Розглянуто історію балетного театру України від перших танцювальних вистав у Харкові наприкінці XVIII ст. до сучасних досягнень усіх українських театрів і Національного академічного ансамблю танцю ім. П.Вірського. Охарактеризовано кращі балети, створені за класичними та сучасними партитурами вітчизняних і зарубіжних композиторів, а також художні досягнення провідних акторів, балетмейстерів, диригентів, сценографів. У контексті світового та європейського хореографічного мистецтва проаналізовано творчу діяльність балетних колективів.

Рассмотрена история балетного театра Украины от первых танцевальных спектаклей в конце XVIII ст. в Харькове до современных достижений всех украинских театров и Национального академического ансамбля танца им. П.Вирского. Охарактеризованы лучшие спектакли, созданные по классическим и современным балетам отечественных и зарубежных композиторов, а также творческие свершения актеров, балетмейстеров, дирижеров и сценографов. В контексте мирового и европейского хореографического искусства проанализирована творческая деятельность балетных коллективов.

Висвітлено життєвий та творчий шлях відомого балетного танцівника, хореографа та балетмейстера С.Лифаря, який досяг найвищих висот у балетному мистецтві й покорив своїм талантом увесь світ. Відзначено його вагомий внесок у розвиток світового мистецтва: він поставив і відродив понад 200 балетів, визначив новий стиль танцю, підніс французький балет на світову вершину. В СРСР його ім'я було під забороною протягом майже 70-ти років і мало хто знав, що зірка "Російських балетів" С.Дягілева та паризької Гранд Опера народився в Києві у 1905 р. і саме в ньому знайшов своє призначення.

Освещен жизненный и творческий путь известного балетного танцора, хореографа и балетмейстера С.Лифаря, который достиг наивысших высот в балетном искусстве и покорил своим талантом весь мир. Отмечен его весомый вклад в развитие мирового искусства: он поставил и возродил более 200 балетов, определил новый стиль танца, поднес французский балет на мировую вершину. В СССР его имя было под запретом на протяжении почти 70-ти лет и мало кто знал, что звезда "Русских балетов" С.Дягилева и парижской Гранд Опера родился в Киеве в 1905 г. и именно в нем нашел свое предназначение.

Систематизовано біобібліографічний матеріал про митців, причетних до творення українського хореографічного мистецтва з кінця XVIII ст. до сьогодення. Наведено відомості (основні біографічні дані, перелік виконаних партій, поставлених чи оформлених вистав, написаних творів, звання, нагороди, а також бібліографію про творчий і життєвий шлях) про понад 500-т персоналій артистів балету, танцівників, композиторів, диригентів, лібретистів, художників, балетознавців.

Систематизирован биобиблиографический материал о художниках, причастных к созданию украинского хореографического искусства с конца XVIII в. до настоящего времени. Изложены сведения (основные биографические данные, перечень исполненных партий, поставленных или оформленных спектаклей, написанных произведений, звания, награды, а также библиография о творческом и жизненном пути) более 500-т персоналий артистов балета, танцовщиков, композиторов, дирижеров, либреттистов, художников, балетоведов.

Освещен исторический путь балетного театра Украины от первых танцевальных спектаклей в конце XVIII ст. в Харькове и до современных достижений всех украинских театров и Национального академического ансамбля танца им. П. Вирского. Даны материалы о лучших спектаклях, созданных по классическим и современным балетам отечественных и зарубежных композиторов. Освещены творческие свершения актеров, балетмейстеров, дирижеров и сценографов, проанализированы художественные искания балетных коллективов в контексте мирового и европейского хореографического искусства. Рассмотрены симфонизм и практика балетного театра, современные темы и новые танцевальные формы, освоение зарубежного опыта. Даны сведения о балетном театре независимой Украины, раскрыта взаимосвязь современного украинского балета и мировой культуры.

