Висвітлюється життя та діяльність видатного українського композитора і диригента, засновника національної оперети - Олексія Рябова, який створив понад 30 музичних комедій та оперет ("Коломбіна", "Сорочинський ярмарок", "Майська ніч", "Весілля в Малинівці", "Червона калина" та ін.). Повідомляється, що з його багатогранною мистецькою діяльністю пов'язані становлення і формування Київського державного театру оперети і Харківського українського театру музичної комедії. Підкреслюється, що численні втілення самобутніх творів О.Рябова на багатьох сценах України та зарубіжних театрів сприяли високим художнім досягненням і широкому визнанню української музично-театральної культури.

Висвітлено історію існування оперети як жанру у світі і, зокрема у Києві, від її появи у 1860-х рр. до заборони радянською владою у 1920-х рр. Наведено відомості про репертуар та акторів першого стаціонарного театру оперети в Києві - театру М.Лівського, "Нового театру" В.Дагмарова, єврейські театральні трупи, гастролі санкт-петербурзьких театру оперети "Пасаж" С.Новікова та "Палас театру", московського театру класичної оперети "Зон".

Освещена история существования оперетты как жанра в мире и, в частности в Киеве, от ее появления в 1860-х гг. до запрета советской властью в 1920-х гг. Представлены сведения о репертуаре и актерах первого стационарного театра оперетты в Киеве - театра М.Ливского, "Нового театра" В.Дагмарова, еврейских театральных трупп, а также о гастролях санкт-петербургских театра оперетты "Пассаж" С.Новикова и "Палас театра", московского театра классической оперетты "Зон".

Проаналізовано проблеми першого в Україні театру оперети. Досліджено шляхи розв'язання проблем розвитку "легкого жанру" українського музичного театру.

Проанализирована проблема первого в Украине театра оперетты. Исследованы пути решения проблем развития "легкого жанра" украинского музыкального театра.

An article was devoted to the analysis of problems of the first Ukrainian theater. Ways of development of "easy genre" of the Ukrainian musical theatre are studied.

Висвітлено невідомі сторі6нки італійсько Рісорджименто, пов'язані з діяльністю видатного оперного артиста М. Іванова (1810 - 1880). Вперше уведено в обіг історичні джерела, які розкривають шлях митця з України до петербурзької Придворної капели і в еміграцію. Описано його тріумфальні виступи у центрах культури Західної Європи, співпрацю з великими композиторами доби "бурі і натиску". Висвітлено роль художньої творчості в утвердженні проголошеного національно-визвольним рухом "соціального мистецтва". Включено добірки виявлених в архівах документів і листів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ364.14(4УКР-4СУМ)6-831 Білоножко В.я656 + Щ335.433(4УКР-4ДНІ)6-831 Білоножко С. я656

Рубрики:

Сольний естрадний спів

Історія театру оперети

Шифр НБУВ: ВА839537 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше розглянуто вистави різних жанрів на сценах Київського Національного театру оперети і Харківського та Одеського академічних театрів музичної комедії. Матеріалом для аналізу стали понад двісті вистав 1940 - 2000-х рр. Еволюцію театру оперети простежено починаючи з 1960-х років, коли названі колективи звернулися до творів із репертуару драматичного театру. Бродвейським мюзиклом і баладною оперою послідовно оволоділи на одеській сцені. Мюзикл став головною відмінністю театру оперети доби "відлиги", приніс на сцену образи і проблематику класичної літератури та підвищив вимоги до виконавської культури. Інші театри спеціалізувалися на опереті і музкомедії. Разом з тим, київський театр новаційно втілив мюзикли радянських авторів, а харківський колектив постановки цих творів підготував до здійснення вистав-рок-опер. Героїчна музична комедія заклала основи жанрового переорієнтування театру. Участь у мюзиклах і водевілях технічно розвинула акторів. У другій половині 1980-х у репертуарі театрів оперети було зменшено долю ідеологічно забарвленого репертуару, натомість показовою стала зацікавленість мюзиклами за творами нещодавно заборонених авторів. Згідно з естетичними принципами постмодернізму, навіть у постановках за традиційними для театрів оперети творами застосовувалися прийоми інтертекстуальності, стилізації, цитатності і колажу. Мюзикли і рок-опери розширили жанрову амплітуду театру, що збагатилася трагедією та екзистенційною драмою, сприяли його інтелектуалізації.

Вперше розглянуто й проаналізовано зміни жанрових пріоритетів у репертуарній політиці та пов'язаний з ними розвиток режисури одночасно в трьох театрах України: Харківському академічному театрі музичної комедії, Київському національному театрі оперети й Одеському академічному театрі музичної комедії ім. М. Водяного - в період 1950 - 2000-х рр. Увагу приділено генерації провідних акторів, сценографів, балетмейстерів, диригентів трьох театрів. Досліджено понад 200 постановок оперет, музичних комедій, водевілів, мюзиклів, рок-, блюз- і зонг-опер профільних театрів України, а також їх зарубіжних аналогів.

Вперше здійснено комплексне музикознавче дослідження феномену творчого процесу артиста мюзиклу у світі концепції автопоезісу живих систем. Автопоезіс артиста мюзиклу представлено як музично-інтонаційний процес формування Я-концепції артиста мюзиклу. Обґрунтовано його акмеологічну природу, визначено психологічні та психофізичні основи автопоезісу, триєдину комунікативну художню мову мюзиклу обґрунтовано як елемент та операцію автопоезної системи. Обґрунтовано розуміння автопоезісу артиста мюзиклу як музичного іманентного творчого процесу, творчої форми свідомості, що надає можливості системі досягти акме, психологічним показником якого вважаємо катарсис засобами музики. Виявлено професійно-особистісні фактори й аспекти іманентного змісту автопоезісу. Запропоновано структуру таланту артиста мюзиклу, змістове наповнення якої відображує філогенез музично-інтонаційного резонансу ролі-образу. Обґрунтовано функції іманентно-музичних і професійно-організаційних модусів таланту у професійному творчому алгоритмі артиста мюзиклу. Автопоезіс артиста мюзиклу обґрунтовано як музично-інтонаційний феномен акторського існування, обумовлений базовою здібністю артиста мюзиклу - інтонаційним слухом; визначено поняття, що характеризують музично-інтонаційну феноменологію акторського алгоритму артиста мюзиклу.

Обґрунтовано творчий процес артиста у рамках синергетичної концепції автопоезісу живих систем. На прикладі аналізу феноменології іманентного творчого процесу артиста мюзиклу, вперше розроблено музикознавчі аспекти проблеми автопоезісу артиста: представлено системну природу процесу професійної та особистісної самоорганізації артиста, визначено артистичний алгоритм творчості артиста мюзиклу як іманентний музично-інтонаційний процес, в основі якого лежать генетично зумовлені природні особистісні здібності.