Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*32в055 + Ю702.38

Рубрики:

Соціальна філософія

Любов

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э37-43 + Ю702.38

Рубрики:

Християнство

Любов

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю702.38

Рубрики:

Любов

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены причины половых различий, смысл любви и ее роль в процессе взаимоотношения полов на различных этапах развития общества, описаны ее виды и типы. Проанализированы исторические типы брачно-семейных отношений, освещено влияние сексуальной революции на современное состояние любовных и брачно-семейных отношений. Выявлены причины существования сексуальных меньшинств, показано их положение в современном мире.

Наведено міркування про почуття Любові, її значення в житті людини.

Розглянуто феномен любові як універсальний тип соціальних відношень, виражений у дискурсивному акті. На підставі аналізу дискурсивних практик показано, що любов - явище, для якого характерні соціальні механізми, що мають універсальну антропологічну основу. Запропоновано нову онтологічну модель реальності, яка базується на любові, що об'єднує рівні соціокультурного буття. Доведено, що еволюція людини розумної та властивого їй прагнення до любові органічно взаємопов'язана з еволюцією живої природи. Перехід від неживої природи до духу - це сходження від несвідомої до свідомої духовності людини. Закладений від початку потенціал трансформується в людині від статевої любові до масштабів Всесвіту. Запропоновано структурну модель, що поєднує індивідуальний і соціальний аспекти стосунків любові між суб'єктами. Доведено евристичну та праксеологічну цінність висвітлених теоретичних конструкцій. Запропоновано актуалізувати християнський ідеал любові та створити нову соціо-гуманітарну парадигму - агапе-педагогіку.

Досліджено проблему визначення феномену любові як соціальної цінності особистості в суспільних відносинах. Розкрито суть понять "любов", "довершена любов", "особистість", "Інший", "соціальна цінність", "суспільні відносини". Зазначено, що трактування феномену любові в історії європейської філософської думки шляхом визначення її трьох головних понять ("ерос", "філія" та "агапе") сприяло утворенню досить відмінних типів інтерпретації її ціннісного значення в соціальній сфері. Доведено плідність цілісного розуміння даного феномену, основою якого є запропоноване поняття "довершена любов", що поєднує і відображає взаємодію тілесного, душевного та духовного вимірів людського буття. Поглиблено ідею істинної любові В.Соловйова як основи моральнісності, яка грунтується на збереженні традиційного відношення до трьох начал буття: сорому - до нижчого, співчуття - до рівного, благоговіння - перед вищим та доведено, що розвиток почуття любові до довершеної цілісності залежить від рівня розвитку особистості та відповідно до її типу зароджується від якогось одного складника її моральної основи, але без доповнення іншими двома виникає загроза згасання почуття любові. Встановлено, що любов до Іншого в її цілісному розумінні є моральнісною основою різних форм соціальної солідарності, а протидією розвиткові довершеної любові є екзистенційний страх перед Іншим.

Здійснено комплексний аналіз проблеми любові з урахуванням матеріалів західної, російської й української філософії. Висвітлено питання природи, суті, цінності та сенсу життя людини, процеси самопізнання та саморегуляції. Любов забезпечує повноцінний і гармонійний розвиток людини, оптимальну реалізацію її особистісного та творчого потенціалу, саме вона потенціює людину, особистість у цій якості. Стверджено, що повноцінна особистість - цілісна, гармонійна, унікальна, вільна, здатна до самотрансцендентації та любляча. Цю повноцінність забезпечує виключно любов. Тільки той, хто любить, здатний перейти від пріоритету власної користі до почуття людяності, подвигу світоутворення, перетворити себе та світ, усвідомити загальний зв'язок і світ, побачити істинний сенс всього, що існує.

Встановлено головні моделі концепції еросу в православній тридиції. Виявлено та класифіковано її основні ознаки на підставі аналізу оригінальних грецьких текстів та їх перекладів на давньоруську й російську мови, а також подано чіткі визначення поняття еросу в православній тридиції. Розкрито релігійно-філософські витоки становлення православної концепції еросу, що дозволило обгрунтувати ступень її оригінальності. З'ясовано успадкування православної концепції еросу від візантійської до давньоруської традиції, української та російської релігійної філософії. Визначено аксіологічний статус і роль етико-сотеріологічної концепції еросу в становленні православної культури, що виявило перспективу для подальшого аналізу феномена еросу як одного з головних екзестенціалів буття людини.

