Досліджено проблему формування та напрямки еволюції контрабасового концерту в європейському музично-історичному процесі в XVIII - XX ст. у контексті теорії та історії інструментального концерту як жанру парадигми даного періоду. Зазначено, що видатні представники виконавського мистецтва були водночас відомими композиторами - авторами кращих зразків жанру концерту для контрабасу з оркестром. Здійснено докладний аналіз нотографічного матеріалу концертів В.Піхля, К.Діттерсдорфа, Л.-Е.Ларссона, Ф.Шенкера. Значну увагу приділено специфіці ігрової комунікативностї партії солюючого контрабаса та питанню втілення ідей діалогу в інструментальній музиці XX ст. (на прикладі концертів І.Жванецької, А.Ешпая). Досліджено шляхи розвитку українського контрабасового мистецтва, розглянуто його індивідуально-стильові риси. На підставі систематизації жанрових модифікацій концерту для контрабаса з оркестром на композиційно-драматургічному й образно-семантичному рівнях запропоновано періодизацію його еволюційної ходи, узагальнено спостереження стосовно ролі та значення дослідженого жанру у процесі розвитку європейської інструментальної традиції.