Досліджено процес становлення термінологічного апарату аналізу музичних форм з використанням трактатів, наукових робіт, учбових посібників, що належать до різних музично-теоретичних систем, об'єктом дослідження яких є структурна організація музичних творів. Наведено визначення термінологічного, понятійного та категоріального апаратів аналізу музичних форм. Конкретизовано їх специфіку й охарактеризовано параметри спадковості й оновлюваності. Висвітлено процес становлення категоріальної системи на базі формування інваріанта поняттєвої системи. Термінологію аналізу розглянуто у контексті термінологічної системи мови. Вивчено шляхи та витоки створення термінологічних одиниць, різних в окремих музично-теоретичних системах. Розглянуто передісторію становлення понятійної системи класичного аналізу музичних форм в античній і середньовічній літературі, а також проблему взаємодії різних понятійних апаратів і відповідної їм термінології у періоди зіткнення історико-культурних парадигм. Охарактеризовано перспективи розвитку термінологічного апарату аналізу музичних форм як музикознавчої дисципліни на сучасному етапі.

Уперше здійснюється адаптація відомих західноєвропейських прийомів аналізу музично-риторичних фігур до технології їх використання в семіотичному дослідженні української музики бароко. Механізм адаптації включає розширення і доповнення вже наявних підходів за рахунок уведення авторської методики розкодування сакральних змістів символіки в українській музиці бароко, що базується на поясненні семантики символу шляхом зіставлення з іншими подібними закодованими в сакральних текстах символічними концептами. Розкодування сакральних змістів символіки української барокової музики дозволяє виявити духовний стрижень становлення національної музичної культури.