Проаналізовано сучасні політичні теорії щодо соціальної ролі релігії як важливого інституту суспільних відносин, показано її значення у процесі інтеграції суспільства, описано загальні механізми інтегративної дії. Досліджено процеси модернізації українського суспільства, проаналізовано їх вплив на церковно-релігійну складову. Визначено сучасну роль релігії як інтеграційної компоненти в Україні. На підставі вивчення досвіду функціонування релігійного чинника в українському суспільстві зроблено висновок, що одним з найвпливовіших інститутів, поряд з державою, на всіх етапах історичного розвитку українського суспільства є церква. На підставі застосування комплексного підходу визначено роль релігії в інтеграції українського суспільства. Встановлено, що основними напрямами інтеграційного впливу релігійного чинника є: формування національної самосвідомості, забезпечення національної єдності та консолідація суспільства навколо певних ідей.

Розкрито основні питання формування та розвитку релігійної віри як форми світовідчуття. Визначено предмет, зміст, основні складові та функціі релігії як однієї з форм світовідчуття. Доведено, що релігійна віра за механізмом функціонування є інтегрованим соціально обумовленим почуттям у структурі релігійного світогляду, а за функціями - різновидом релігійного світовідчуття, що виникає шляхом підкорення ідеї існування надприродного за наявності у віруючого психологічної установки "віри-довіри" до авторитету релігійного. Обгрунтовано соціально-психологічні засади впливу релігійної віри на формування світовідчуття релігійної особистості та виявлено роль і значення релігійної віри як інтегрованого соціалізованого почуття в структурі релігійного світогляду. Проаналізовано психологічні мотиви формування релігійної віри. Розкрито особливості формування Божественного локусу контролю релігійної людини та його значення для віруючого.

Висвітлено теоретико-методологічні засади аналізу релігії як системи, що потребує визначення "умов можливості" (трансцендентальних умов) релігії, які є її базовими структурними елементами та внутрішнім аспектом системи (зовнішнім аспектом є функціональність). Розглянуто функції релігії за такими параметрами: відносно системи до самої себе, до соціальних інституцій, до окремого індивіда. За цими ж параметрами проаналізовано структуру релігії та розроблено її аналітичну модель. Із використанням терміну "сакральне" (або "священне") розкрито сутність релігії, її системотвірний фактор. Досліджено специфічну "релігійну настанову свідомості", описано її структуру. Доведено, що дана структура у розробленій аналітичній моделі є сутністю релігії, яка виявляється в усіх її складових. Охарактеризовано такі елементи структури релігії: релігійні цінності (те, що фіксує релігійність в її інтерпретації), віровчення (рефлексивно оформлене переживання сакрального, сутності релігії), культ (практичне оформлення у дію переживання сакрального).