Вперше в українському музикознавстві комплексно досліджено особливості розвитку та сучасний стан українського фаготового мистецтва в Україні. Введено до наукового обігу нові джерельні матеріали, які уможливили цілісну оцінку української фаготової традиції як художнього та соціокультурного явища. Акцентовано увагу на українських витоках виконавства на фаготі, національних традиціях формування професійних форм виконавської та педагогічної діяльності. Осмислено й узагальнено досвід фундатора сучасної української фаготової школи професора В. Апатського. Проаналізовано творчі взаємозв'язки українського фаготового мистецтва з іншими національними школами.

Дисертацію присвячено сольному виконавству на фаготі, яке представлено як цілісна система з позицій історії, органології, інтерпретології, жанру та стилю. Виявлено основні тенденції фаготного виконавства доби кінця XX - початку XXI століть. Зазначено, що поява сольних творів стала новим етапом онтогенезу фаготного мистецтва. Висвітлено діяльність міжнародних фаготних асоціацій і товариств (конкурси, конференції, напрями наукової діяльності (видання). Відзначено експоненційний зріст комунікаційних можливостей в царині фаготного музикування, що зумовлено сучасними глобалізаційними процесами. Окреслено історичні передумови й етапи становлення сольного виконавства на фаготі. Окрему увагу приділено видатним виконавцям В. Уотерхаусу, М. Алларду, та В. Апатському які мали вагомий вплив на розвиток фаготного мистецтва XX ст. Здійснено інтерпретологічний аналіз творів для фагота solo (як перекладань творів, що були написані для інших інструментів, так і творів, написаних саме для фагота). У перекладаннях визначено відмінності від оригіналів, пов'язані із технічними особливостями інструменту. В нових творах для фагота solo виявлено закономірності, що полягають у специфічному трактуванні різних виразних компонентів, результатом чого стає переосмислення семантичного амплуа фагота.