Проаналізовано трансформацію наповненості та співвіднесення понять "смерть" і "любов" у період античності, середньовіччя та сьогодення у теоретико-методологічних аспектах філософського та релігієзнавчого дослідження. Висвітлено особливості релігійного та міфологічного світосприйняття на різних етапах розвитку людської цивілізації у зв'язку з досліджуваною проблемою. Розкрито сутність поняття "любов", показано його функціональне значення в актуалізації буттєвості незалежно від релігійності світосприйняття, розглянуто трансформації й осмислення поняття "смерть". Проаналізовано співвіднесення цих феноменів з ідеями безсмертя, роду та цінності життя, особливу увагу приділено філософсько-релігійним основам осягнення місця та ролі Іншого. Проведено зіставлення понять "смерть" і "любов", сучасних тенденцій щодо осягнення їх сутності, зроблено висновок про існування ідеї світського безсмертя, в якій провідна роль належить актуалізації Іншого, що забезпечує здійснення буттєвості.

Розглянуто екзистенціал любові в контексті пошуків сучасної філософської антропології. Розглянуто поняття символу. З'ясовано релевантність поняття символу. Поняття любові досліджено у межах західної філософської традиції.

Исследована роль любви в формировании жизненного мира личности. Подчеркнута роль христианства как основополагающего фактора в духовном самостроительстве человека. Обоснована роль семьи как основы воспитания любви и развития духовно-религиозных традиций.

Акцентовано увагу на любові як морально-духовному почутті, що виникло в педагогічному просторі між учасниками цілісного педагогічного процесу - учителями та школярами. Визначено основний механізм розвитку духовної любові - створення умов для виникнення та функціонування взаємин, що сприяють її зародженню. Розкрито види таких взаємин: вияв піклування, етикетні відносини, ввічливість, підтримка позитивних емоцій тощо. Розкрито педагогічну концепцію любові, зокрема, її дієвість. Проаналізовано погляди теоретиків і педагогів-новаторів Ю.П. Азарова, В.І.Андрєєва, Б.Т. Лихачова на визначення любові. Виділено контури педагогічної любові як вищої духовної цінності всього педагогічного процесу. Запропоновано авторське трактування поняття "педагогічна любов".

Визначено передумови, предметні підстави, методичні принципи музикознавчої інтерпретації явища кохання та шляхів його втілення в музиці. Розкрито питання діалогічної природи образу кохання в музиці, жанрово-стильової двоїстості втілення теми кохання в оперній творчості. Розглянуто жанрово-естетичні тенденції інтерпретації теми кохання в європейській опері, що дозволяє визначати парадигматичні аспекти теми кохання в її оперному втіленні та у єдності з актантною моделлю оперного жанру. Введено до музикознавчого обігу поняття актантної моделі оперного жанру, що допомагає теоретичній формалізації персонажно-ролевого змісту оперної дії, яке відображається у музичній мові опери і дозволяє залучати останню до концептуальної сфери кохання. Доведено значення ліричного як естетичної та музично-інтонаційної домінанти образу кохання в опері, розкрито явище "мовної концептуалізації" феномену кохання в європейській опері романтичного напряму. На основі вивчення музикознавчого дискурсу становлення та еволюції оперного жанру, типологічних рис оперної поетики та творчості західноєвропейських та російських композиторів, твори яких складають основу репертуару китайських оперних співаків (О. Бородіна, Х.-В.Глюка, Ш. Гуно, К.-М. Вебера, Д. Верді, Р. Вагнера, К. Монтеверді, М. Мусоргського, Г. Перселлі, Дж. Пуччіні, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського) висвітлено історико-типологічний контекст розвитку теми кохання в опері, а також розкрито взаємозумовленість та взаємодію духовно-змістового, жанрово-естетичного та стильового аспектів явища кохання в оперній музиці.

