Розглянуто питання, що стосуються оригінальної радіоп'єси, зокрема, ролі та значення даного мистецтва, особливості його створення. Розкрито суть поняття оригінальної радіоп'єси як драматичного твору, написаного спеціально і виключно для радіомовлення з урахуванням специфіки утворення звукового образу і технічних особливостей передачі інформації акустичними каналами.

Рассмотрены вопросы, касающиеся оригинальной радиопьесы, в частности, роли и назначения данного искусства, особенностей его создания. Раскрыто содержание оригинальной радиопьесы как драматического произведения, написанного специально и исключительно для радиовещания с учетом специфики создания звукового образа и технических особенностей передачи информации по аккустическим каналам.

Здійснено системний аналіз типологічних особливостей діалогу й обгрунтовано доцільність наукової розробки діалогічного аспекту розгляду рок-творів як творів недослідженої сфери художньої творчості. Запропоновано нові підходи до розуміння рок-жанру як особливого ліричного жанру пісенного слова з самобутньою суб'єктною організацією, щодо природи діалогічних відносин у рок-творах, трактування понять "рок-автор" і "рок-герой", осмислення зв'язку між рок-поезією та головними засадами "філософії спілкування". Роглянуто рок-твір у діалогічному аспекті, грунтуючись на філософії діалогу.

Висвітлено досвід української авізуальної драматургії тридцятих років ХХ ст. Переосмислено суперечливі положення теорії радіоп'єси, що спричинили конфронтацію різних наукових напрямків. Проаналізовано еволюцію радіодрами з позицій теорії масової комунікації та інженерії знань. Уперше розглянуто жанрову своєрідність радіоп'єс залежно від ступеня абстрагованості втілених у них моделей реальності, що дозволяє на теоретичному рівні зняти суперечність між "акустичною" та "поетичною" концепціями радіомистецтва.

Розглянуто еволюційну генезу кіносценарію як функціонально автентичної жанрової форми. Висвітлено історію та теорію формування кіносценарію як окремої жанрової парадигми від часів німого кіно до сьогодення. Розглянуто сучасні українські зразки кіносценарних текстів, зокрема, В. Трубая, Ю. Боднарюк, О. Росича, Я. Горбач, В. Мицька в контексті дослідження їх жанрової форми. Проаналізовано вплив рецептивного ресурсу літературної класики на жанровий канон кіносценарію як літературної форми. Увагу приділено функціональному навантаженню архітектонічних чинників кіносценарної форми, композиційній моделі кіносценарного тексту та специфіці кіносценарної персоносфери.

Вперше у колі проблематики вітчизняного літературознавства розглянуто еволюційну динаміку та функціональне навантаження кіносценарію як літературної форми; на тлі системних перетворень літературного процесу доведено та розкрито значення потенціалу літератури у продукуванні нових жанрових зразків. Виконано теоретичне обгрунтування кіносценарію як специфічного й автономного літературного жанру, генерованого загальномистецькими надбаннями XX ст. Уперше проведено аналіз значного корпусу українських автентичних кіносценарних текстів.

Розглянуто етапи розвитку монодрами, визначено основні літературно-історичні чинники, що зумовили модифікацію монодрами наприкінці ХХ - на початку ХХI ст. Поєднано історичний підхід до жанру з теоретичним, виокремлено визначальні жанрові риси жанру монодрами.

Розглянуто родові особливості драми-антиутопії, зумовлені умовно-експериментальним хронотопом, який визначає жанр, побудову сюжету і схематизацію образів героїв, а також з'ясовано функцію оповідного діалогу, своєрідних ремарок, у яких звучить голос автора.

Рассмотрены родовые особенности драмы-антиутопии, обусловленные условно-экспериментальным хронотопом, который определяет жанр, построение сюжета и схематизацию образов героев, а также определена функция повествующего диалога, своеобразных ремарок, в которых звучит голос автора, песен и стихотворений.

The article considers the generic peculiarities of a drama-antiutopia, brought about by conditionally-experimental chronotope which determines the genre, the plot building,the schematization of characters, the function of narrative dialogue as well aspeculiar remarks featuring author's ideas, songs and verses.

Досліджено особливості функціонування притчевості та асоціативності у поетиці драматургійної притчі. Визначено систему прийомів, за допомогою яких ці якості реалізуються у творі і забезпечують його концептуальну цілісність.

Исследованы особенности функционирования притчевости и ассоциативности в поэтике драматургической притчи. Определена система приёмов, с помощью которых эти качества реализуются в произведении и обеспечивают его концептуальную целостность.

The article investigates some peculiarities of parable component functioning and associativity in the poetics of a parable play. The author has defined the methods which provide the realization of the above mentioned qualities in a play and its conceptual integrity. The key words: parable play, parable component, associativity.

Описано основні прикмети п'єси-притчі, на основі яких вона виділяється як окремий жанр у межах епічної драматургії. Порушено проблему функціонування самого терміна "п'єса-притча" в сучасному літературознавстві.

Рассмотрены основные особенности пьесы-притчи, которые позволяют выделить её как жанр эпической драматургии. Акцентировано внимание на проблеме употребления термина "пьеса-притча" в современном литературоведении.

The article focuses upon the main features of parable play which enable to define it as a genre of epic drama. The author also considers the problem of using the term 'parable play' in literary criticism.

Розглянуто радіоп'єсу як особливий вид драматичного мистецтва, що виник завдяки принципово новому носію інформації тексту п'єси - на основі радіоефіру. Радіоп'єса через свою специфіку має неповторну поетику: посилення розповіді про дію, особливість слова, що звучить, музику, шуми, монтаж, обмежене число персонажів, відносно короткий час звучання. Вказано основні жанри радіоп'єси.

Рассмотрена радиопьеса как особенный вид драматического искусства, который возник благодаря принципиально новому носителю информации текста пьесы - на основе радиоэфира. Радиопьеса, из-за своей специфики, имеет неповторимую поэтику: усиление рассказа событии, особенность звучащего слова, музыка, шумы, монтаж, ограниченное число персонажей, относительно короткое время звучания. Указаны основные жанры радиопьесы.

The article deals with a radioplay, a special type of dramatic art, which arose on the principally new data transmitter of a play text - on the basis of radioair. The radioplay, due to its specific has unique poetics, based on the recital of events, paculiarity of sounding word, music, noises, editing, limited number of characters, relatively short time of sounding and etc. The basic genres of radioplay are indicated in the article.