Висвітлено просторово-часові аспекти еволюції поліфонічного мислення в художній творчості сучасної епохи, а також у системі звукових символів, що утворюють музичний текст.

Рассмотрены пространственно-временные аспекты эволюции полифонического мышления в художественном творчестве современной эпохи, а также в системе звуковых символов, образующих музыкальный текст.

Are esteemed in art creativity of a recent epoch and also in a system of sound characters which are generatrix the musical text.

Визначено культурно-історичні витоки старовинної поліфонії, здійснено стислий огляд напрямів розвитку середньовічної музики. Охарактеризовано джерела григоріанського хоралу, проаналізовано процес становлення старовинного багатоголосся, показано роль труверів і трубадурів у його формуванні. Описано техніку посилення самостійності голосів, виявлено специфічні ознаки кадансу. Розглянуто найменш відомі періоди розвитку європейської поліфонії старого стилю: середньовіччя та епохи Ars nova. Наведено теоретичні узагальнення щодо розвитку поліфонічних форм і жанрів.

Определены культурно-исторические предпосылки давней полифонии, приведен краткий обзор направлений развития средневековой музыки. Охарактеризованы источники григорианского хорала, проанализирован процес становления давнего многоголосья, показана роль труверов и трубадуров в его формировании. Описана техника усиления самостоятельности головос, выявлены спеецифические признаки каданса. Рассмотрены наименее известные периоды развития европейской полифонии старого стиля: средневековья и эпохи Ars nova. Осуществлено теоретическое обобщение развития полифонических форм и жанров.

Наведено результати дослідження системності узагальнення як атрибутивного чинника сучасного прояву просторово-часового аспекту поліфонії та контрапункту в композиційно-драматургічній цілісності нового типу музичної форми - узагальнювально-контрапунктичного формотворення (УКФ). Обгрунтовано уявлення щодо прояву ідеї поліфонії та контрапункту у сучасному музичному мисленні. Розглянуто етапи історичного передвістя УКФ, зіставлено існуючі в музичній науці варіанти інтерпретації поліфонії та контрапункту. Висвітлено трактування УКФ у музиці сучасного українського композитора Ю. Іщенка.

Приведены результаты исследования системности обобщения как атрибутивного фактора современного проявления пространственно-временного аспекта полифонии и контрапункта в композиционно-драматургической целостности нового типа музыкальной формы - обобщающе-контрапунктического формообразования (ОКФ). Обосновано представление относительно проявления идеи полифонии и контрапункта в современном музыкальном мышлении. Рассмотрены этапы исторического предвестия ОКФ, сопоставлены существующие в музыкальной науке варианты интерпретации полифонии и контрапункта. Освещено трактование ОКФ в музыке современного украинского композитора Ю. Ищенка.

Досліджено проблему осмислення шенкеріанської дидактики елементарного контрапункту на базі інтонаційної теорії. Вживання принципу взаємозв'язку тривалості та висоти дозволило перетворити концептуальну структуру елементарного контрапункту, систематизувати методичні та лінеарні фігури як елементи інтонаційного словника строгого стилю. На підставі аналізу фігур строгого стилю встановлено, що зі зменшенням тривалості зростає здатність ноти утворювати дискорданс, але зменшується її мелодичний потенціал. Проведено хронологічне дослідження, що локалізувало розрив між реальним і "шкільним" стилем на етапах консервації та канонізації вчення про поліфонію. Запропоновано модель взаємодії прекомпозиційних засобів строгого стилю, яка охоплює на потенційному рівні гамут і метричну спорідненість, на рівні актуалізації мелодичні фігури та метричні прогресії (лінійний шар), лінеарні фігури та парну координацію (лінеарний шар).

