Вперше в українському мистецтвознавсті створено клуьтурологічну концепцію артикуляційного комплексу (АК) у камерно-вокальній музиці. Запропоновано визначення даного поняття як музичної універсалії, культурного феномену. Досліджено семантичну специфіку АК у вокальних циклах відомих композиторів XIX - XX ст. Визначено його роль у відображенні глобальних трансформацій художніх стилів, теорій особистості та загального людського світогляду шляхом кодування в музичному тексті певних концепцій рухової активності, пов'язаних з процесами інтерпретації та комунікації. Вперше до наукового обігу введено поняття "первинний код АК", "артикуляційний контрапункт" та "артикуляційний резонанс". Здійснено історичну періодизацію еволюції АК у камерно-вокальних циклах, охарактеризовано основні етапи його розвитку. Обгрунтовано новий статус АК як композиційного засобу та одного з основних чинників утворення стилю та відповідних форм його реалізації у музичному мистецтві XX ст. Досліджено структуру АК, визначено його основні функції (світоглядну, семантичну, композиційну, комунікативно-психологічну, стильову) в камерно-вокальних циклах XIX - XX ст. Розроблено модель АК, та запропоновано спеціальну методологію дослідження сучасних камерно-вокальних творів шляхом визначення семантичної специфіки їх АК. Проаналізовано музичні цикли Л.-В.Бетховена, Р.Шумана, В.Сильвестрова, які репрезентують класицистську, романтичну, модерністську та постмодерністську картини світу.

Визначено актуальні, спільні для українських та китайських музикознавців напрями та аспекти вивчення камерно-вокальної галузі музичного мистецтва, визначаються музикознавчі параметри стильової інтеграції як симптоматичного для даної галузі явища. Виявлено дискурсивні особливості категорій стильової інтеріорізації – інтеграції. Вивчення принципів жанрової контамінації камерно-вокальної творчості дає змогу ширше висвітлювати шляхи та особливості стильового синтезу-інтеграції в вокальній музиці російських композиторів; зокрема, виявлено семантичні позиції щодо словесно-поетичної образності (символіки) в камерно-вокальних творах С. Танєєва та С. Рахманінова. Магістральним напрямом дослідження є визначення конститутивних сторін та якісних показників «музичної поезії» як інтегрованої стильової галузі вокальної творчості; у зв’язку з даним феноменом запропоновано типологію музично-поетичної лексики у вокальних творах китайських композиторів, розкрито риси подібності та відмінності камерно-вокальної творчості європейських і китайських композиторів. Запропоновано типологію музично-поетичної лексики у вокальних творах китайських композиторів, що передбачає виокремлення інтерпретативно-тематичних рівнів, створюваним словесними і музично-поетичними засобами, серед яких опорним є позитивне ствердження та узагальнення – символізація етичних станів людини (етосу свідомості), що репрезентується такими напрямами, як підйом-оспівування; затвердження-звеличення; споглядання-милування; переживання-рефлексія з мнемонічними або мрійно-ностальгічними інтенціями.