Проаналізовано вияви опозиції в євангельсько-баптистському русі впродовж середини 1940-х - кінця 1980-х рр. Розглянуто передумови, причини виникнення та діяльність опозиційних рухів у церкві Євангельських християн-баптистів (ЄХБ) напередодні розколу 1959 - 1961 рр. Проаналізовано етапи еволюції церковної опозиції поміж євангельських християн-баптистів, зумовленої виникненням альтернативного ВР ЄХБ центру релігійного об'єднання ("Ініціативна група") до нового церковного ядра ("Рада Церков"). Доведено, що опозиція в ЄХБ відображала прагнення значної кількості віруючих стосовно легалізації діяльності за законними методами боротьби. Висвітлено взаємозв'язок між релігійними опозиціонерами та політичними дисидентами, міжнародними правозахисними організаціями та церковною опозицією ЄХБ. Показано роль Ради родичів в'язнів ЄХБ, Зарубіжного Представництва Ради Церков, підпільного видавництва "Христианин", нелегальної церковної періодики та релігійного Самвидаву в активізації дизидентського руху поміж євангельських християн-баптистів.

Проведено компаративний аналіз фундаментальних принципів європейської Реформації та віросповідних основ українського євангельського протестантизму. Розкрито специфіку відображення спільних богословських засад у соціальній позиції протестантизму. Виявлено, що євангельські церкви поєднують у своїй соціальній позиції східні та західні традиції та є чинником крос-культурного богословського синтезу, інкультурації ідей європейської Реформації у православній культурі. З'ясовано, що секуляризація протестанських церков у Європі й Америці обумовлює негативну реакцію українських протестантів, які знаходяться на стадії визначення своєї ідентичності між традиціоналізмом і західним модернізмом. Виявлено, що євангельські церкви в Україні зберігають ознаки маргінальної субкультури на сучасному етапі формування їх нової ідентичності. Проаналізовано основні тенденції соціально-політичного розвитку євангельського протестантизму у контексті євроатлантичної інтеграції України, побудови громадянського суспільства та налагодження партнерських відносин між державою та євангельськими конфесіями.

Досліджено становище громад євангельских християн-баптистів (ЄХБ) Південної України за умов суспільних трансформацій 1920 - 1930-х рр. Розкрито організаційну структуру громад ЄХБ, висвітлено їх еволюцію й основні напрямки діяльності. Показано деструктивний вплив антирелігійних заходів радянської влади, що призвели до деформації організційної структури громад ЄХБ. Проаналізовано культову, організаційну (підготовка кадрів, участь у місцевих і всеукраїнських заходах), гуманітарну та культурницьку (благодійну та гурткову) діяльність громад ЄХБ. На прикладі підвенноукраїнських громад ЄХБ підтверджено тезу про зростаня чисельності протестантів на початку 1920-х рр. та їх зменшення наприкінці даного десятиліття. Доведено нечисленне, але постійне поповнення громад протягом 1930-х рр. Виявлено фактори впливу на динаміку чисельності південноукраїнських громад ЄХБ, засвідчено безперервність їх функціонування всупереч репресивній політиці радянської влади 1930-х рр. Проаналізовано соціальну структуру південноураїнських громад ЄХБ. Доведено, що у складі ЄХБ переважали особи працездатного віку (середняки та бідняки), переосмислено традиційну оцінку соціальної структури баптистських громад як "куркульських осередків". Зафіксовано здебільшого український національний склад громад ЄХБ. Показано роль родини у збереженні та відтворенні віровчення. Виявлено посилення політичного й адміністративного тиску на громади баптистів з боку держави протягом 1920 - 1930-х рр. Охарактеризовано основні вектори репресивної політики, проаналізовано їх вплив на життєдіяльність ЄХБ.

Показано ілюзорність лояльного ставлення радянської влади до баптистів у 1920-х рр. Встановлено взаємозв'язок між проголошенням тези про посилення класової боротьби зі створенням ідеологічного підгрунтя репресій проти баптистів. Доведено фальсифікацію органами ДПУ - НКВС слідчих справ з метою знищення авангарду баптиських громад у 1930-х рр.

