Розкрито суть антропологічного змісту екранних мистецтв з метою зрозуміти появу нового феномена - людини телематичної, яка володіє здатністю поєднання світу емпіричних явищ у трансцендентальну єдність. Наведено сучасні екранні технології, які формують візуальне мистецтво як самостійну, автономну здатність, а не як характеристику розуму чи чуттєвості. Охарактеризовано міміку як спосіб представлення думки на поверхню.

Раскрыта сущность антропологического содержания экранных искусств с целью понимания появления нового феномена - "человека телематического", владеющего способностью объединения мира эмпирических явлений в трансцендентальное единство. Приведены современные экранные технологии, формирующие визуальное искусство как самостоятельную, автономную способность, а не как характеристику ума и чувствительности. Охарактеризована мимика как способ представления мысли на поверхность.

Розглянуто систему умовностей та зображальних засобів мистецтва кіно та телебачення, досліджено їх розвиток і показано вплив на глядача. Визначено екранну специфіку кінематографічних жанрів, проаналізовано взаємодію кіно та телебачення. Охарактеризовано основні складові літературного сценарію, розкрито особливості їх реального відтворення. Запропоновано методику написання кінематографічних сценаріїв, висвітлено питання екранізації літературного твору. Наведено відомості про творчість С.Ейзенштейна, О.Довженка. Розглянуто структуру документального фільму, визначено особливості монтажу екранної документалістики.

Рассмотрена система условностей и средств изображения искусства кино и телевидения, исследовано их развитие и показано влияние на зрителя. Определена экранная специфика кинематографических жанров, проанализировано взаимодействие кино и телевидения. Охарактеризованы основные составляющие литературного сценария, раскрыты особенности их реального отображения. Предложена методика написания кинематографических сценариев, освещены вопросы экранизации литературного произведения. Рассмотрены творческие методы и художественное мастерство С.Эйзенштейна и А.Довженко. Раскрыта структура документального фильма, показаны особенности монтажа экранной документалистики.

Проаналізовано герменевтичний вимір візуального інтерпретування літературного твору. Розглянуто різні шляхи рецепції літератури засобами візуальних мистецтв, висвітлено проблемні місця інтерсеміотичного перекодування. Досліджено семантичні зміщення у кінематографічному інтерпретуванні наукової фантастики на рівні персонажів (візуальні конкретизації образів Піркса, Тихого, дійових осіб роману "Соляріс"), хронотопу фікційного світу, нарації. Простежено інтерпретативні можливості різних жанрів кіно, зокрема, анімаційного фільму. Конкретизовано явище конфлікту інтерпретацій ("Соляріс"). Розглянуто ідеологічний та мультикультурний виміри діалогу текст-інтерпретація, особливості реалізації горизонтів сподівання базового твору в кінотексті. Залучено широке контекстуальне тло на рівні наукового та художнього дискурсів. Приділено увагу вербальним аспектам візуалізації в іншомовному просторі.

Досліджено жанрові механізми продукування та трансляції значень. Предметом аналізу є особливості кіножанрових категорій як дискурсивних конструктів. Шляхом зіставлення та порівняння західної та радянської жанрової теорії, стратегій жанрової інтерпретації у практиках кінокритики, а також глядацьких практик жанрової ідентифікації фільмів і жанрових стратегій західної та радянської кіноіндустрії розглянуто перформативний аспект функціонування жанрових категорій, прослідковано, яким чином вони обумовлюють способи сприйняття й інтерпретації кінематографу, беруть участь в організації глядацької, культурної пам'яті та спрямовують практики кіновиробництва. Проблема жанрових визначень таким чином, розглянуто не з точки зору їх коректності, а з огляду на їх продуктивність, що залежить від того, наскільки тим чи іншим жанровим концептам удається закріпитись у культурі і, відповідно, впливати на глядацькі чи виробничі практики.

Досліджено функціонування компонентів мови кіно у художньому творі. Виявлено природу реалізації кінозасобу як конструкції в тектоніці української художньої прози 1920 - 1930-х рр. На основі інтегративного зв'язку словесною мистецтва з кінематографічним проаналізовано функціональне навантаження засобів мови кіно в епічному творі. Запропоновано розуміння явища кінематографічності, акцентується тип штучної кінематографічності, що актуалізує вивчення технологічних зв'язків у художньому творі. З'ясовано, що запозичення художньою прозою сценарної, монтажної та технічної конструкції відбувається із дотриманням специфіки їх реалізації в кіно та виконує функції, спрямовані на зовні та на сам твір.

