Проаналізовано теоретичну працю В.Маркова в контексті вивчення композиційного аспекту фактури поверхні у художніх творах.

Проанализирована теоретическая работа В.Маркова в контексте изучения композиционного аспекта фактуры поверхности в художественных произведениях.

Theoretical work V.Markov is analysed In article with position of the study composition's aspect of the invoice to surfaces in artistic product.l registry of tsars' offices for the dead is being stated. And this version is being given reason.

Розглянуто особливості формування просторового мислення (ПМ) у студентів художньо-графічного факультету - майбутніх учителів образотворчого мистецтва, засобами скульптурної пластики з використанням музики як функціонального засобу. Показано роль ПМ у професійній підготовці даної категорії студентів, наведено загальну характеристику ПМ.

Рассмотрены особенности формирования пространственного мышления (ПМ) у студентов художественно-графического факультета - будущих учителей изобразительного искусства, средствами скульптурной пластики с использованием музыка как функционального средства. Показана роль ПМ в профессиональной подготовке данной категории студентов, приведена общая характеристика ПМ.

Уточнено та науково обгрунтовано суть і структуру поняття "просторове мислення". З'ясовано роль просторового мислення у профільній діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Виявлено компоненти, критерії, показники та рівні сформованості просторового мислення у студентів. Розроблено й обгрунтовано модель його формування у майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики. Виявлено педагогічні умови її реалізації.

Досліджено чинники та наслідки парадигмальних трансформацій, що призвели від початку XX ст. до виникнення у світовому масштабі феномену посткультури. Вперше у вітчизняному науковому дискурсі розкрито особливості становлення образотворчого мистецтва, зокрема української скульптури, які детерміновані стильовими парадигмами модернізму, постмодернізму та post-постмодернізму, зокрема в аспекті contemporary art, що у просторі вітчизняного культуротворення віддзеркалилося ентропійними процесами реїфікації мистецької свідомості та формотворчих принципів. Аналітичний фокус на феномені поглиблення кризи мистецтва посткультури детермінований актуальністю в умовах пізньої фази розвитку капіталізму методологічних традицій Франкфуртської філософської школи та світосистемного аналізу І. Валлерстайна, які ефективно діагностують зміни соціально-історичних і культурно-мистецьких явищ. З'ясовано ризики процесів реїфікації, нівелюючих тенденції самоідентифікації національного образотворення, що деформує культурну пам'ять суспільної свідомості, внаслідок чого сучасна світова та вітчизняна скульптура, позбавлена вітальної аури, трансформується у розсудливий дизайн-проєкт, факт чого маніфестує public art post-постмодернізму, що врешті веде до культурної ентропії суспільства споживання. Між тим протягом історичного шляху еволюції української скульптури реєструються закономірності циклового повторення стильоутворювальних стратегій, що графічно візуалізується еволюційною моделлю на засадах Теорії Ф. Шміта. Це верифікує у підсумку твердження, що еволюційний шлях української скульптури ХХ - ХХІ ст. демонструє сталий імператив парадигмально-стильового ресайклінгу, за яким стильовий гештальт доби трансформується та повертається на новому щаблі завдань у загальному русі законоутворювальних енергій методологічної і стилістичної свідомості. Тож знання закономірностей еволюції мистецтва дозволяє кожній національній культурі послідовно опрацьовувати трансцендентні та позитивістські формотворчі стратегії, де саме духовні інтенції формотворення у вільному часі складають пріоритетний напрям творчо-плідного розвитку мистецтва як окремої нації, так і мультикультурної європейської спільноти.