Розглянуто сучасні наукові підходи щодо вивчення рігведійських явлень про людину. Проаналізовано внутрішню хронологію Рігведи та її апокрифічних текстів (Кхіл), проведено вивчення основних рігведійських гімнів (Валакхільї). Здійснено контекстуальний аналіз лексики Рігведи, що позначає людину, чоловіка та групу людей, наведено список синонімів Т.Єлізаренкової - відомого дослідника граматики ведійської мови. Проаналізовано давні філософські уявлення про безсмертя, богів, а також сущність і специфічні відмінні риси людини, встановлено особливості мови та стилю Рігведи.

Рассмотрены современные научные подходы к изучению ригведийских представлений о сущности человека. Проанализирована внутренняя хронология Ригведы и ее апокрифических текстов (Кхил), проведено исследование основных ригведийских гимнов (Валакхильи). Осуществлен контектуальный анализ лексики Ригведы, обозначающей человека, мужчину и группу людей, приведен список синонимов Т.Елизаренковой - известного исследователя грамматики ведического языка. Проанализированы давние философские представления о бессмертии, божествах, а также сущности и специфических отличительных свойствах человека, установлены языковые и стилистические особенности Ригведы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э331-4-340.2 + Ю3(5ІНД)3-227.2

Рубрики:

Індуїзм

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено історію формування й діяльність найдревнішої класичної даршани санкх'ї, виділено основні особливості її логіки й гносеології. Проаналізовано стан розробки філософії санкх'ї у вітчизняній і світовій індології. Уперше введено в науковий обіг деякі теоретичні джерела, ряд наукових досліджень, маловідомих для вітчизняного читача.

Розглянуто питання філософії здоров'я людини на основі традиційних ведичних (давньоіндійських) знань, таких як Аюрведа, Бгагавад-гіта, Бгагавата-пурана та ін., які містять практичні рекомендації щодо підтримки здоров'я, перевірені протягом багатьох тисячоліть і збережені мудрецями Індії. Без знання філософії здоров'я людини неможливо на практиці вести здоровий спосіб життя, тому вивчення певних аспектів ведичної філософії, а саме Санг'ї та Йоги, необхідні для розширення кругозору кожного студента загальнолюдськими надбаннями, що допомагають усвідомити актуальну потребу ведення здорового способу життя та підтримки здоров'я як профілактичного засобу збереження здоров'я нації.

Проаналізовано українські філософські тексти зазначеної доби, в яких є звернення до упанішад.

На прикладі класичних упанішад розглянуто процес генезису філософії в давній Індії. Показано, що процес формування філософії в цій країні підпорядковується основним закономірностям історико-філософського процесу, а проблеми, які хвилювали східних мислителів, багато в чому відповідають проблемам, що вирішуються західними філософами.

Проаналізовано філософські категорії "Бхагавадгіти". Увагу акцентовано на концепції "карма-йоги" як теорії звільнення через пізнання Абсолюту за допомогою виконання своїх обов'язків. Окрім цього, мовиться про значення вчення "Бхагавадгіти" для індійської релігійно-філософської традиції.

Наведено характеристику теоретико-методологічних підстав історико-філософських досліджень поняття "пустота", концепції пустотності дхарм, доктрини тотожності сансари, нірвани та теорії "анатмана". Розглянуто доктрину "16 видів Шуньяти" та концепцію 7-ми аспектів лаоської "пустоти" як єдине вчення про "пустоту", яка осягається в давньосхідній культурі через досягнення "містичного переживання", пустотного стану звільнення (мокша) або осяяння (мін). Визначено символічне осмислення "пустоти" в двох розглянутих філософських системах через модель "безперервного" руху по "колу буття". Розкрито історико-філософське тлумачення базових характеристик давньокитайського поняття Дао як "пустоти", яке співвідноситься зі "споконвічною відсутністю" та зумовлює всі зміни субстанції "Ци". Запропоновано варіант перекладу буддійського поняття "нірвани", який більш точно корелює із визначенням пустотності та розкриває позитивний сенс цього слова - припинення вітру незнання. На підставі проведеного компаративістського аналізу виявлено подібності та відмінності у визначенні поняття "пустоти" у двох розглянутих давньосхідних ученнях (даосизму та шуньявади). Доведено взаємозв'язок базових понять "мадхьямікська Шуньята" та "пустотність Дао", взятих як незалежні одиниці філософського дискурсу у давньосхідній філософії. Обгрунтовано фундаментальну єдність двох філософських систем мислення (даосизму та шуньявади), яка виражена у подоланні подвійності та досягненні стану "пустоти".

Зазначено, що "Стефаніт і Іхнілат" - східнослов'янська рецепція "Панчатантри", одного з найвідоміших літературних наративів, який структурував культурний досвід різних народів. Виявлено основні напрями, за допомогою яких відбувалася ідейна взаємодія східнослов'янської філософської думки з філософією давнього і середньовічного Сходу та з західними культурними традиціями Передвідродження і Відродження. "Стефаніт і Іхнілат" як літературний наратив виступає і принципово незавершеним проектом, відкритим для критики, і конденсованим зведенням правил, які містять у собі те, що є узгодженим і успішно діючим у межах цієї культури.