Розглянуто тезу М. Бахтіна про свято як первинну форму культури. Досліджено сакральний театр, його феномен, динаміку та внутрішню єдність, яка організує його зсередини на рівні системи жанрів, висуваючи на перший план домінантний жанр - містерію, що ініціює формування театральних систем. Театральну систему розглянуто як сукупність сценічних жанрів і прийомів втілення (інсценізації), актуальну для певної суспільної групи міфологічної події (сакрального сюжету).