Проанализирован процесс изменения соотношения между религиозным и научным видением мира. Показано влияние расширения границ науки на характер этого сотношения, и, как следствие, формирование на современном этапе условий для коадаптации религиозных и научных знаний.

Рассмотрены предпосылки становления морального потенциала постнеклассической науки, проанализированы новые стратегии ее переориентации. Установлен статус научной рациональности как одной из возможных альтернатив осмысления окружающей реальности. Сформирована постнеклассическая модель взаимосвязи науки и морали. Исследованы проблемы этической и моральной нагруженности научного знания, определено место этики и морали в иерархии наук. Показано влияние христианства на культурное и научное развитие общества. Проанализированы гуманистические аспекты морального потенциала постнеклассической науки. Освещены последствия использования инновационных научных достижений и проблемы моральной, этической и социальной ответственности ученых. Охарактеризованы основные этапы формирования прикладной этики как нового направления науки и морали, возникшего в конце XX ст.

Розглянуто проблему демаркації релігійного та філософського способів смислотворення, питання логіки віри та логіки дії в науці та релігії. Розкрито причини розповсюдження сучасних нетрадиційних культів. Проаналізовано соціоцентричну релігійність як специфічну форму відчуження. Висвітлено роль релігійних уявлень у формуванні особистісної картини світу. Визначено глобальні тенденції розвитку суспільства в контексті кризи духовності за сучасних умов.

Рассмотрены проблема демаркации религиозного и философского способов смыслообразования, вопросы логики веры и логики действия в науке и религии. Раскрыты причины распространения современных нетрадиционных культов. Проанализирована социоцентрическая религиозность как специфическая форма отчуждения. Освещена роль религиозных представлений в формировании личностной картины мира. Определены глобальные тенденции развития общества в контексте кризиса духовности в современных условиях.

На материалах новейшей физики, истории, художественной литературы, аналитической психологии предложена концепция целостности духовной культуры, в основе которой - характерные для определенной исторической эпохи архетипы общественного сознания. В контексте учения К.Г. Юнга описаны архетипы коллективного бессознательного в историко-научной ретроспективе. Освещены перспективы физического познания в аспекте принципа историзма. Рассмотрены вопросы поливариантности художественно-исторического мышления Ю. Трифонова, художественного мышления Ф.М. Достоевского. Внимание уделено категориальной переориентации современных историко-научных исследований, становлению новой парадигмы культурно-исторического мышления. Проанализирован вероятностный характер естественнонаучного освоения мира.

Досліджено особливості інноваційного розвитку сучасної науки (фундаментальної і прикладної) та вплив етичних цінностей на особливості процесів, які відбуваються у ній.

Обгрунтовано правомірність аксіологічного аналізу науки. Розглянуто зв'язок аксіології з гносеологічним, епістемологічним, методологічним, антропологічним, соціокультурним, метафізичним та онтологічним аспектами буття науки.

Розглянуто та охарактеризовано основні моделі взаємовідношення науки і релігії, та обгрунтовано підстави їх конструктивного діалогу в культурному контексті сучасності.

Обгрунтовано положення, що за умов техногенної цивілізації формується постнекласична наука як "історично саморозвинена людиновимірна система", в якій домінантним є єдність науки та людини. Постнекласична наука досліджує класичну дилему: наука для людини чи людина для науки. Ці складові є взаємозумовленими. Проаналізовано основні характеристики постнекласичної науки, нові аспекти переорієнтації науки. Розкрито нові підходи в аналізі моралі. Зазначено, що нові реалії людського життя та діяльності, науки та моралі визначили необхідність переосмислення характеру їх взаємозв'язку. Обгрунтовано, що новою моделлю взаємозв'язку науки та моралі є "моральний потенціал науки", який дозволяє зняти категоричність, однозначність й одномірність у вирішенні питання "моральна чи антиморальна наука?". Моральний потенціал науки відбиває істотні зрушення, що відбулися не тільки в науці та моралі як соціокультурних реаліях, але й у самому процесі їх взаємин і взаємодії. Відзначено, що моральний потенціал науки вражає сучасну тенденцію єдності людини та науки, дозволяє детально проаналізувати її людський вимір. Зазначено, що модусами морального потенціалу науки є гуманізм і відповідальність. Досліджено специфіку цих модусів в українській ментальності. Наведено християнське бачення морального потенціалу науки. Розкрито прояв модусів морального потенціалу науки в прикладній етиці, у практиках евтаназії, клонування.

Виконано філософський аналіз сутності поняття свідомості в науковому та релігійному аспектах, наведено огляд існуючих в історії релігійної та наукової думки основних підходів до вивчення взаємозалежності процесу пізнання, синкретичного та секулярного типів світогляду з урахуванням постнекласичної парадигми. Висвітлено особливості методологічних засобів постмодерного дискурсу, визначено домінанти та характерні риси інтерпретації феномену свідомості, розкрито дихотомічну природу людини з урахуванням релігійного та наукового типів знання.