Висвітлено творчий і життєвий шлях відомого українського танцівника та хореографа С. Лифаря, який понад тридцять років очолював французький балет і був художнім керівником і головним балетмейстером театру Гранд-Опера. Проаналізовано самобутнє мистецтво та багатогранну діяльність С. Лифаря, розкрито його вплив на розвиток балетного театру світу. Подано інформацію про найбільш талановитих учнів майстра.

Освещен творческий и жизненный путь известного украинского танцовщика и хореографа С. Лифаря, который более тридцати лет возглавлял французский балет, был художественным руководителем и главным балетмейстером театра Гранд-Опера. Проанализированы самобытное искусство и многогранная деятельность С. Лифаря, раскрыто его влияние на развитие балетного театра мира. Дана информация о наиболее талантливых учениках мастера.

Досліджено розвиток українського балетного театру кінця 1960 - 1990-х рр. на підставі аналізу творчості його лідера - художнього керівника балету та головного балетмейстера Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка А.Шекери у контексті розвитку національної хореографічної культури як її домінанти та визначальної риси. Розглянуто проблеми балетмейстерського мистецтва як складової української театральної культури у багатовекторних зв'язках з соціокультурною та театрально-художньою ситуацією зазначеного періоду. Проаналізовано сутністі особливості творчої діяльності А.Шекери в аспекті мистецьких пошуків балетмейстерів-постановників балетних театрів України. На підставі дослідження постановок А.Шекери визначено структури та форми історичного буття та розвитку українського балетмейстерського мистецтва як рушійної сили розвитку, забагачення й оновлення національної хореографічної культури. З'ясовано процеси еволюції жанру хореодрами й утвердження принципів танцювального симфонізму на піставі аналізу різноманітних за тематикою, жанровими та стильовими особливостями балетних вистав А.Шакери. Проаналізовано творчі складності та суперечності розвитку мистецтва балетмейстера-постановника та його художні здобутки у процесі створення національного репертуару, новаторських інтепретацій балетних партитур зарубіжних композиторів-симфоністів XX ст., а також проблеми сучасного прочитання російської та світової класичної спадщини.

Обгрунтовано теоретичні положення, які дозволяють розглядати балетмейстерське мистецтво як специфічну галузь художньої діяльності. Уточнено змістові характеристики танцювальної стилістики, яка сприяла виокремленню українського балету серед інших видів мистецтв у другій половині XX ст. Встановлено послідовність впровадження інноваційних змін у вітчизняному балетмейстерському мистецтві: від реалізації принципів хореодрами шляхом творчого опанування мистецького досвіду, накопиченого світовим балетом, до формування самобутнього, оригінального балетмейстерського стилю у творчості видатних представників українського балету (П.Вірського, А.Шекери). Охарактеризовано провідні тенденції, що дозволяють простежити еволюцію балетмейстерських технологій в українському мистецтві, зокрема таких, як поступове оновлення засобів танцювальної виразності шляхом поєднання в них елементів різних стильових систем побутування (класичної, народної та сучасної поп-культури), прагнення до модернізації загальних принципів балетмейстерської діяльності методом синтезування різних видів мистецтв та опосередкованого використання запозичених в них засобів художнього відображення. У науковий обіг введено документальні та публіцистичні матеріали, на базі вивчення яких поглиблено уявлення про творчість численних представників балетмейстерського мистецтва, які працювали в різних українських театрах у 1950 - 1990 рр.

Висвітлено життєвий шлях і творчу діяльність відомого українського вченого - Ю. О. Станішевського, видатного діяча національного хореографічного мистецтва, доктора мистецтвознавства, професора, члена Національної спілки театральних діячів України, заслуженого діяча мистецтв України, члена-кореспондента Національної Академії мистецтв України. Наведено бібліографічні описи його публікацій та наукових праць.

Висвітлено вірогідні причини тривалого ігнорування у СРСР творчої діяльності видатного французького балетмейстера українського походження Сергія Михайловича Лифаря. Реконструюється хід агентурної розробки ДПУ УСРР "Артисти", фігурантами якої були молодший брат С. Лифаря - військовий льотчик Леонід Лифар, а також їх батьки, що мешкали у Києві.

