Протягом багатьох століть вчені намагались відповісти на питання походження альтруїзму, значення емпатії, співпереживання на конкретному етапі розвитку суспільства. Розкрито погляди на альтруїстичну спрямованість особистості як одну з головних, визначальних позицій у людському суспільстві.

Досліджено взаємозв'язок альтруїстичних та ієрархічних процесів, простежено їх взаємовплив та взаємовизначення. Окремо увага фокусується на особливостях альтруїстичних процесів на різних рівнях ієрархічної піраміди. Власне сам альтруїзм у праці досліджується з позицій кооперації та групозберігаючих процесів, що дозволило виявити специфічні грані альтруїстичної поведінки й визначити нове поняття - "ранговий альтруїзм".

Проаналізовано дослідження альтруїстичної поведінки з позиції біологічної обумовленості. Виділено загальний для подібних праць постулат про те, що допомога іншим людям сприяє збереженню популяції в цілому. Підкреслено, що тенденція піклуватися про ближнього є генетично обумовленою та формується в процесі еволюційного розвитку. Визначено основні механізми, що забезпечують альтруїзм - захист власного роду, взаємний обмін.

Представлен анализ исследований альтруистического поведения с позиции биологической обусловленности. Выделен общий для подобных работ постулат про то, что помощь другим людям способствует сохранению популяции в целом. Подчеркнуто, что тенденция заботиться о ближнем является генетически обусловленной и формируется в процессе эволюционного развития. Определены основные механизмы, обеспечивающие альтруизм - защита собственного рода, взаимный обмен.

In article the analysis of researches of altruistic behaviour from a position of biological conditionality is presented. The general in similar works is the postulate that the help to other people promotes preservation of a population as a whole. The tendency to show care about other people is genetically caused and generated during evolutionary development. The basic mechanisms providing altruism are inclusive fitness and reciprocal aid.

Здійснено філософсько-антропологічний аналіз альтруїзму в сучасних соціокультурних контекстах. Розглянуто альтруїстично обумовлені практики альтруїзму та духовно-душевні передумови їх розгортання. Проаналізовано парадокси альтруїзму в антропологічно ускладнених контекстах самоствердження і самозбереження людини. Розкрито нову перспективу дослідження альтруїзму в контекстах духовного оновлення українського суспільства, а також розширено межі його розуміння у ставленні сучасних суспільств до Чужого, Іншого та Другого, контакти з якими стають більш інтенсивними в епоху прискорення культурних глобалізацій.

Запропоновано філософсько-антропологічна концептуалізацію розширення, самоорганізації та самостабілізації альтруїстичної свідомості та альтруїстичних практик у сучасних соціокультурних контекстах, в тому числі й українських. Простежено тенденцію створення альтруїстичних смислових комплексів, які закріплюються у світоглядній культурі та у відповідних антропотехніках. Виявлено функціональний діапазон альтруїстичних практик та їх людинотворчий потенціал. Розкрито альтруїстичну складову практик трансплантолога та репродуктивної медицини. Виявлено екзистенціальну діалектику альтруїзму та егоїзму. Показано, що перехід від апелятивного альтруїзму до активно-дієвого є процесом формування нового суб'єкта альтруїстичних практик - відповідальної людини як охоронця людяності та усього живого. Доведено наявність антропологічної константи в українській ментальності та культурі.

Поставлено питання: яким же буде суспільний порядок після пандемії COVID-19? та шляхом узагальнення здобутків минулого, аналізуючи сучасні методологічні концепції й інтерпретуючи ідентичний історико-філософський матеріал, робиться спроба дати відповідь на нього. Даючи визначення такому явищу, як "пандемія", та характеризуючи його, маємо відповідь на запитання: що сталося з людським імунітетом, якщо організм людини не може впоратися з вірусом? Душа людини страждає, поки не зрозуміє суті того, що відбувається і, впершу чергу, суті свого власного існування. Виходячи з цього, проведено розширений аналіз і визначено зв'язки між природою страху, сенсом життя та альтруїзмом. Висвітлено сучасне розуміння ефективного альтруїзму та вирішення за рахунок даного феномену питання щодо наведення суспільного порядку за сучасних умов.