Розглянуто творчість відомого французького письменника, кінематографіста, представника "Нового роману" А. Роб-Грійє. Показано особливості творчої манери письменника, подано його власну оригінальну теорію взаємодії кількох видів мистецтв у межах жанру роману. Наведено сформульовані ним тези, які мають остаточно визначити місце нового роману в літературній парадигмі першої половини XX ст. А. Роб-Грійє стверджував, що новий роман - це не теорія, а дослідження, для яких головний критерій - сучасність і сьогоденність, він (роман) лише продовжує наслідувати постійну еволюцію жанру роману, є закономірним явищем літературного процесу, досліджує не лише людину, а й її місце у Світі, прагне до тотальної суб'єктивності.

Эстетическая практика экранизаций означает поиск эквивалентных средств выразительности, спектр которых располагается между двумя крайними решениями: буквальным следованием за сюжетом исходного произведения с максимальным использованием его художественного языка или воплощением его идеи альтернативными средствами. Трансформация вербального содержания в аудиовизуальное в процессе экранизации осуществляется, прежде всего, в нарративной организации фильма. Анализ нарративных структур в романе М. Булгакова "Мастер и Маргарита" и одноименном фильме В. Бортко позволяет сделать вывод о доминировании родовидовой природы произведения над авторскими интенциями. Адекватная передача содержания литературного произведения требует не буквального следования за ним, а пересоздания его конструктивных элементов.

Вперше в українському літературознавстві досліджено функціонування компонентів мови кіно в художньому творі. Виявлено природу реалізації кінозасобу як конструкції в тектоніці української художньої прози 1920 - 1930 рр. На основі впливу як типу інтегративного зв'язку словесного мистецтва з кінематографічним проаналізовано функціональне навантаження засобів мови кіно в епічному творі Г. Шкурупія, Д. Бузька, Л. Скрипника, Ю. Яновського та ін.

Досліджено класичну модель кінематографічної репрезентації історичної травми на прикладі фільму "Список Шиндлера" С. Спілберга. Запропоновано поглянути на стрічку не як на випадок хибної репрезентації, а як наприклад представлення в межах зображувального режиму, наділеного власними репрезентаційними потенціями.

Досліджено генетичні витоки екранної фантастики та казки, історію їх розвитку в кіномистецтві. Увагу приділено темі космосу та роботехнічній проблематиці, які знайшли своє відображення в кінематографі. Показано, що художня фантастика виконує унікальну та водночас відповідальну місію, бо, прагнучи визначати, так би мовити, людський вимір природи, стає тим мостом, який поєднує добу технічного та гуманітарного прогресу.

Простежено витоки протокінематографічного способу мислення, естетичного впливу зорових образів мистецтва "докінематографічної" доби на формування засад екранного історіотворення. Проаналізовано особливості екраноцентризму та міфотворчості історії в ігровому, документальному кіно. Системно розглянуто генезу історико-пізнавального напрямку безпосередньо в науково-популярному кіно. Досліджено 104 фільми серіалу "Невідома Україна. Нариси нашої історії" (Київнаукфільм, 1993 р.) за різними напрямками: тематикою, змістом, хронотопом, структурою; естетичними та художньо-образними особливостями; за будовою зорового ряду, який утворюють кадри-пам'ятки і кадри-реконструкції; за вкладом звукового ряду в драматургічне вирішення фільмів; за типологічно-жанровими особливостями. Деякі стрічки мають ознаки кількох типів. Спостерігається тенденція пошуку нових форм розгортання історичного матеріалу. Розроблено методи, які можуть бути застосовані для розгляду науково-пізнавального кіно. З'ясовано особливості історико-пізнавального-кіно, яке може бути не лише мистецтвом оприлюднення поглядів на минуле, а й використовуватись як знаряддя дослідження історії.

