Розкрито суть антропологічного змісту екранних мистецтв з метою зрозуміти появу нового феномена - людини телематичної, яка володіє здатністю поєднання світу емпіричних явищ у трансцендентальну єдність. Наведено сучасні екранні технології, які формують візуальне мистецтво як самостійну, автономну здатність, а не як характеристику розуму чи чуттєвості. Охарактеризовано міміку як спосіб представлення думки на поверхню.

Раскрыта сущность антропологического содержания экранных искусств с целью понимания появления нового феномена - "человека телематического", владеющего способностью объединения мира эмпирических явлений в трансцендентальное единство. Приведены современные экранные технологии, формирующие визуальное искусство как самостоятельную, автономную способность, а не как характеристику ума и чувствительности. Охарактеризована мимика как способ представления мысли на поверхность.

Висвітлено динаміку змін у кінематографічних інтерпретаціях таких фундаментальних категорій, як час і простір. Акцентовано увагу на модусах творення та сприйняття "іншої реальності" у кінематографі від доби його зародження до сьогодення. Проаналізовано значний масив кіноматеріалів у контексті теорій відомих мистецтвознавців, філософів, психологів, представників інших сфер гуманітарного знання.

Освещена динамика изменений в кинематографических интерпретациях таких фундаментальных категорий, как время и пространство. Акцентировано внимание на модусах создания и восприятия "иной реальности" в кинематографе от его зарождения до современности. Проанализирован значительный массив киноматериалов в контексте теорий известных искусствоведов, философов, психологов, представителей других сфер гуманитарного знания.

Зазначено, що інтерпретація фрази Ж.-Л. Бодрі стосовно фільму "Людина з кіноапаратом" є вихідним пунктом для постановки питання про релевантність лінгвістичної моделі в кінотеорії та способів руйнування ідеологічної натуральності в кіно.

Досліджено формування "культурних зразків", а також створення набору типізацій, які програмують мислення та поведінку людей. Розглянуто складні процеси, які відбуваються в культурі та суспільстві на межі ХІХ - ХХ ст. Встановлено, що потреба виразити й осмислити дані складні соціокультурні процеси зумовила виникнення нових художньо-культурних норм і зразків і, як наслідок, нового виду мистецтв.

Вперше запроваджено системне вивчення в історичній перспективі підходів до репрезентації екранних хронотопів у вимірі відпрацювання теоретичних концептів і в аспектах узагальнення емпіричних матеріалів та мистецької практики. Дослідницьку стратегію роботи реалізовано на принципах міждисциплінарного діалогу, спрямованого на комплексне вивчення екранної культури як складного, нелінійного середовища, придатного для художнього моделювання різних аспектів людського буття з відповідними часопросторовими параметрами. За допомогою поєднання діа- та синхронічного підходів створено цілісну картину генези та розвитку хронотопних структур в кінематографі різних історичних періодів. Виявлено динаміку трансформації кінохронотопа від безпосередньої фіксації на плівці ізоморфного образу реальності до візуально достовірних її імітацій і симуляцій Ч просторово-часових репрезентацій, отриманих шляхом високотехнологічного креативного моделювання, яке забезпечує "фотографічну реалістичність" різноманітним позареферентним віртуальним фікціям, що свідчить про становлення нового типу достовірності за художнього моделювання екранної ілюзії.

Проведено аналіз кіно та телебачення в контексті їх впливу на природу людини. Обгрунтовано авторську методологічну стратегію - екранну метаантропологію, що виникає на базі метаантропології як теорії буденного, граничного та метаграничного буття людини. Екранна метаантропологія досліджує екзистенціальний вплив кіно і телебачення на людину, виокремлюючи не лише типи екранних творів, а й типи їх авторів та глядачів, аналізуючи відносини між ними у різних вимірах людського буття. Запропоновано концепти "екзистенціально гарячого" та "екзистенціально холодного" кіно та телебачення, які відображають не лише зовнішнє емоційне залучення автора та глядача у екранну культуру, а й глибину сенсу, що впливає на внутрішній світ людини та світ її взаємовідносин із соціумом. Проаналізовано феномен екранного способу життя та тенденцію гламуризації образу сучасного екранного героя. Встановлено, що в координатах екранної метаантропології в буденному вимірі людського буття маємо маніпуляцію особистістю як у кіно, так і на телебаченні, в граничному вимірі буття людини домінує монологічне самовираження особистості, в метаграничному вимірі людського буття і кіно, і телебачення породжують катарсис як у автора, так і у глядача, сприяючи їх екзистенціальному діалогу та світоглядній відкритості, що знаменує появу "філософського кіно" й "філософського телебачення".