Проаналізовано діяльність опозиції в євангельсько-баптистському русі України впродовж 1940-х - наприкінці 1980-х рр. Розглянуто опозиційні рухи об'єднання євангельських християн-баптистів (ЄХБ) напередодні розколу 1959 - 1961 рр., а також етапи еволюції церковної опозиції. Доведено, що опозиція в ЄХБ прагнула легалізації діяльності законними методами протидії. Визначено взаємозв'язок між релігійними опозиціонерами та політичними дисидентами, міжнародними правозахисними організаціями. Висвітлено роль Ради родичів в'язнів ЄХБ Зарубіжного Представництва Ради Церков, підпільного видавництва "Християнин", нелегальної церковної періодики та релігійного Самвидаву в активізації дисидентського руху.

Проанализирована деятельность оппозиции в евангелистко-баптистском движении Украины на протяжении 1940-х - конца 1980-х гг. Рассмотрены оппозиционные движения объединения евангелистских христиан-баптистов (ЕХБ) накануне раскола 1959 - 1961 гг., а также этапы эволюции церковной оппозиции. Доказано, что оппозиция в ЕХБ стремилась к легализации деятельности законными методами противодействия. Определена взаимосвязь между религиозными оппозиционерами и политическими диссидентами, международными правозащитными организациями. Освещена роль Совета родственников узников ЕХБ Зарубежного Представительства Совета Церквей, подпольного издательства "Христианин", нелегальной церковной периодики и религиозного Самиздава в активизации диссидентского движения.

Проаналізовано динаміку чисельності громад євангельських християн-баптистів Південної України у 20 - 30-ті рр. XX ст. Визначено зовнішні та внутрішні фактори впливу на кількість баптистських громад, шляхи їх поповнення, що мали як прямий, так і зворотній характер. Вказано на домінуючий вплив державної політики на зміни чисельності громад.

Зазначено, що легалізація спільноти євангельських християн супроводжувалася складнощами у процесі реєстрації громад і статуту державними органами влади. Члени легалізованих громад мали право на записи в книгах актів громадянського стану, війсковозобов'язані - можливість скористатися правом альтернативної служби в армії.

Зроблено спробу означити доктринальні особливості, які є основою об'єднання євангельських протестантських церков, а також з'ясувати специфічні риси українського євангельського протестантизму.

Досліджено особливості репресивної політики радянської влади проти євангельських християн-баптистів у 20 - 30-ті рр. XX ст. у південноукраїнському регіоні. На основі широкого кола джерел доведено цілеспрямованість дискредитації баптистів у суспільній свідомості, визначено негативні наслідки позбавлення священнослужителів громадянських прав, проаналізовано процес закриття молитовних будинків та нищення релігійної літератури.

Розкрито напрями та форми реалізації молодіжної політики Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн баптистів на матеріалах конфесійних ЗМІ на початку III тисячоліття. Проаналізовано молодіжну роботу церкви на всеукраїнському та місцевому рівнях.

Досліджено проблеми репресивної політики радянської влади проти баптистів у 1930-ті рр. в південноукраїнському регіоні. На основі широкого кола джерел визначено типові звинувачення проти віруючих, доведено сфабрикованість карних справ, окреслено причини репресій, проаналізовано їх вплив на подальшу діяльність громад євангельських християн-баптистів.

Проаналізовано особливості діяльності "Ініціативної групи зі скликання надзвичайного Всесоюзного з'їзду Євангельських християн-баптистів у СРСР" як опозиційної до радянського законодавства про релігійні культи організації упродовж 1960 - 1962 рр.

Розкрито методи боротьби радянської тоталітарної системи з релігійним дисидентством. Вміщено листи-клопотання членів Ради в'язнів Євангельських християн-баптистів до уряду СРСР, адміністративних та правоохоронних органів, міжнародних організацій, протоколи показових процесів, де наведено приклади й факти переслідування тоталітарним режимом віруючих-християн за релігійні переконання. Показано порушення елементарних прав та конституційних норм у СРСР, які проголошували свободу совісті та віросповідання.

