Наведено порівняльний аналіз художнього та публіцистичного тексту, визначено основні функції журналістського тексту. Розглянуто заголовок як провідний текстоутворювальний елемент. Висвітлено місце тексту у лінгвістиці та журналістиці.

Приведен сравнительный анализ художественного и публицистического текста, определены основные функции журналистского текста. Рассмотрен заголовок как ведущий элемент образования текста. Освещено место текста в лингвистике и журналистике.

Проаналізовано жанровий універсум прози відомого українського поета Б.Лепкого в контексті рецепції літературної критики 1930 - 1940 рр. Висвітлено взаємозв'язок рівнів генологічної свідомості та їх фіксацію в епістолярії Б.Лепкого, осмислено колізії в системі авторських текстових генологічних маркувань і рецептивного відлуння в літературному процесі першої половини ХХ ст.

Проанализирован жанровой универсум прозы известного украинского поэта Б.Лепкого сквозь призму рецепции литературной критики 1930 - 1940 гг. Освещена взаимосвязь уровней генологического сознания и их фиксация в эпистолярии Б.Лепкого, осмыслены коллизии в системе авторских текстовых генологических маркирований и рецептивного озвучивания в литературном процессе первой половины ХХ ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.447 + Ш5(4УКР)-334

Рубрики:

Художня публіцистика <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто особливості та функціональне призначення образних мікросистем (тропів і деталей) у структурі репортажу. З'ясовано, що репортаж характеризується значним розмаїттям мікрообразних елементів. Наголошено, що образний аспект впливає на організацію цього жанру та спростовує уявлення про сталість канонів інформаційно-публіцистичної групи текстів.

Зроблено спробу представити українську наукову публіцистику XIX - початку XX ст. як яскравий феномен науково-творчої та загальнокультурної діяльності українських учених. Обгрунтовано доцільність, продуктивність та перспективність "поетизації" сучасної вітчизняної наукової прози. Запропоновано періодизацію її формування та розвитку типологічної схеми, у межах якої уточнено та доповнено дефініцію поняття "наукова публіцистика". Досліджено теоретичні засади поетики наукового тексту з використанням теорій XVII - XVIII ст. та універсальних поетичних концепцій XIX - початку XX ст. (О.Потебні, І.Франка, В.Домбровського). На реальних матеріалах продемонстровано ефективність творення та аналізу наукових текстів у поетичному аспекті. Визначено основні складові поетики та виокремлено жанри наукової публіцистики з найвищим "поетичним" потенціалом.

З'ясовано особливості історичної рухомості проповідницького жанру. Досліджено вплив християнства на проблематику проповіді як публіцистичного виступу на морально-етичну тему особливої соціальної ваги у різні культурно-історичні епохи. Доведено авторитарність ідеї та мови Святого Письма у публіцистичному дискурсі сучасності. Проаналізовано роль проповідницької публіцистики у формуванні сучасної людини. Висвітлено світоглядну концепцію та аргументаційну базу модерної проповіді, яка розвивається поряд з іншими публіцистичними жанрами (аналітичною кореспонденцією, концептуальним інтерв'ю, науково-популярними статтями, есе). Розглянуто комунікаційні принципи та діалогічну природу морального типу мислення у сучасному контексті мультимедіа.

Наведено лінгвостилістичне обгрунтування теорії мовного жанру інтерв'ю з урахуванням актуальних тенденцій функціонування сучасної української мови. Визначено лексико-семантичну та функціонально-синтаксичну своєрідність текстів досліджуваного жанру, виявлено їх здатність репрезентувати та визначати специфіку масового мовно-інформаційного простору. Встановлено параметри впливу мас-медійної сфери суспільної комунікації на тенденції розвитку сучасної української мови, зокрема, мовного жанру інтерв'ю. Досліджено характерні мовні закономірності розвитку жанру інтерв'ю в системі жанрових форм функціонального стилю масової інформації. Лінгвістично обгрунтовано основні функціональні параметри становлення жанрової домінанти інтерв'ю, що формується в єдиному масовому мовно-інформаційному просторі, детермінованому особливостями модерного суспільства. Досліджено систему відношень у мовній структурі текстів жанру інтерв'ю з урахуванням основних тенденцій розвитку мови й інформаційного суспільства. Визначено домінантні лінгвостилістичні закономірності архітекторічної побудови текстів жанру інтерв'ю, проаналізовано типологічні особливості їх мовної структури на лексико-фразеологічному та синтаксичному рівнях. Проведено дослідження 3 525-ти лексичних, 452-х фразеологічних та 2 150-ти синтаксичних одиниць, проведено порівняльний аналіз когнітивно-змістової сутності інтерв'ю та художнього діалогу.

Розглянуто пізнавальні можливості публіцистики як історичного та історіографічного джерела. Проаналізовано, що саме слід розуміти під публіцистикою як такою, висвітлено розуміння публіцистики у джерелознавстві та літературознавстві, визначено її пізнавальні можливості як джерела з урахуванням літературознавчого доробку. За допомогою категорії конітивної лінгвістики "образ" на прикладі освітньої публіцистики 1920-х - початку 1930-х років продемонстровано історіографічний потенціал останньої.

Обговорено проблему жанрового і видового визначення публіцистики, її приналежності художній літературі та журналістиці. Доведено, що це утворення, яке випливає із законів творчості, однаковою мірою характеризує як письменницьку, так і журналістську діяльність, перебуваючи на помежів'ї у творах письменства та засобів масової інформації. Також аналіз виявів публіцистичності надає підстави стверджувати, що публіцистика - не окремий рід літератури і не окремий жанр журналістики. Це - радше система міжродових жанрів, що притаманні літературно-художній та журналістській творчості.

Порушено проблему політичного різновиду дискурсу, який інтенсивно завойовує позиції пріоритетного в житті суспільства та навіть репрезентує себе в художній літературі. Розглянуто регулятивність як особливий вплив у художньому політичному дискурсі. Встановлено регулятивні засоби, що стимулюють мовно-мисленнєву діяльність читача та стають основою для майбутнього моделювання концептів. Увагу звернено на суспільно-політичну лексику, дисфемізми, суспільно-політичні метафори, антитезу.