Проаналізовано стан розвитку вітчизняного та зарубіжного кінематографа у кінці XX - на початку XXI ст., висвітлено його основні здобутки. Наведено результати соціологічного дослідження щодо оцінки стану українського кінематографа у радянський та сучасний періоди. З'ясовано, що найбільш перспективними є соціально-проблемна драма, кінокомедія, лірико-психологічні картини про родинно-інтимні стосунки та інтелектуальне авторське кіно. Зафіксовано відсутність зацікавленості митців історичною та фольклорно-етнографічною тематикою та фактичне ігнорування таких жанрів ігрового кіно, як детектив і трілер. Висвітлено погляди відомих вітчизняних і зарубіжних кінознавців (М.Туровської, К.Козулича, М.Мартена, І.Крісті, З.Кракауера, К.Розлогова, К.Едера, К.Вітте, В.Менжуєва) щодо основних питань дискусії про розвиток кіно тоталітарної доби, яка відбулася під час роботи XVI Міжнародного кінофестивалю в Москві (1989 р.). Проаналізовано мистецтвознавчі дослідження, присвячені питанням розвитку кінематографа у різних країнах у період панування тоталітарного режиму.

Проанализировано состояние развития отечественного и зарубежного кинематоргафа в конце XX - начале XXI ст., освещены его основные достижения. Приведены результаты социологического исследования по оценке состояния украинского кинематографа в советский и современный периоды. Установлено, что наиболее перспективными являются социально-проблемная драма, кинокомедия, лирико-психологические картины о семейно-интимных отношениях и интеллектуальное авторское кино, зафиксировано отсутствие заинтересованности кинематографистов исторической и фольклорно-этнографической тематикой и фактическое игнорирование таких жанров игрового кино, как детектив и триллер. Освещены взгляды известных отечественных и зарубежных киноведов (М.Туровской, К.Козулича, М.Мартена, И.Кристи, З.Кракауера, К.Розлогова, К.Эдера, К.Витте, В.Менжуева) об основных вопросах дискуссии о развитии кино тоталитарного периода, состоявшейся в рамках работы XVI Международного кинофестиваля в Москве (1989 г.). Проанализированы искуствоведческие исследования, посвященные вопросам развития кинематографа в разных странах в период господства тоталитарного режима.

Для аналізу наростаючого впродовж останніх десятиліть глобального стану гуманітарної самоізоляції та його культурно-суспільних характеристик розглянуто кінематографічний проект історичної реконструкції "ДАУ" російського режисера І. Хржановського. Метод і особливості постановочного процесу викликали численні критичні висловлювання у засобах масової інформації як під час зйомок, так і після показу перших частин стрічки. Авторами висловлювань є різні фахівці - мистецтвознавці, історики, журналісти, блогери, учасники зйомок та перші глядачі. Розгляд проблематики стирання меж між мистецтвом і реальністю з ухилом у психіатричні експерименти змушують оцінювати цей творчий досвід у площині політичних апробацій моделей майбутнього з відтворенням моделей минулого.

Мета роботи - експлікувати архетипи та символи в сучасних українських художніх фільмах історичного жанру, які було вироблено впродовж 2015 - 2021 рр. За об'єкт дослідження обрано саме ті сучасні кінокартини історичного жанру, назви яких є однойменними з головними героями фільму. При цьому до уваги не брався той факт, наскільки реальними чи псевдореальними були прототипи головних героїв обраних для аналізу фільмів. Основними загальнонауковими методами, які застосовано в даній роботі, є аналіз літератури з досліджуваного питання (щодо експлікації архетипів і символів та їх використання в сучасних українських художніх фільмах історичного жанру), опис (обраних фільмів за основними критеріями - дата виходу на екрани, режисер, екранізований твір), порівняльний аналіз (для з'ясування схожостей та розбіжностей між архетипом і символом та видами національних архетипів), метод експлікації (для з'ясування суті національних видів архетипів). Крім того, у статті використано такі емпіричні методи: суцільної вибірки (для відбору відповідних фільмів) та контент-аналізу з елементами якісного аналізу (для з'ясування використання у фільмі переважних національних архетипів і символів як засобу їх реалізації). Експліковано, що архетип і символ як ключові поняття дослідження хоч і належать до різних сфер і підсвідомого, нематеріального та свідомого, матеріального, проте доповнюють один одного, виражаючи архетипно-символьний зміст повідомлення. Тож ці поняття не є тотожними чи взаємозамінними, а перебувають у тісному взаємозв'язку. Також висунуто припущення, що національні архетипи грунтуються на загальнолюдських архетипах. У сучасних українських художніх фільмах з головним героєм - історичною чи псевдоісторичною особою - яскраво виражені такі архетипи: архетип землі, який починає формуватися за допомогою кадрів з власне українським ландшафтом і до узагальнення про Україну як державу загалом; архетип сильного лицаря, яким переважно є головний герой фільму; архетип свободи, який створюється у процесі боротьби лицаря за рідну землю. З'ясовано, що в обраних сучасних українських художніх фільмах історичного жанру переважають три національні архетипи українців: землі, сильного лицаря та свободи, - які тісно пов'язані між собою. Результати дослідження можуть бути використані під час написання кіносценаріїв та їх інсценізації, рецензування кінофільмів, а також у навчальному процесі студентів спеціальності 021 "Аудіовізуальне мистецтво та виробництво".