Проаналізовано творчі та технічні прийоми розкриття характеру особистості на екрані.

Наведено інформацію про всі кінодокументи, що зберігаються в Центральному державному кінофотофоноархіві України за 1956 - 1965 рр. Висвітлено розвиток народного господарства, науки і культури країни у період десталінізації та хрущовської "відлиги". Розглянуто діяльність відомих державних та політичних діячів науки, культури і мистецтва, новаторів промислового та сільськогосподарського виробництва.

Приведена информация о всех кинодокументах, которые сохраняются в Центральном государственном кинофотофоноархиве Украины за 1956 - 1965 гг. Освещено развитие народного хозяйства, науки и культуры страны в период десталинизации и хрущевской "оттепели". Рассмотрена деятельность известных государственных и политических деятелей науки, культуры и искусства, новаторов промышленного и сельскохозяйственного производства.

Проаналізовано документальні кінофільми режисера О. П. Довженка, що зберігаються у фондах Центрального державного кінофотоархіву України ім. Г. С. Пшеничного та присвячені висвітленню подій війни.

Розкрито зміст основних історичних процесів формування мистецтва документального фільму, яке є органічним складником кінематографа та телебачення, надає розуміння системної еволюції основних виражальних засобів екранної документалістики. Досліджено звукову кінодокументалістику 1930-х рр., екранні документи Другої Світової війни. Увагу приділено українській студії телевізійних фільмів. Детально розглянуто питання документального та пізнавального телевізійного кіно.

Висвітлено колекцію кінодокументальних джерел архівного фонду України з вивчення історії діяльності радянського Руху Опору в роки Великої Вітчизняної війни. Розглянуто тематику кіноколекції, головних діючих історичних осіб кіносюжетів, роботу кінооператорів, які воювали на фронтах, у партизанських та підпільних загонах й працювали військовими кореспондентами та операторами.

Досліджено семіотичну площину документального кіно, його текстологічні особливості та функціонування у масовокомунікаційному просторі. На прикладі творів О. Довженка "Земля" та Д. Вертова "Людина з кіноапаратом" проаналізовано дискурсивно-методологічні стратегії німого кіно як теоретичного підгрунтя сучасної документально-публіцистичної кінопродукції. Розглянуто процес створення критико-журналістського дискурсу навколо авторської ідеї, деталізовано ознаки українського поетичного кіно. Увагу приділено розгляду крос-культурних діалогічних відносин сучасного документального кіно з масовокомунікаційним середовищем у рамках найбільш впливових українських фестивалів "Контакт", "Кінолітопис", "Дні документального кіно про права людини Docudays UA", Міжнародний фестиваль православного кіно та ЗМІ "Покров", а також визначенню та вивченню взірцевих творів. Розкрито сутність постмодерного документально-публіцистичного кінематографічного наративу - розширення меж текстології твору як феномен сучасного масовокомунікаційного контенту.

На прикладі фільмів Української студії хронікально-документальних фільмів періоду 2014 - 2017 років досліджено процес зміни ідейного спрямування фільму та його вплив на жанрове втілення кінострічки. В результаті аналізу жанрової дифузії виявлено безпосереднє художнє збагачення драматургії фільму. Розглянуто жанрові й тематичні особливості документальних кінострічок,, які через образне відображення життя, проектують онтологію вітчизняного соціуму. Охарактеризовано умови, за яких відбуваються зміни жанру.

Проаналізовано історичний зріз створення та становлення жанрової класифікації документального фільму в кінематографі та на телебаченні. Мета дослідження - аналіз і характеристика історичного періоду становлення документального кіно у світі, визначеного таким теоретиком документалістики, як Е. Барноу, аби виявити класичну жанрову класифікацію. Підгрунтям дослідження є теоретичні розробки та наукові концепції зарубіжних науковців і практиків у галузі журналістики та кіномистецтва.

Проаналізовано телевізійні документальні стрічки "Діти перемоги", "Україна. Повернення своєї історії", "Розщеплені на атоми", які вийшли протягом 2016 р. на українському телеканалі "1+1". Виявлено головні структурні елементи побудови драматургії на прикладі сучасних документальних стрічок, якими користуються сучасні документалісти у разі створення свого медіапродукту, аби їх фільми були привабливими для телеглядача. Підгрунтям дослідження є теоретичні розробки та наукові концепції зарубіжних науковців і практиків у галузі журналістики та кіномистецтва.

Наведено відомості про масив кінодокументів ЦДКФФА України ім Г. С. Пшеничного виробництва 1976 - 1985 рр., у яких відображено розвиток народного господарства, науки і культури України "періоду застою".

Проаналізовано телевізійні документальні стрічки "Діти перемоги", "Україна. Повернення своєї історії", "Розщеплені на атоми", які вийшли протягом 2016 р. на українському телеканалі "1+1". Виявлено головні структурні елементи побудови драматургії на прикладі сучасних документальних стрічок, якими користуються сучасні документалісти у разі створення свого медіапродукту, аби їх фільми були привабливими для телеглядача. Підгрунтям дослідження є теоретичні розробки та наукові концепції зарубіжних науковців і практиків у галузі журналістики та кіномистецтва.

Досліджено специфіку екстремального в кіно, зумовлену небувалим раніше розповсюдженням ресурсу екстремального, що глибоко занурений в антропологічні, психологічні та соціокультурні витоки природи людини, суспільства, мистецтва, зокрема кінодокументалістику. Розглянуто документальне кіно як мистецтво фіксації цієї дійсності, що має місце в багатьох недосліджених фільмах екстремального характеру. Досліджено і вивчено особливості режисури екстремального документального фільму. Встановлено існування особливого різновиду документальної кінотворчості - екстремального документального фільму зі специфічними рисами у формо-змістовних і виробничо-організаційних сферах. Запропоновано й обгрунтовано концепт цієї класифікаційної групи, виражений формулою - екстремальний документальний фільм. Феномен екстремального документального фільму, як цілісного явища документального кіно перебуває на стадії становлення та розвитку. У контекст кінознавства введено недосліджені документальні фільми. У багатьох аспектах виконана робота є наслідком тривалого авторсько-режисерського самоспостереження, пошуку теоретичного осмислення власної режисерської практики, теорії та прагматики екстремальної документалістики загалом.