Створено нову концептуальну основу розуміння англіканства та може служити допоміжним матеріалом в історичних, соціологічних і релігієзнавчих дослідженнях трансформацій церкви за умов глобалізації. Встановлено, що феномен англіканства в його соціальних формах є похідним суспільно-історичних процесів, які зумовлюють унікальні конфесійні риси. Виникнувши на фоні національних демократичних рухів, англіканство пропонує богословське обгрунтування християнського гуманізму, прагнучи зафіксувати принципову рівність всіх людей перед Богом, незалежно від їх соціального стану, національності або релігії. Визначено, що відсутність оформленого та визнаного всіма англіканськими церквами віровчення, історично сформована залежність церкви від держави, вплив секуляризації на релігійне життя послаблюють значущість церковних традицій англіканства. Розкрито, що головним напрямом еволюції англіканства є послідовне перетворення традицій у відповідності з трансформаціями суспільства, яке обирає та зберігає базисні віросповідні принципи, запропонувавши їх більш актуальні формулювання.

Досліджено лінгвістичну організацію сучасної англомовної проповіді в традиційній та альтернативній реалізаціях. Предметом дослідження є лінгвістичні (насамперед, просодичні) характеристики текстів усної англомовної традиційної та альтернативної проповіді в контексті екстралінгвальних супроводжувальних факторів. Виявлено інтегральні та диференційні екстралінгвальні характеристики комунікативного акту сучасної англомовної традиційної та альтернативної проповіді - комунікативна ситуація, стратегії комунікантів, прагматичне спрямування комунікативного акту проповіді. На лінгвістичному рівні виокремлено лексичні засоби реалізації сакральності в тексті проповіді, розглянуто особливості цитування в досліджуваних текстах, простежено особливості синтаксичної організації структурній частин проповіді, виявлено основні просодичні закономірності в мовленні традиційного й альтернативного проповідника.

Проведено цілісний критичний аналіз соціально-історичних передумов виникнення й особливостей еволюції англіканства, реконструкцію змісту основних догматичних принципів цього релігійного напряму. Виявлено специфіку культової практики та організаційних засад Англіканської церкви, особливості її функціонування в англійському соціокультурному та поліконфесійному просторі та в контексті міжцерковного діалогу й екуменічних процесів у сучасному християнстві. Проаналізовано стан англіканства у вітчизняній та зарубіжній філософсько-релігієзнавчій літературі. Досліджено різні підходи видатних англійських теологів епохи Реформації та пореформаційного періоду до проблеми віросповідної сутності англіканства й етапів його становлення у контексті історико-культурних реалій. Проведено релігієзнавчий аналіз діяльності Англіканської співдружності, яка перебуває під безпосереднім впливом Церкви Англії. Розглянуто форми та методи місіонерської діяльності релігійних інститутів англіканства. Виявлено особливості функціонування різних релігійних течій, представлених у сучасній Англії, визначено місце англіканства в наявному релігійному розмаїтті, а також стан релігійності населення цієї країни та його релігійні уподобання.

This article is devoted to the research of modern Anglicanism, analyzed in the context of historical and cultural phenomena of Reformation, stages of its evolution and its peculiarities in cult and in dogma. The reconstruction of the main dogmatic principles content of this religious trend are accomplished, the ritual practice and the institutional principles of the Anglican Church specificity, the peculiarities of its functioning in English socio-cultural and multidenominational area and in the context of interchurch dialogue in contemporary Christianity are revealed. The author stressed that the Anglican Church in England occupies a leading place, executing the functions of state church of this country and taking part in social activity. On the basis of the literary sources analysis the attempt to investigate the peculiarities of the Church of England and Anglicanism in the modern world was made. The place of Anglicanism in existing religious diversity and also the religiosity position of the English people, their religious preferences are determined. This article also presents Anglicanism as a conversation over time amongst a community of people held together by sets of practices and beliefs. The position of women bishops into the Church of England was also analyzed.

Обгрунтовано тезу про те, що Джон Донні був прибічником via media "дороги середини" і інакше кажучи універсального костелу, відкритого для кожного, що свого часу виходило поза межі суспільного сприйняття.Обговорено проблему толерантності в релігії.

Вперше доведено тринітарність і діалогічність місійної парадигми Леслі Ньюбігіна. Відомо, що Ньюбігін відіграв важливу роль у формуванні тринітарної парадигми місії. За Ньюбігіним, саме Трійця є джерелом і суб’єктом місії. Церква є інструментом Божої місії у світі. Цей аспект тринітарної місіології Леслі Ньюбігіна досліджувався західними науковцями. Вперше доведено важливий аспект тринітарного богослов’я Ньюбігіна, а саме діалогічність. Догмат Трійці у Ньюбігіна формує тринітарне і діалогічне розуміння місії. Ньюбігін осмислює Трійцю в діалогічних і реляційних категоріях. Трійця є вічним діалогом і відносинами любові Отця, Сина і Духа. Саме у цих діалогічних відносинах і починається місія і саме через діалогічність вона звершується. Таким чином, місія не просто починається Богом, а місії починається в Богові - у вічному діалозі і досконалих відносинах любові Отця, Сина і Святого Духа. Місія Божа починається у внутрішній діалогічній природі Трійці. Також було вперше доведено, що тринітарне і діалогічне розуміння Божої місії у Ньюбігіна фундаментально впливає на розуміння Церкви та її місії. Церква є результатом, символом й інструментом Божої місії у світі. Тому місія є не функцією, а сутністю Церкви. Церква є місіональною спільнотою Божої місії у світі. Таким чином, місія Церкви у світі є тринітарна і діалогічна. Доведено що тринітарна і діалогічна парадигма місії докорінно змінює розуміння ролі Церкви у світі. Церва має потребу у світі, оскільки тільки у світі вона може звершувати свою місію. Так само як в особі Сина і Духа, Отець є Отцем, так само як у особі Отця і Духа Син є Сином, так само як у особі Отця і Сина Дух є Духом, Церква у присутності світу є Церквою. Тому автентична місія Церкви у світі є діалогічної місією. В обличчі світу бачить себе і Бога, якому належить світ. Перебуваючи у діалозі з світом Церква являє світу не себе, а Царство Боже і показує не на себе, а на Трійцю. Місія Церкви у світі, таким чином, є тринітарною і діалогічною. ЇЇ діалогічна місія грунтується на діалогічній природі Трійці. Розкрито, що тринітарна діалогічна місія Церкви розкриває можливості для цілісної і публічної її місії у постмодерністичному, поліконфесіональному та полірелігійному контексті. Діалогічне і реляційне розуміння Трійці, діалогічне розуміння природи Церкви та її місії вказують на ключову роль спільноти Євангелія. Місія у зазначених контекстах звершується через Церкву як втілену герменевтику Євангелія. Вона в першу чергу полягає не у технології чи апологетиці, а в автентичному свідоцтві і солідарній присутності Церкви посеред світу. Також було виявлено, що сучасна українська євангельська місіологія динамічно розвивається, переходячи від церквоцентричної до тринітарної, від проповідницької до цілісної концепції місії. Встановлено, що тринітарна діалогічна концепція місії Ньюбігіна є актуальною для подальшого розвитку української євангельської місіології. Особливо це стосується тринітарного розуміння місії, місійної еклезіології, діалогічності місії в сучасному постмодерністичному, поліконфесійному та полірелігійному контексті.