Охарактеризовано функції, діяльність і роль лідерів місцевих громад євангельських християн-баптистів України 20 - 30-х рр. XX ст. Досліджено кількісні, гендерні, вікові, майнові та інші параметри соціального складу служителів. Визначено масштабність політико-правового впливу держави на можливість виконання очільниками громад своїх функцій. Розглянуто побудову колективного портрета керівників баптистських громад.

Проаналізовано релігійну політику радянської влади 40 - 50-х рр. XX ст. в контексті організаційного об'єднання євангельських християн баптистів і п'ятидесятників. На основі аналізу архівних матеріалів висвітлено становище протестантських організацій в даний період на території Рівненської та Волинської областей. Відображено становище громад ЄХБ та п'ятидесятників у контексті їх об'єднавчої взаємодії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр55)62-315 + Э376.162.5

Рубрики:

Історія

Євангельські християни-баптисти

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 18 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зроблено аналіз розвитку євангельсько-баптистського руху у радянський період, охарактеризовано чинники, що впливали на процеси об'єднання та розколу в середовищі євангельських християн баптистів у зазначений період.

Проаналізовано місійно-просвітницьку діяльність євангельських та баптистських громад в Галичині та на Волині у складі II Речі Посполитої. Розглянуто діяльність іноземних християнських місій, що діяли в регіоні. Відтак, розглянуто євангельсько-баптистську періодику, що була поширена на теренах сучасної Західної України у 20 - 30-х рр. ХХ ст. Наприкінці автором проаналізовано вплив конфесійної періодики на освіту послідовників євангельського християнства та баптизму в Галичині та на Волині.

На базі архівних документів з фондів ЦДАВО України, зокрема Ф. 4648 (Уповноваженого ради у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР по Українській РСР) названо методи, які використовували уповноважені органи для зняття з реєстрації та розпуску громад ЄХБ УРСР у повоєнний період.

Висвітлено діяльність євангельських християн-баптистів на лііжнародному рівні в контексті умов, створених для них у зв'язку з радянською політикою державного атеїзму у 1960 - 1980-х рр. У межах конфесії у той час існувало два крила - офіційне (Союз євангельських християн-баптистів СРСР) та опозиційне (Рада церков євангельських християн-баптистів), які мали свої стратегії розвитку міжнародних контактів. Радянська держава заохочувала міжнародну діяльність Союзу євангельських християн-баптистів, розглядаючи її як інструмент для підтримки позитивного іміджу СРСР під час "холодної війни". Водночас лідери опозиційної частини спільноти, що існувала в підпіллі, докладали зусиль для інформування світових релігійних та правозахисних організацій про переслідування віруючих радянським режимом, що відповідно підважувало репутацію СРСР на світовому рівні. З метою посилення позицій радянської держави у світі органи влади поступово послаблювали внутрішні обмеження для релігійних організацій. Міжнародна діяльність євангельських християн-баптистів стала чинником лібералізації політики державного атеїзму.

Висвітлено політику радянської влади щодо євангельських християн-баптистів та її зміни у повоєнний час, у роки хрущовського наступу на релігію й у період "застою". Розглянуто об'єднання з баптистами євангелістів, частини п'ятидесятників, менонітів та інших протестантських деномінацій, основні аспекти внутрішньоконфесійного життя цієї релігійної течії, а саме підпільні форми існування євангельсько-баптистських громад, які перебували поза контролем органів влади. Висвітлено антирелігійні дії радянського режиму, різні форми переслідувань, зокрема незаконне закриття молитовних будинків, порушення прав віруючих, формування неіативної суспільної думки, притягнення вірян до адміністративної та кримінальної відповідальності. Порушено питання розколу у Союзі ЄХБ, причиною якого став спротив віруючих державній антирелігійній політиці. Розглянуто мережу релігійних організацій в УРСР, кількісний склад і соціально-демографічні характеристики. Увагу приділено релігійній поведінці віруючих. Висвітлено відвідування ними молитовних будинків і нелегальних молитовних зібрань, участь у богослужіннях на великі свята, у релігійних демонстраціях тощо.