Проаналізовано герменевтичний вимір візуального інтерпретування літературного твору. Розглянуто різні шляхи рецепції літератури засобами візуальних мистецтв, висвітлено проблемні місця інтерсеміотичного перекодування. Досліджено семантичні зміщення у кінематографічному інтерпретуванні наукової фантастики на рівні персонажів (візуальні конкретизації образів Піркса, Тихого, дійових осіб роману "Соляріс"), хронотопу фікційного світу, нарації. Простежено інтерпретативні можливості різних жанрів кіно, зокрема, анімаційного фільму. Конкретизовано явище конфлікту інтерпретацій ("Соляріс"). Розглянуто ідеологічний та мультикультурний виміри діалогу текст-інтерпретація, особливості реалізації горизонтів сподівання базового твору в кінотексті. Залучено широке контекстуальне тло на рівні наукового та художнього дискурсів. Приділено увагу вербальним аспектам візуалізації в іншомовному просторі.

Эстетическая практика экранизаций означает поиск эквивалентных средств выразительности, спектр которых располагается между двумя крайними решениями: буквальным следованием за сюжетом исходного произведения с максимальным использованием его художественного языка или воплощением его идеи альтернативными средствами. Трансформация вербального содержания в аудиовизуальное в процессе экранизации осуществляется, прежде всего, в нарративной организации фильма. Анализ нарративных структур в романе М. Булгакова "Мастер и Маргарита" и одноименном фильме В. Бортко позволяет сделать вывод о доминировании родовидовой природы произведения над авторскими интенциями. Адекватная передача содержания литературного произведения требует не буквального следования за ним, а пересоздания его конструктивных элементов.

Досліджено прийом крупного плану та його художньо-стилістичний ефект в літературних і кінотекстах. Реконструйовано лінгвокогнітивні механізми породження ефекту крупного плану в англомовній психологічній прозі ХХ - ХХІ ст. та її екранізаціях. Окреслено специфіку інтерсеміотичної кореляції знаків у межах цього прийому, виявлено його спеціалізовані та неспеціалізовані мовні показники в художній прозі та компенсаторні засоби у фільмах. Розкрито вплив крупного плану на розгортання сюжету та характеризацію персонажів проаналізованих текстів і виявлено його роль в інтимізації художньої чи кінооповіді або оповідному відчуженні.