Проаналізовано архітектурно-планувальні закономірності у пошуках національної ідентичності під час формування громадських центрів столичних міст. Розглянуто різні архітектурні засади утвердження ідентичності на прикладах архітектури Києва, Москви, Берліна та Варшави. Розкрито аналогічність процесів і цикли втілення ідентичностей до просторової структури міст у різних культурах.

Проанализированы архитектурно-планировочные закономерности в поисках национальной идентичности при формировании общественных центров столичных городов. Рассмотрены разные архитектурные основы утверждения идентичности на примерах архитектуры Киева, Москвы, Берлина и Варшавы. Раскрыты аналогичность процессов и циклы воплощения идентичностей к пространственной структуре города в разных культурах.

Розглянуто теоретичні питання національної своєрідності архітектури в генезисі. Досліджено історіографічний матеріал, запропоновано періодизацію теорії, її особливості. Визначено чинники, що впливали на формування теоретиних узагальнень у кожний період розвитку, а також взаємовплив теорії та практики. Порівняно чинники та теоретичні узагальнення для всіх періодів та визначено тенденції розвитку теорії архітектури та практики. Розкрито національні ознаки української архітектури, які витримали апробацію протягом XX ст. і можуть бути застосовані в подальшій архітектурній практиці.

Розглянуто проблему історизму в архітектурі у контексті вираження ним національних ідей. Проаналізовано поняття нації, визначено роль мистецтва для утвердження національної ідеї у суспільстві. Визначено, яку роль відіграє історизм в архітектурі для візуалізації національних прагнень.

Розглянуто питання охорони панорами, силуету, архітектури "п'ятого фасаду" (ландшафту дахів) історичного міста. Що є предметом охорони і якими методами досягти позитивних результатів? Почасти відповідь на ці питання зафіксовано у вітчизняних містобудівних і пам'яткоохоронних нормативах. Але реально в останні роки багато історичних міст втратили свій історичний образ внаслідок зведення висотних новобудов у центральній частині. Необхідно змінити та вдосконалити форми охорони містобудівних компексів і розробити методику їх реставрації (регенерації), без зміни їх висотних параметрів.

Виявлено національно-культурні моделі "Баба" та "Дід" з предметно-просторових форм середовища.

Виявлено специфіку європейських впливів на містобудування і архітектуру житлової забудови міст Лівії у 2-й пол. XX - поч. XXI ст. та окресленню напрямів їх розвитку у сучасних умовах. Проаналізовано джерела, доступні проектні матеріали, існуючі підходи та методи дослідження архітектури та містобудування Лівії. Охарактеризовано чинники впливу на формування вернакулярної та традиційної архітектури Лівії, впливу європейської архітектурно-містобудівної традиції в історичній ретроспективі, проблеми і завдання архітектурно-просторового розвитку міст у 2-й пол. XX - на поч. XXI ст. Розглянуто особливості трансляції підходів європейського регіонального і міського планування, концепції та фази просторового планування, проаналізовані європейські впливи на формування середовища нових міст. Проаналізовано періоди формування житлової політики в Лівії, типологію й архітектурно-планувальні особливості житлових будівель. Визначено проблеми та сформульовано принципи проектування житла на сучасному етапі.

Стильове різноманіття архітектурного середовища на початку XX ст. сприяло демонстрації національної ідентичності будинку в його формах і деталях. На відміну від попередніх стилів, український архітектурний модерн став результатом аналізу та узагальнення історичної української архітектурної спадщини. Фірма Левинського розвивала своє бачення та свою методику інтерпретації традиційних рис української архітектури в нових спорудах. Значний вплив на вибір творчих засобів інтерпретації першоджерел мали специфічні місцеві чинники й обставини: споруди для української громади, поряд із традиційними регіональними характеристиками, мали підкреслити етнокультурну єдність Галичини з рештою України, виявити стильову відмінність від "закопанського способу" у будівництві, зазначити культурно-емоційні пріоритети громади - замовника. В цьому контексті, фірма Левинського поряд з інтерпретацією форм народної дерев'яної архітектури, робила акцент на гуцульських регіональних мотивах в орнаментиці та колористиці, та на використанні кераміки в декорі фасадів. Зважаючи, що основу архітектурної ідентичності міста формують будинки з громадською функцією, розглянуто будинки кредитного товариства та банку "Дністер", бурси Педагогічного товариства, Українського музичного товариства ім. Лисенка, в яких проявились індивідуальні підходи до художньо-образного та архітектурного вирішення. Вони в оптимальний спосіб поєднали в собі передові для свого часу функціональні, технологічні та стилістичні вимоги з дуже виразними традиційними візуальними характеристиками. Це стало результатом спільних зусиль архітекторів, будівельників та української громади міста, їх усвідомленого бажання мати якісну архітектуру, що відповідала б світовим стандартам, і, одночасно, - архітектуру українську, здатну в нових умовах розвивати українські культурні традиції. Запроектовані та побудовані для української спільноти Львова споруди є цінним підгрунтям для творчого переосмислення питання української ідентичності в умовах сучасного архітектурного процесу в Україні.

Розглянуто проблематику тлумачення об'єктів архітектурної спадщини, в контексті постійного збільшення їх кількості та розширення їх типологічного спектра, що призводить до загрози релятивізації поняття "цінності"; в зв'язку із цим, виникає необхідність розширення формулювання категорії цінності тих чи інших об'єктів спадщини. Одним із досі не задіяних ресурсів, у цьому контексті, може вважатись поняття ідентичності, розуміння якої потребує теоретичної кваліфікації. В межах цих пошуків, розглянуто ідеологічні аспекти архітектури національно детермінованого історизму XIX ст. На прикладі українського, польського та російського наративів простежено роль пафосу Ідеальної Батьківщини та конструювання психологічної прив'язаності до середовища тої чи іншої новопосталої нації. Здійснено аналіз концептуальних засад, які лягли в основу творення всіх трьох ідентичностей і були пов'язані зі специфікою зміни феодальної парадигми на модерну у регіоні Сх. Європи. Запропоновано принцип оціночної диференціації цього виду спадщини залежно від властивих кожній із них символічних ідеалів, трансльованих тою чи іншою конструкцією національної ідентичності.

Виявлено специфіку європейських впливів на містобудування і архітектуру житлової забудови міст Лівії у другій половині ХХ – початку ХХІ ст. , окреслено напрями їх розвитку у сучасних умовах. Проаналізовано джерела за темою дисертації, доступні проєктні матеріали, існуючі підходи та методи дослідження архітектури та містобудування Лівії. Сформульовано методичну модель дослідження. Охарактеризовано чинники впливу на формування вернакулярної і традиційної архітектури Лівії, впливу європейської архітектурно-містобудівної традиції в історичній ретроспективі, проблеми і завдання архітектурно-просторового розвитку міст у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Розглянуто особливості трансляції підходів європейського регіонального і міського планування, концепції і фази просторового планування, проаналізовано європейський вплив на формування середовища нових міст. Проаналізовано періоди формування житлової політики в Лівії, типологію і архітектурно-планувальні особливості житлових будівель. Визначено проблеми і сформульовано принципи проєктування житла на сучасному етапі.