Розглянуто впливи літератури, її взаємозв'язки та взаємодію з екранними мистецтвами у різних контекстах. Значну увагу приділено аспекту взаємодії - запозиченню екраном сюжетів і сюжетних схем у мистецтва слова, яке накопичувало їх протягом століть і тисячоліть. Зазначено, що часова дистанція, художній рівень, жанрова належність у даному процесі не відіграють значення. Доведено, що сучасні літературні сюжети, класика, популярний роман і фольклорна розповідь, історичний факт і міф у сучасний період знаходяться за рівних умов перед екраном, який з початку свого існування поглинав літературні твори для екранізації.

Рассмотрены влияния литературы, её взаимосвязи и взаимодействие с экранными искусствами в разных контекстах. Значительное внимание уделено аспекту взаимодействия - заимствованию экраном сюжетов и сюжетных схем в искусства слова, накоплявшего их в течении столетий и тысячелетий. Указано, что временная дистанция, художественный уровень, жанровая принадлежность в данном процессе не отражают значения. Доказано, что современные литературные сюжеты, классика, популярный роман и фольклорный рассказ, исторический факт и миф в современный период в равных условиях перед экраном, который с начала своего существования поглощал литературные произведения для экранизации.

Висвітлено позачасову актуальність та дивовижну глибину семіосфери п'єси "Юлій Цезар" В. Шекспіра крізь призму міжсеміотичного аналізу. У ході зіставлення з текстом оригіналу з'ясовано, що наявні у творі мотиви переосмислюються кінорежисерами XX - XXI ст.ст. під дещо відмінними кутами зору. Естетика кіно накладається на політичну ауру давньоримської імперії, що призводить до зсувів аксіологічних та онтологічних акцентів ренесансного твору. Внаслідок цього кожна кіноверсія виявляється цікавим результатом інтернціонального синтезу.

Досліджено проблеми українського "поетичного кіно" у зв'язку з екранізацією повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків": доведено, що фільм за твором класика української літератури став етапним у витворенні не так школи, як системи національного поетичного кінематографу, що елементи його поетики та естетики спостерігаються в інших кінокартинах, які з повним правом можна віднести до такого типу "поетичного кіно" не лише в Україні, а й за її межами.

Зіставлено кінотрилогію О. Муратова з повістями ("Сентиментальна історія", "Повість про санаторійну зону") і романом ("Вальдшнепи") М. Хвильового на структурному, жанрово-стильовому, семіотичному рівнях. Охарактеризовано особливості кіноадаптації творів, простежено зміщення акцентів в екранізованих версіях. Актуалізовано проблему виявлення та поглиблення зв'язку художньої літератури з іншими видами мистецтва, зокрема з кіно. Здійснено досліження літературознавчої, літературної і кінематографічної рецепцій прози М. Хвильового, окреслено художньо-естетичні домінанти його творчості.