Вивчено художній простір балетного мистецтва Європи ХVІІ - ХХ ст. Уперше в українському мистецтвознавстві досліджено історичну еволюцію усвідомлення художнього простору та з'ясовано провідні фактори його організації. Визначено форми історичних художньо-просторових сполучень. Розглянуто особливості формування художнього простору в балетному жанрі. Виявлено просторові параметри балетної музики композиторів-реформаторів (Ж.-Б. Люллі, П. Чайковський, І. Стравінський, С. Прокоф'єв). Виокремлено проблеми синтезу просторових утворень музично-хореографічного мистецтва XX ст. Доведено, що загальними конфігураційними рисами, притаманними і музичному, і хореографічному простору, є ієрархічність, комбінаторність, процесуальність, багатоваріантність. З'ясовано, що трансформації міжпросторових поєднань відбуваються на основі постійної модифікації музично-хореографічних побудов. Механізмами міжпросторового синтезу визнано ритмоінтонацію та дансантність. Обгрунтовано безпосередній вплив культурно-історичних контекстів на формування музично-хореографічних сполучень у процесі становлення та розвитку балетного мистецтва.

Досліджено українське хореографічне мистецтво другої половини XX ст. Розкрито ціннісні еталони та тенденції українського культурно-історичного процесу, важливе значення серед яких відведено культурним героям: Прометею та його наступникові Спартаку, Орфею та Дон Жуану. Проаналізовано сюжети й образи міфотворчості, в яких простежено постійний діалог традицій та новацій. Виявлено систему культуротворчих факторів у їх співвідношенні та взаємозв'язку з історією й сьогоденням української та світової культури. Визначено сучасні тенденції та перспективи процесу культурного схрещування, в основі якого - духовно-змістова основа українського етносу.

Вперше розглянуто питання еволюції, трансмісії та використання традицій фольклорної хореографії у сучасному хореографічному мистецтві. Здійснено комплексний аналіз становлення й еволюції українського фольклорного хореографічного мистецтва, виходячи з антропологічної та міфологічно-сакральної його основ. Уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема поняття "етноантропологія", "фольклорна танцювальна традиція", "етнохореографія", "характерний танець", "народно-сценічний танець". Обгрунтовано особливості еволюції жанрово-видової системи української народної хореографії, виходячи з антропологічної складової та зміни релігійних уявлень. Простежено динаміку розвитку української хореографії в її жанрових різновидах на сучасному етапі становлення. Виявлено та проаналізовано особливості використання фольклорного матеріалу в діяльності сучасних колективів автентичного, фольклорно-етнографічного та народно-сценічного спрямування. Проаналізовано використання лексичних елементів української фольклорної танцювальної культури в діяльності провідних балетмейстерів балетних театрів України.

Дослідження присвячено історії виникнення українського класичного балету, тенденціям його розвитку, ознайомленню з творчістю видатних українських композиторів, які залишили помітний слід у скарбниці цього жанру, зокрема, М. Вериківський, К. Данькевич, М. Скорульський, Р. Сімович, А. Кос-Анатольський та ін.

Исследование посвящено истории возникновения украинского классического балета, тенденциям его развития, ознакомлению с творчеством выдающихся украинских композиторов, которые оставили заметный след в казне этого жанра, в частности, М. Верикивский, К. Ванькевич, М. Скорульский, Р. Симович, А. Кос-Анатольский и др.

Research is devoted history of origin of Ukrainian classic ballet, his progress trends, acquaintance with creation of the prominent Ukrainian composers which left noticeable track in the treasury of this genre, in particular, M. Veririvskij, K. Dankevich, M. Skorylskij,R. Simovich, A. Kos-Anatolskij and other.

Висвітлено історію розвитку постмодернізму, розглянуто його специфічні особливості. Досліджено сучасні постмодерністські театральні експерименти (Д.Корсетті, Т.Судзукі). Визначено провідні ідеї та характерні риси постмодерністських балетних пошуків. Встановлено, що найбільш розвиненими у постмодерністській хореографії є тенденції суто пластичного експериментування, зосередженість на розкритті механізму руху людського тіла. Проаналізовано еволюцію балетного постмодернізму.

