Вивчено мелос народнопісенної епіки (билини, балади, думи, історичні пісні, хроніки), що розглядається у тісному зв'язку з історичними і територіальними умовами її розвитку, виконавською традицією кобзарів і лірників. Охарактеризовано найважливіші ритмоінтонаційні структури строфічної й астрофічної епіки з урахуванням її типологічних закономірностей. Розроблено парадигматичну методику аналізу пісень і дум, їх трансформацію у зв'язку з просторово-часовим рухом (на рівнях ритміки та мелодики), взаємодії в них традиційного та імпровізаційного начал.

Проаналізовано термінологічний зміст поняття "фольклоризм" у контексті сучасної етномузикознавчої науки, розглянуто важливі аспекти функціонування фольклоризму в творчості зарубіжних та українських композиторів. Охарактеризовано риси композиторського і виконавського фольклоризму у вітчизняній музичній культурі. Зіставлено зарубіжні методи композиторського фольклоризму в музиці Б. Бартока та І. Стравінського з методами переосмислення національного фольклору в творчості Є. Станковича.