпретації багатьох Франкових творів, позначених рисами казки. Висвітлено істотні особливості проблематики та поетики казкової творчості І.Франка, виявлено його роль у розвитку української літературної казки.

Осуществлен комплексный генологический анализ литературных сказок И.Франко в контексте эстетико-функциональной типологии их жанровых модификаций: развлекально-дидактических, авантюрно-сатирических, собственно сатирических, философско-сатирических и философских. Раскрыта сущность категорий жанра и жанровой модификации, рассмотрен генологический статус сказки как фольклорного и литературного жанра, определено ее место в генологическом сознании писателя. Проанализированы его взгляды на жанровую природу сказки. Предложены новые, обоснованные интерпретации многих Франковских произведений, обозначенных чертами сказки. Освещены существенные особенности проблематики и поэтики сказочного творчества И.Франко, выявлена его роль в развитии украинской литературной сказки.

The article deals with realization of anthropocentric principle in folklore discourse. The author focuses on some typological aspects in verbalization of intentional anthropocentrism in fairy-tales of distant nations. Narrator's introductions to the texts of English fairy-tales are analyzed and compared with the similar parts of Russian and Ukrainian fairy-tales.

Розглянуто тематичне, комунікативно-прагматичне функціонування та структурну організацію дискурсу новели. Термін "дискурсема" подано як інтегральний компонент дискурсу і оператор у процесі його аналізу.

Досліджено проблему визначення новели як самостійної жанрової одиниці з позицій історичної поетики. Визначено суттєві поетичні ознаки жанру новели на різних рівнях системи жанроутворення в процесі історичного розвитку. Погляд на новелу як на рухому жанрову структуру дозволяє пов'язати проблему жанрової трансформації з питанням про її типологію. Дослідження типологічних особливостей жанру новели та її різновидів в залежності від провідних літературних художніх напрямів, уточнення складових елементів жанру на основі вивчення конкретного літературного матеріалу, запропонована типологічна класифікація жанрових різновидів новели - все це допомагає створити більш повну картину "поетичної" еволюції жанру новели.

Визначено особливості роману-притчі та повісті-притчі, дві функції традиційної притчі у структурі великої прози: як ідейного центру твору та засобу поглиблення зображуваного. Виявлено залежність жанрових ознак "вбудованих" притч від функції, яку вони виконують у художньому творі. Розглянуто "химерну" стильову течію в українській літературі, характеристики притчеподібних творів (або нової якості художніх творів - притчевості).

Досліджено проблему типології й поетики оповідання в російській літературі початку XX ст. Розглянуто внутрішньожанрові можливості оповідання як малої форми епічного роду, охарактеризовано його різновиди, що виникають в результаті позажанрових зв'язків. На підставі аналізу видозмін та ускладнень засобів і прийомів вираження авторської позиції в художньому творі визначено два різновиди оповідання в російській літературі досліджуваного періоду: ліричне (характеризується лірико-публіцистичним, відкритим вираженням авторського начала, ліричним перетворенням дійсності) та епічне (якому властиве об'єктивне відображення, відзначається підкреслено стриманим, об'єктивно нейтральним типом оповіді).

Визначено роль фольклорної, музичної, живописної символіки в творенні образів культурних феноменів. Розроблено власну концепцію символу як образу макросвіту, сконцентрованого у мікросвіті слова. На підставі вивчення системи символів в образній структурі української новелістики виведено наукові парадигми "Символ-що-творить-Новелу" й "Новела-що-творить-Символ". Шляхом мікроаналізу новел установлено, що, символічний образ перебуває в нерозривному зв'язку з усіма елементами новелістичної оповіді, і це дає підстави для визначення особливостей індивідуального стилю новеліста. Розкрито роль його творчості в формуванні естетичної доктрини українського неоромантизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму.

Охарактеризовано новелу в структурі художнього твору, висвітлено типологію та модифікації вставних новел, що мають давні традиції та стійко зберігають свою популярність у літературі сьогодення. Розглянуто комплекс питань, пов'язаних зі структуротвірним потенціалом цього явища, традиційно асоційованого з літературним прийомом і функціонуванням вставного жанру. Значну увагу приділено аналізу новели як структуротвірного чинника української прози XVIII - XX ст. та як інтертексту літературного порубіжжя XX - XXI ст. Розкрито епічний контекст новели з позиції варіації жанрово-структурної взаємодії.