Дисертацію присвячено питанням визначення зв'язків між поняттями поліфонії та фактури. В роботі розвивається новий теоретичний напрямок, який грунтується на концепції специфіки дії логічних поліфонічних принципів та законів психології музичного сприйняття в конкретному музичному творі. Встановлено, що поліфонічний тип мислення пов'язаний з деякими закономірностями та явищами, характерними для музики ХХ століття, зокрема, української. Запропоновано нове поняття - фактурно-поліфонічний комплекс, а також його класифікація. Представлено методи наукового і методологічного використання нових понять, висока ефективність яких є обгрунтованою теоретично та підтвердженою практичним аналізом музичних творів.

Розкрито сутність та специфіку поліфонії у контексті її педагогічної значущості. Розроблено й науково обгрунтовано теоретичну модель розвитку пізнавальної самостійності студентів-музикантів. Запропоновано систему типологічних завдань: репродуктивно-пізнавальних, початково-узагальнюючих, концептуально-логічних, пошуково-узагальнюючих, пошуково-систематизуючих, конкретизуючих, оціночно-коригувальних, творчо-пошукових. Виявлено три рівні критеріїв розвитку пізнавальної самостійності: творчий (високий), реконструктивний (середній), репродуктивний (низький). Досліджено й експериментально апробовано методику розвитку пізнавальної самостійності студентів в опануванні ними навчального музично-теоретичного курсу "Поліфонія". Визначено ефективність проведеного дослідження. Здобуто якісні та кількісні показники, які підтвердили ефективність розробленої моделі порівняно зі здобутими даними реальної практики, що доводить доцільність впровадження її у мистецьку освіту. Доведено важливість здобутих даних для подальшого розвитку музичної педагогічної теорії та практики.

З'ясовано у музичному формотворенні системно-розгорнений прояв фактора узагальнення у композиційно-драматургічному розвитку музичного твору як результат музично-психологічного поширення природи контрапунктичного сполучення (стретної імітаційності) на композиційно-драматургічну цілісність музичної форми, тобто, створення метаполіфонії в узагальнюючо-контрапунктичному формотворенні (УКФ). Зазначено, що формотворчо-розгорнена системність фактора узагальнення у композиційно-драматургічному розвитку за умов УКФ виявляє себе у найбільш загальних проявах: монофункціональності і поліфункціональності узагальнення, поліступеневості узагальнення, полістильової семантики історико-стильового узагальнення. Розроблено відповідну методику, понятійну систему та термінологічний апарат дослідження УКФ. Досліджено формотвірну виразність узагальнення у системності таких формотвірних характеристик: монофункціональності і поліфункціональності; різновидів поліфонії - мікрополіфонії, медіополіфонії, макрополіфонії , метаполіфонії (з об'єднуючою роллю метаполіфонії); полістильової семантики історико-стильового узагальнення. Розглянуто художню виразність УКФ у значеннях: сучасної новації як природного етапу історичної еволюції музичного формотворення (європейського), характерної особливості індивідуального композиторського стилю Ю.Іщенка; індивідуалізації авторських рішень у різних музичних творах. Створено спеціальну наукову теорію УКФ. Відзначено щодо істотно-нового аспекту прояву у композиторській творчості та вивчення у музикознавчому дослідженні взаємозв'язку "форми - схеми" та "форми-процесу".

Уточнено етапи розвитку поліфонічного стилю й аспекти теоретичного дослідження поліфонії. Розглянуто специфіку сприйняття поліфонії у майбутніх учителів музики у процесі музично-теоретичної, виконавської та практично-педагогічної підготовки. Науково обгрунтовано суть досвіду цього сприйняття, систематизовано його компонентну структуру. Доведено, що досвід сприйняття поліфонії є цілісним системним утворенням, яке характеризується високим рівнем кореляції його компонентів. Визначено критерії, показники та рівні сформованості даного досвіду у студентів-музикантів. Розроблено педагогічні умови й етапи його формування.