Увагу приділено визначенню концептуальних засад наукових робіт одного з найавторитетніших дослідників естетики карнавалу М. Бахтіна. Визначено естетичні ознаки карнавалу, основними з яких можна вважати особливі просторово-часові координати, мотив маски та мовний чинник, а також розглянуто специфічні відмінності карнавального сміху. На прикладі епохи романтизму показано, як карнавал став предметом теоретичної та художньої інтерпретації. Досліджено прояви естетики карнавалу в кращих творах режисерів світового кіномистецтва (С. Ейзенштейн, І. Бергман, Ф. Фелліні, Е. Кустуріца). Акцентовано мотив маски в кінематографічному втіленні. Карнавальні традиції в українському кіно простежено на прикладі творчості видатних вітчизняних режисерів (О. Довженко, І. Савченко, В. Іванов, І. Миколайчук, Б. Івченко, С. Параджанов). На прикладі творів Ю. Іллєнка та К. Муратової показано, як карнавалізація проявляє себе у творах, знятих на межі ХХ - ХХІ ст., і як карнавальна естетика поетичного кіно трансформується в естетику кінематографа постмодерну.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ373(0)6 + Щ374.046

Рубрики:

Історія киномистецтва

Пригодницький та научно-фантастичний фільм

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены специфические особенности и социальные функции кино-, телеискусства. Охарактеризировано место кино и телевидения в системе средств социальной коммуникации. Освещены жанровые особенности и выразительные средства кино и телевидения. Дано представление об основных творческо-производственных профессиях экранного творчества, характере творческой деятельности в различных производственных периодах создания экранных произведений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ374.042

Рубрики:

Історичний та біографічний фільм

Шифр НБУВ: Ж21140 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Научно обосновано значение мессы в истории развития музыкального искусства. Рассмотрены генезис мессы и ее развитие в качестве ведущего духовного вокально-хорового жанра эпохи европейского Средневековья и Возрождения. Выявлены особенности композиции и музыкального языка оратории "Страсти по Матфею" митрополита Илариона. Доказано, что на формирование логики интонационного развития, композиционных и гармонических решений оратории оказали воздействие традиции западноевропейской музыки. Факторами влияния являются образы, темы и художественные приемы, которые взяты из византийского и русского церковных богослужений. Анализ музыки фильма П. Лунгина "Дирижер" выявил важное значение оратории "Страсти по Матфею" митрополита Илариона для понимания смысла произведения. Взаимодействие визуального и аудиального аспектов приводит к полифонии смыслов. Эта полифония обогащает понимание художественного произведения.

Розглянуто творчу долю фантаста Філіпа К. Діка (1928 - 1982), який відчайдушно намагався розірвати тенета масової культури, але фактично створив її нову формулу, що зараз широко використовують письменники та режисери. Майже всі екранізації творів Діка викривляють його тексти, спрощуючи філософські ідеї. Це зазвичай фільми-антиутопії, зосереджені на проблемах ідентичності, свободи вибору та детермінізмі, які відповідають основним сферам американської масової культури (тіло, психологія, кар'єра).

Впервые жанр киномелодрамы представлен как явление мировой культуры XX ст. Исследована его синтетическая природа, определено место в современном кинематографе. Особое внимание уделено задачам и функциям киномелодрамы, причинам ее широкой популярности среди кинозрителей. Рассмотрены ведущие мелодраматические конструкции в практике киностудий Европы, Азии, США. Выделены лучшие экранизации художественных произведений в жанре мелодрамы.

Досліджено прийом крупного плану та його художньо-стилістичний ефект в літературних і кінотекстах. Реконструйовано лінгвокогнітивні механізми породження ефекту крупного плану в англомовній психологічній прозі ХХ - ХХІ ст. та її екранізаціях. Окреслено специфіку інтерсеміотичної кореляції знаків у межах цього прийому, виявлено його спеціалізовані та неспеціалізовані мовні показники в художній прозі та компенсаторні засоби у фільмах. Розкрито вплив крупного плану на розгортання сюжету та характеризацію персонажів проаналізованих текстів і виявлено його роль в інтимізації художньої чи кінооповіді або оповідному відчуженні.

Досліджено особливості залучення ознак мелодраматизму до формування естетичних принципів жанру мелодрами, передусім у його екранному втіленні. Уперше простежено еволюцію української екранної культури в її жанровій (мелодраматичній) конкретиці: починаючи з дозвукових кінострічок і закінчуючи сучасними розважальними програмами українського телеекрану. Розглянуто специфіку інтеграції мелодрами в інші кіно- та тележанри, вплив її властивостей на такі ознаки екранного твору, як видовищність, захопливість, апеляція до певної категорії почуттів. Акцентовано на факторах, що сприяли появі та розвиткові української екранної мелодрами, а також на обставинах, які стримували цей поступ. Підкреслено роль мелодраматизму, мелодрами у формуванні національної ідентифікації української екранної культури, ці явища визнено естетичною домінантою, суголосною основоположним рисам української культури.