Рассмотрено становление и развитие идеологии как формы коллективного самосознания, систематически изложены логико-гносеологические аспекты этого процесса. Ретроспективно проанализированы основные тенденции развития идеологической ситуации на постсоветском пространстве. Внимание уделено трактовке работ зарубежных исследователей, посвященных проблемам идеологии. Рассмотрены идеологические явления как ментальное выражение иллюзорного сознания.

Висвітлено роль високих технологій як однієї зі смислових домінант у життєдіяльності суспільства ризику, виділено основні характеристики їх ролі. В контексті технологічного розвитку сучасної цивілізації визначено потенційний вектор гуманітарних перспектив сучасної людини. Проаналізовано еволюцію взаємозв'язку наукового дискурсу та ціннісно-промислових елементів культури. Розкрито роль етики як чинника міждисциплінарного синтезу за умов техногенних цивілізаційних трансформацій. Зауважено, що основною особливістю цієї ролі є етизація відповідного дискурсу та процес проліферації етичних теорій. Наведено філософську рефлексію методологічного потенціалу аксіологічних зрушень для наукового дискурсу.

Проаналізовано актуальну проблему співвідношення науки та моралі. Наукова діяльність стає ціннісно-орієнтованою і визначається вибором стратегії, відмінної від тієї, що домінувала у класичний період. Homo faber та homo sapiens із величезними труднощами перетворюються в homo moralis.

Зосереджено увагу на спроможності сучасного світу протистояти використанню знань на шкоду людям. Аргументовано твердження, що поки немає переконливих підстав для сподівань стосовно розв'язання цього завдання у найближчому майбутньому. Акцентовано увагу як на підгрунті для скептичного висновку, на дисонансі, який має тенденцію до посилення, між створенням глобального інформаційного простору та інтеграцією світової спільноти в правовому, географічному, адміністративно-територіальному, міждержавному просторі. Зазначено, що чим грунтовніші людські знання, то до більшої руйнації вони можуть призвести в ірраціональних життєвих виявах людини. Підкреслено, що у нестабільному, розбалансованому світі сильніші знання роблять його більш хитким, а отже вразливішим.

Запропоновано соціально-філософську концептуалізацію ідеології з урахуванням сучасних контекстів, що передбачає залучення широкого кола феноменів, зокрема, політичного, економічного, культурного. Проаналізовано сучасні політичні ідеології. Увагу приділено соціальному концепту ідеології, доброчинності як ідеологічно маркованій соціальній практиці, ідеологічним альтернативам маркетизму.

Здійснено спробу обґрунтувати власну концепцію громадянської релігії. Розкрито сутність української національної віри, простежено її становлення від месіанських думок мислителів Київської Русі до пророчих ідей діячів Кирило-Мефодіївського братства. Досліджено характерні ознаки національної віри. Зауважено, що за сучасних умов українська громадянська релігія є пересторогою виникненню будь-яким чварам на культурно-релігійному, соціально-політичному ґрунті і виступає одним із важливим чинників забезпечення єдності українського суспільства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю811.1 + Ю251.082.4

Рубрики:

Естетичне. Естетичний об'єкт. Естетичні відносини

Наука і мистецтво

Шифр НБУВ: ДС40267 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю811.1 + Ю251.082.4

Рубрики:

Естетичне. Естетичний об'єкт. Естетичні відносини

Наука і мистецтво

Шифр НБУВ: ДС40267 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведене комплексне дослідження та порівняння соціально-економічних вчень представників східного і західного християнства доби Середньовіччя та їх подальше відображення у соціально-політичних доктринах. Уточнено: змістовне значення термінів (багатство, бідність, лихварство, позика, власність) в морально-етичному вимірі та контексті практичної діяльності релігійних інституцій; особливості конфесійних підходів до соціально-економічної тематики у католицькій і православній традиціях. Досліджуючи вплив середньовічних соціальних учень на соціально-політичні концепції, з’ясовано, що елементи середньовічної теологічної доктрини «два мечі» були адаптовані до сучасних реалій і проявляються в положеннях сучасної соціальної доктрини Римо-Католицької Церкви. В контексті східнохристиянських соціально-політичних вчень узагальнено дослідження візантійського принципу «симфонії» Церкви і держави як передумови виникнення цезарепапізму як однієї з форм церковно-державних взаємин у низці країн східнохристиянського світу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю811.1 + Ю251.082.4

Рубрики:

Естетичне. Естетичний об'єкт. Естетичні відносини

Наука і мистецтво

Шифр НБУВ: ДС40267 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю811.1 + Ю251.082.4

Рубрики:

Естетичне. Естетичний об'єкт. Естетичні відносини

Наука і мистецтво

Шифр НБУВ: ДС40267 Пошук видання у каталогах НБУВ