На підставі аналізу першоджерел, виявлених принципів симетрії та риторичної ампліфікації запропоновано нову послідовність контрапунктів і канонів, яка створює просторово-часову модель циклу - сукупність зовнішньої двочастинної симетричної, внутрішньої змістової (7 - 9-частинної риторичної диспозиції) та часової (інтонаційно-виконавської) форм. Універсальність запропонованої моделі дає змогу евристично відтворити відсутні фрагменти циклу - два невідомих контрапункти та закінчення останньої фуги. Синтезом засобів формоутворення, семантики музичної мови, символіки назви, властивостей наукових знань, теорій і вчень епохи бароко є художня концепція "Мистецтва фуги". Обгрунтовано введення до музикознавчого обігу нової методики дослідження та нової термінології.

Розглянуто проблему розвитку поліфоніного слуху у молодших школярів на українському музичному матеріалі з використанням елементів національного орнаменту на уроках музики. Розкрито сутність поліфонічного слуху, надано його визначення. Розглянуто зміст, логіку, специфіку процесу розвитку поліфонічного слуху у дітей молодшого шкільного віку, визначено педагогічні умови. Розроблено критерії, показники та рівні сформованості (достатній, середній, початковий) поліфонічного слуху, поетапну методику розвитку поліфонічного слуху молодших школярів та експериментально перевірено її ефективність.

Увагу приділено вивченню поліфонії строгого письма. Наведено періодизацію історії багатоголосся, описано жанри та форми вокальної поліфонії. Розкрито особливості мелодики старого письма. Надано відомості про поліфонічне двоголосся, сполучення мелодій у простому контрапункті, властивості триголосся строгого стилю. Розглянуто теорію імітації, зокрема, її різновиди. Надано загальну характеристику вільного стилю. Описано загальні властивості багатоголосся у вільному письмі, а також форми фуги, будову тричастинної однотемної фуги.

Исследована конструктивно-выразительная роль полифонии в современной музыке в аспекте обновления системы ее языка. Впервые полифония представлена как законодательная основа музыкального мышления и центральная ось эволюции композиторского творчества. Направленность специфики формообразующего процесса оценивается с позиции линеарной логики контрапункта в музыке. Изложены ключевые понятийные характеристики полифонизма музыкального мышления.

Дослідження присвячене глобальним історико-теоритичним проблемам: визначенню менталітету українського народу та особливостей його творчості, виявленню можливостей існування української поліфонії та генезису її походження, розвитку поліфонічного мислення в творчості українських композиторів. Проаналізовано глибинні термінологічні проблеми багатоголосся, контрапункту, поліфонії, а також перехрещування та неоднозначності їх термінів. Введено поняття "поліфонологія", що об'єднує й узагальнює ці терміни та їх явища, які є значним внеском у теорію українського музикознавства.

Висвітлено найбільш доцільні норми поліфонії європейської класичної, української народної та духовної музики, зважаючи на те, що метою навчального курсу поліфонії є засвоєння основних періодів історії європейського багатоголосся та практичних основ поліфонічного письма, які історично склалися і є універсальними щодо будь-якого музичного стилю.

Висвітлено проблему поліфонічного музичного мислення в його історичній континуальності та стильовій перспективі. Визначено виразову роль прийомів поліфонічного письма, що здатна забезпечувати дієвість, функціональну цілеспрямованість окремих елементів мови (звуку, лінії, контрапункту), загального процесу формоутворення (переважання логіки єдиного розгортання); систематизовані взаємозалежності функціональних і структурних принципів поліфонічного письма та семантичні функції поліфонічних прийомів у драматургії сучасної композиції. Обгрунтовано ідею домінування логіки поліфонічного мислення, що формує особливості просторово-часових відношень в сучасній музиці. Запропоновано розгорнуте всебічне оцінювання поліфонічних закономірностей.

