Зроблено спробу здійснити комплексний культурологічний аналіз драматургії циркової вистави у контексті карнавально-сміхової культури. Досліджено історичні засади та сучасні особливості циркових вистав в Україні та СНД, які демонструються з урахуванням традицій національної та світової карнавально-сміхової культури. Запропоновано тезу, що циркова вистава як драматургічна форма репрезентує загальний стан циркового мистецтва та є недостатньо вивченою. Увагу приділено дослідженню драматургічної структури сучасного циркового видовища. Розглянуто питання щодо належності циркового сценарію до драматичного роду літератури. З урахуванням результатів дослідження до наукового обігу введено нові різновиди сучасної циркової вистави, нову циркознавчо-драматургічну термінологію, визначено місце драматургії циркової вистави у сучасному українському видовищному мистецтві.

Наведено аналіз особистісних особливостей артистів цирку, від яких залежить, в якому жанрі вони створюють свої сценічні художні образи. Розглянуто відношення артиста до його діяльності.

Акцентовано увагу на необхідності вивчення нових синкретичних форм видовищної культури, що містять особливі художні прийоми та засоби виразності. Виокремлено та проаналізовано особливості розвитку нової культурно-мистецької форми - шоу з дельфінами, яке поєднує театральні, циркові, розважальні, науково-пізнавальні та арт-терапевтичні властивості.

Звернено увагу на необхідність комплексного вивчення цирку як феномена культури, його культурологічної специфіки, обумовленість його розвитку соціально-економічними, історичними, політичними, естетичними чинниками. Розкрито зміст карнавалу як джерела форм видовищної культури, в т. ч., і циркової. Наголошено, що саме карнавальна культура поклала початок таким феноменам, як скоморошество і жонглерство, які уособлюють приклад візуально-слухового синтезу і відповідності в епоху середньовіччя уявленням народу про свободу творчого духу, радість чуттєвого сприйняття світу. Наведено спільні й відмінні риси скоморошества і жонглерства. Відзначено, що культургенетична природа циркового мистецтва виявляє зв'язок цирку з різними формами видовищної культури: народним ляльковим театром, ілюзіоном, лубком, тобто "балаганною традицією".

У навчальному посібнику вперше у вітчизняному циркознавстві систематизовано методологію викладання питань з повітряних жанрів циркової гімнастики за професійним реквізитом: корд-де-парель, китайський пілон, повітряна рамка, полотна, кільце, ремені, бамбук, трапеція враховуючи вітчизняні надбання та досвід викладачів з повітряної гімнастики кафедри циркових жанрів КМАЕЦМ.