Розглянуто літературознавчий феномен, композиції, її компоненти та певні аспекти, зокрема художній конфлікт, сюжет, проблема точки зору. Прослідковано неоднозначне трактування терміна в наукових колах. На основі системного аналізу "малої прози" У. Фолкнера досліджено композиційні особливості його новел у площині жанрової та індивідуально-авторської парадигм.

Рассмотрен литературоведческий феномен композиции, ее компоненты и отдельные аспекты: художественный конфликт, сюжет, проблема точки зрения. Рассмотрены неоднозначные подходы к дефиниции термина в научных кругах. На основе системного анализа "малой прозы" У. Фолкнера проведено исследование композиционных особенностей его новелл на базе жанровой и индивидуально-авторской парадигмы.

The article is devoted to the scientific determination of the literature term - composition, its components and certain aspects such as fiction conflict, plot system, problem of the point of view. Various scientific approaches to the concept are researched and the compositional peculiarities of the short stories by W. Faulkner depending on the genre paradigm and individual author's style are analysed.

Розглянуто нові можливості розуміння терміна "притча"; алегоричність та християнські мотиви як форму та зміст притчі. Алюзію трактовано як один із механізмів алегорії. Подано тлумачення драми-притчі як частину культурної спадщини "нової драми".

Рассмотрено новое толкование термина "притча"; аллегоричность и христианские мотивы как форма и содержание притчи. Аллюзия трактуется как один из механизмов аллегории. Дано толкование драми-притчи как части культурного наследия "новой драмы".

The article highlights a new interpretation of the term "parable", as well as allegorical nature and Christian motives as a form and content of parable. Allusion is viewed as a means of allegory. The author interprets drama-parable as a part of the "modern theatre" cultural heritage.

Досліджено роль міркування як учасника процесу смислотворення художнього тексту і зокрема новели, вивчено міркування як один з засобів членування тексту на смисловому рівні, участі міркування у створенні смислу новели залежно від його місця у композиційній побудові тексту.

Исследована роль рассуждения как участника процесса смыслообразования художественного текста, и в частности новеллы, изучено рассуждение как одно из средств членения текста на смысловом уровне, участие рассуждения в создании смысла новеллы в зависимости от его места в композиции текста.

The article is devoted to the investigation of the discussion as a process participant of the feature text senseformation and especially of the novelette; to the discussion studying as one of the means of text division on the sense level; to the discussion participation in the sense novelette formation which depends on its place in the text composition.

Жанр фантастичної казки можна поділити на 2 категорії - казки, написані виключно для дітей (Алан Мільн), і ті, що призначені як для дітей, так і для дорослих (Дж. Р. Р. Толкієн, Л. Керрол, Л. Ф. Баум). Остання категорія фантастичних казок має низку особливостей, які дозволяють говорити про типологію фантастичної казки як жанру. До цих особливостей належать наступні: дія в літературі цього жанру звичайно відбувається у вигаданих, нереальних світах; ці світи населені не тільки людьми, але й міфічними істотами; всі книжки цього жанру, більшою чи меншою мірою, але завжди пов'язані з міфологією; у них завжди присутній елемент надприродного, містичного; вони звичайно базуються на полярності сил добра і зла, між якими точиться постійна боротьба; хоча дія в них відбувається у вигаданому світі, цей світ є тісно пов'язаним з реальним; усі представники цього жанру зазнали впливу з боку двох напрямків у мистецтві - романтизму і модернізму; у книжках цього жанру звичайно прослідковується тема ідеальної гармонії.

Розкрито теоретичні засади дослідження фольклорної та літературної казки. Проаналізовано історичний шлях літературної казки: від італійських письменників XV ст. до авторів початку ХХІ ст. Розглянуто найпопулярніші казкові сюжети та їх сучасні адаптації. Вивчено інтертекстуальність і трансформації жанрових ознак, сюжетних та композиційних структур казки.

Наведено персоналії дослідників літературної казки та окреслено основні напрями їх досліджень. З'ясовано зміст поняття "казка" та "літературна казка". Проаналізовано узагальнені концепції казкотворчості та причини її виникнення.