Освещена история развития постмодернизма, рассмотрены его специфические особенности. Исследованы современные посмодренистские театральны эксперименты (Д.Корсетти, Т.Судзуки). Раскрыты базовые идеи и характерные черты посмодернистких балетных поисков. Установлено, что наиболее развитыми в постмодернисткой хореографии являются тенденции пластического экспериментирования, сосредоточенность на раскрытии механизма движения человеческого тела. Проанализирована эволюция балетного посмодернизма.

Акцентовано увагу на необхідності вивчення досвіду постановочної роботи літературної класики з подальшим відображенням результатів у історико-мистецтвознавчих працях. Проаналізовано особливості балетмейстерського трактування твору О. Дюма-сина "Дама з камеліями" в контексті світової та вітчизняної балетної практики. Узагальнено, що техніка класичного танцю використовувалася в усіх балетних інтерпретаціях роману О. Дюма-сина "Дама з камеліями".

Уперше у світовому та вітчизняному мистецтвознавстві та хореології запроваджено та систематизовано наукову концепцію про філософію, онтологію, естетику, історію, сценічні методи, форми, стилістику та жанри неокласицизму в хореографічній культурі, а також існування неокласичного балетного театру як сучасного типу мистецтва XX - початку XXI ст. Розглянуто особливості розвитку неокласичних балетних форм в США і Європі. Увагу приділено типам, матеріально-технічній базі, структурним підрозділам і посадовому складу неокласничного балетного театру. Наведено результати художнього аналізу неокласичних балетів таких сучасних хореографів, як Д. Баланчин, К. Макміллан, А. Рехвіашвілі, О. Козаренко.

Розглянуто виконавську діяльність артиста балету, балетмейстера, заслуженого артиста РСФРР М. Дудка в Державному академічному театрі опери і балету (ДАТОБ) протягом 1920 - 1930-х рр. та в період Другої світової війни під час роботи художнім керівником Гатчинської концертно-балетної трупи. Основну увагу приділено причинам та передумовам його ув'язнення за роботу на окупованих територіях, особливостям життя і творчості артиста за колючим дротом виправно-трудового табору системи ГУЛАГ.

Розглянуто сценічну діяльність видатної української балерини Олени Потапової, солістки Київського академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Проаналізовано творчі досягнення балерини, її сценічний репертуар, а також виконавську майстерність на прикладі найвідоміших ролей. Розкрито досвід співпраці Олени Потапової з різними українськими балетмейстерами. Висвітлено педагогічну діяльність артистки в Україні та поза її межами.

Розглянуто балетмейстерський доробок заслуженого артиста УРСР Миколи Трегубова у Львівському театрі опери та балету (1952 р.). На основі матеріалів періодичних видань відтворено маловідомі версії балетів "Спляча красуня", "Фадетта" та "Алі-Батир" у постановці майстра. Увагу приділено балетмейстерській винахідливості хореографа. Проаналізовано кращі акторські роботи. Виявлено проблемні сценічні рішення, на які вказували фахівці.

Звернення до історико-культурної спадщини українського народу та її інтерпретація засобами балетного театру - одна з провідних мистецьких тенденцій доби "відлиги". Балетний театр України виборов право бути "національно маркованим" не традиційними засобами введення суто побутових народних ознак, а на високому академічному рівні. Нова хвиля фольклоризму у музиці й хореографії сприяла ідентифікації вітчизняного балетного театру в СРСР та світі починаючи з середини 50-х рр. ХХ ст. Створення балетів національної тематики у цю добу стало самостійною тенденцією у розвитку балетного театру і не припинилася в означених хронологічних межах, а дало імпульс подальшому розвитку національних балетів широкої жанрової палітри, орієнтованих на синтезовану танцювальну лексику (народний і класичний танець).