Встановлено зв'язок між сучасними філософськими та науковими концептуальними підходами вирішення проблем передбачення із прогностичною діяльністю військових фахівців у сфері воєнної безпеки держави. Визначено фактори, що зумовлюють специфіку наукового передбачення на сучасному етапі: зміну філософських підходів у вирішенні проблем війни та миру із ідеологічних на цивілізаційно-культурні, зміну наукових парадигм, поширення у сучасній науці некласичних та постнекласичних підходів. Доведено, що класичний тип прогностики є недостатньо ефективним у неврівноважених станах соціальних систем - криза, війна, збройний конфлікт. Розглянуто тенденцію трансформації насильства з фізичного у психологічне, інформаційне, економічне, що еволюціонує у різних формах збройного насильства.Визначено, що військово-наукове прогнозування є сукупністю процесів пізнання тенденцій розвитку військової сфери, екстраполяції виявлених тенденцій у майбутнє. Доведено, що військово-наукові прогнози є формою осягнення існуючих воєнних загроз національним інтересам України. Розроблено рекомендації щодо формування прогностичної культури та стилю мислення військовослужбовців у системі військової освіти України.

Представлено на основе синергетической методологии историко-статистическое и теоретическое исследование многолетней динамики землетрясений, извержения вулканов, засух и лесных пожаров, цунами и наводнений, массовых размножений насекомых-вредителей, эпидемических катастроф гриппа, холеры и чумы. Показано общую закономерность этих сложных природных экологических процессов, возможность их предвидения. Рекомендовано широкому кругу специалистов - экологов, биологов, экономистов, футурологов и всех тех, кто интересуется этой проблемой.