Вперше поліфонічну спадщину І. Брамса представлено як поліфонічний палімпсест. Досліджено його різні стилі: Відродження, бароко, класицизм, романтизм. Введено поняття поліфонічного палімпсесту як таке, що фіксує явище стильового діалогу (полілогу) в контрапунктичному письмі І. Брамса. Здійснено аналіз фуги шостої частини "Німецького реквієму", який продемонстрував синтез різних поліфонічних стилей і формотворчих принципів. Досліджено окремі органні хоральні прелюдії, духовні хори, мотети, канони, фортепіанні мініатюри, у тому числі сарабанди, жиги, деякі твори великої форми, у тому числі Варіації на тему Й. Гайдна. Надано філософське-естетичне тлумачення семантики інтертектуального простору поліфонії І. Брамса як семантики, що створює теоцентричну домінанту творчості композитора.

Досліджено приклади як педагог відкриває перед дитиною світ поліфонічної музики вже з першого року навчання. Зроблено висновок, що здатність розчленовано, диференційовано сприймати і відтворювати на музичному інструменті звукові лінії - одне з найважливіших і найбільш складних завдань музичного виховання.

Приведены примеры, как педагог открывает перед ребенком мир полифонической музыки уже с первого года обучения. Сделан вывод, что способность к расчленению, дифференцированному восприятию и отображению на музыкальном инструменте звуковых линий есть одна из наиболее важных и наиболее сложных задач музыкального воспитания.

Висвітлено проблему самостійної виконавської підготовки майбутніх учителів музики. Запропоновано форми та методи самостійної роботи студентів у процесі вивчення поліфонічних творів. Зроблено висновок, що ефективність самостійної роботи над поліфонічними творами у студентів мистецького профілю залежить від умов її організації, змісту й характеру завдань, логіки їх побудови, якості результатів у процесі виконання цієї роботи, що сприяє підвищенню рівня музично-теоретичної підготовленості, формує виконавську культуру, здатність творчо мислити та забезпечує досягнення високих результатів у навчальній діяльності.

Освещена проблема самостоятельной исполнительской подготовки будущих учителей музыки. Предложены формы и методы самостоятельной работы студентов в процессе изучения полифонических произведений. Сделан вывод, что эффективность самостоятельной работы над полифоническими произведениями у студентов художественного профиля зависит от условий ее организации, содержания и характера задач, логики их построения, качества результатов в процессе выполнения этой работы, что способствует повышению уровня музыкально-теоретической подготовленности, формирует исполнительскую культуру, способность творчески мыслить и обеспечивает достижение высоких результатов в учебной деятельности.

Lit problem independent performing preparation of future music teachers. Proposed forms and methods of independent work of students in the study of polyphonic compositions. Inferred that the effectiveness of independent work on polyphonic works from art students, the profile depends on the terms of its organization, content and nature of the tasks, the logic of their construction, the quality of results in the course of this work, thereby increasing the level of musical-theoretical preparation, forms vocal culture, ability to think creatively and achieves good results in training activities.

Досліджено музично-риторичні фігури у тематизмі "Прелюдії та фуги gis-moll" з II тому ДТК Й. С. Баха, а також засоби об'єднання циклу. З'ясовано, що мелодико-інтонаційні контури прелюдії та фуги gis-moll є основою для виявлення у творі співучасті та виразової ролі музично-риторичних фігур.

Исследованы музыкально-риторические фигуры в тематизме "Прелюдии и фуги gis-mull" из II тома ДТК Й.С. Баха, а также средства объединения цикла. Установлено, что мелодико-интонационные контуры прелюдии и фуги gis-moll являются основой для выявления в произведении соучастия и выразительной роли музыкально-риторических фигур.

Розглянуто особливості побудови фактури в аранжуваннях для вокальних гуртів а Capelа, що дуже поширені в музичній культурі сьогодення. Проаналізовано композиції видатних колективів, у яких поєднуються різні типи гомофонної та поліфонічної фактури, що створюють своєрідний мішаний тип (фактури з почерговим домінуванням одного або іншого складу. Розкрито специфіку створення композицій у різних стильових напрямках. Виокремлено засоби музичної мови, що їх найчастіше використовують у композиціях подібного типу.