Досліджено філософсько-антропологічні виміри феномену любові у східній святоотецькій спадщині. Обгрунтовано, що основними теоретичними витоками філософії любові у східних Отців Церкви становили біблійна теологія любові та антична філософська герменевтика цього феномену. Проаналізовано онтологічний статус любові у структурі людського буття, який розкривається в трьох векторах - як специфічне ставлення до світу, як етико-естетичне ставлення до Іншого і як мета існування особистості. Зазначено, що ці три вектори, для східних Отців Церкви, не суперечать одне одному, а складають людське життя як єдине ціле. Висвітлено гносеологічний статус любові у структурі людського пізнання та доведено, що саме вона, для східнопатристичної традиції, є більш глибоким пізнавальним засобом Іншого, світу та самого себе, аніж логіка та розмірковування акти. Встановлено, що східна святоотецька спадщина виробила власний специфічний понятійний апарат стосовно любові: смак любові, стріла любові, узи любові, закон любові, крила любові, вогонь любові, любов за тілом, любов за душею, концепція "тверезого сп'яніння любов'ю". З'ясовано, що східнопатристична традиція розглядає любов до особи протилежної статі як взірець міжособистісної любові, що є основою появи будь-якого іншого різновиду цього почуття - до ближнього, до ворога, до Бога.

Досліджено феномен любові в контексті порівняльної характеристики містичного досвіду Заходу і Сходу. Сформульовано висновок, що любов у трансцендентно-іманентній містиці християнства постає як союз любові Бога і людини - любові-агапе і любові-еросу. Бог і людина не тотожні один одному. Водночас у іманентно-пантеїстичній містиці індуїзму й класичного буддизму не може бути любові-агапе та любові-еросу за умови тотожності абсолютного духовного начала - Брахману та індивідуального - атману.

Исследован феномен любви в контексте сравнительной характеристики мистического опыта Запада и Востока. Сформулирован вывод, что любовь в трансцендентно-имманентной мистике христианства является союзом любви Бога и человека - любви-агапе и любви-эроса. Бог и человек не тождественны друг другу. Вместе с тем, в имманентно-пантеистической мистике индуизма и классического буддизма не может быть любви-агапе и любви-эроса, при условии тождественности абсолютного духовного начала - Брахмана и индивидуального - атмана.

This artikle investigates the phenomenon of love in the context of the comparative characteristic of mystical experience of the West and the East. The conclusion it formulates the conclusion that love is the union of love of the God and the Person - love-Agape and love-Eros in transcendental-immanently Mystical of Christianity. The God and the Person are not identical. At the same time, love-Agape and love-Eros can not be in immanently-pantheistic mysticism Hinduism and classical Buddhism, under condition of identity of the absolute spiritual beginning - Brahman and individual - Atman.

Окреслено певні аспекти формування такого інтегрального психологічного утворення як любов у майбутніх педагогічних працівників. Фрагментарно подано стислий аналіз основних концептуальних положень філософсько-соціологічних та педагогічних концепцій стосовно розуміння цього феномена. Розглянуто сутність і зміст любові в структурі духовності особистості. Виокремлено складові педагогічної любові. Акцентовано увагу на тезі щодо взаємозв’язку почуття любові та виховання, необхідною умовою формування якої є вияв майбутніми фахівцями духовної любові до дітей. Саме цей фактор названо вирішальним у виборі професії вчителя.

Определены некоторые аспекты формирования такого интегрального психологического образования как любовь у будущих педагогов. Фрагментарно представлен краткий анализ основных концептуальных положений философско-социологических и педагогических концепций относительно понимания этого феномена. Рассмотрены сущность и содержание любви в структуре духовности личности. Выделены составляющие педагогической любви. Акцентировано внимание на тезисе о взаимосвязи чувства любви и воспитания, необходимым условием формирования которой является проявление будущими специалистами духовной любви к детям. Именно этот фактор назван решающим в выборе профессии учителя.

We consider the psychological aspects of conservation psychological health of students in the context of positive attitudes, mastering the ways and methods of emotional and volitional regulation and relaxation, principles, stages and basic methods of self-regulation.