Розглянуто процес відновлення і нового будівництва храмової архітектури та внутрішнє убранство храму "Усічення голови Іоанна Предтечі."

Расссмотрены процесс восстановления и нового строительства храмовой архитектуры, внутреннее убранство храма "Усекновения главы Иоанна Предтечи"

The process of restoring and new construction of the temple architecture. Church " Beheadings John the Forerunner ".

Висвітлено життєвий і творчий шлях К.Присяжного - архітектора-реставратора, дійсного члена ICOMOS, нагородженого Державною премією Ради Міністрів СРСР у 1986 р. Викладено історію латинських монастирів Львова, зокрема, монастирів сестер бенедиктинок, місіонерів та костелу Св. Войцеха, отців францисканців, отців капуцинів, сестер Сакра Кер (Святого Серця). Охарактеризовано принципи формування барокових кронштейнів львівських кам'яниць. Описано проблеми збереження та відтворення історичної віконної столярки в пам'ятках архітектури.

Освещен жизненный и творческий К.Присяжного - архитектора-реставратора, действительного члена ICOMOS, награжденного Государственной премией Совета Министров СССР в 1986 г. Изложена история латинских монастырей Львова, в частности, монастырей сестер бенедиктинок, миссионеров из костела Св. Войцеха, отцов францисканцев, первично отцов капуцинов, сестер Сакра Кер (Святого Сердца). Охарактеризованы принципы формирования барроковых кронштейнов львовских каменоломен. Описаны проблемы сохранения и воссоздания исторической оконной столярки в памятках архитектуры.

За кілька кілометрів від Перемишлян розташовується с. Унів, у якому зберігся архітектурний комплекс однієї з найбільших християнських святинь Галичини - Святоуспенської унівської лаври. Цей монастир є одним із найстаріших в Україні. Виникнення унівського монастиря овіяно легендами. На жаль, найдавніші документи монастиря загинули під час татарських нападів XV - VI ст. Проте відомо, що саме у другій половині XIII ст. у північно-західному підніжі Чернечої Гори виникає новий Унівський чоловічий монастир. Після розорення та трагедії Чернеча Гора майже на два століття потрапила у запустіння. Частину території колишнього монастиря зайняло чернече кладовище. Це кладовище частково збережене і зараз. Вище на горі в минулому столітті було закладено новий чернечий цвинтар, який функціонує і сьогодні. Ці об'єкти є цінним джерелом історичної інформації, а також унікальною, дуже своєрідною галереєю творів мистецтва. Нажаль, історичні цвинтарі є дуже вразливими до руйнувань - це фізичні, хімічні та біологічні чинники, а також людський фактор, як то звичайний вандалізм або звичайна некомпетентність під час виконання ремонтних чи опоряджувальних робіт. Для того, щоб успішно створити та втілити програму збереження історичних кладовищ необхідно ретельно їх дослідити задокументувати, інвентаризувати, а також ретельно вивчити матеріал, з якого виконані ці пам'ятки. Дослідивши існуючий стан цвинтарів стало зрозуміло, що 2 чернечі цвинтарі є в абсолютно різному стані. Теперішній, новіший цвинтар на вершечку пагорба доглянений і впорядкований. Давній чернечий цвинтар на схилі гори є забутим і занедбаним. Цей цвинтар загаом, як і окремі пам'ятники цього цвинтаря, потребують реставрації. Саме територія цього цвинтаря є недоглянутою. Першим викликом пов'язаним із реставрацією та збереженням історичних чернечих цвинтарів Унева є впорядкування території давнього цвинтаря. Можливо варто взяти за приклад теперішній новіший цвинтар, який є бездоганно впорядкованим. Наступним викликом є відповідно реставрація окремих пам'яток. Це стосується знову ж таки давнього цвинтаря. Реставрацією повинні займатися фахівці. Що стосується кам'яних хрестів, то їх належить насамперед стабілізувати статично - відповідно підняти, вирівняти, укріпити, тобто зробити все належне, щоб пам'ятник рівно і міцно стояв. Далі належить зайнятися розчищенням і хрестів, і плит, відповідно за потреби, укріпленням самого кам'яного матеріалу, склеювання та скріплювання поламаних частин пам'ятників. Історичні чернечі цвинтарі Святоуспенської унівської лаври потребують визначення та затвердження свого правового статусу та прийняття концепції щодо їх подальшого функціонування та використання. Виклики щодо способу та методики збереження мусять вирішувати фахівці з урахуванням особливого пам'яткового статусу.