Досліджено проблему смертної кари як засобу кримінально-правового регулювання та соціального управління крізь призму суспільних потреб і соціальних цінностей. Обгрунтовано пропозиції вдосконалення системи правових гарантій, обмеження сфери застосування виняткової міри покарання у контексті її повного скасування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю703.23 + Х881.021

Рубрики:

Моральні аспекти покарання і смертної кари

Поняття і мета покарання

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто детермінанти появи та функціонування принципу справедливості у кримінальному судочинстві, зміст принципу справедливості та його місце в системі засад кримінального судочинства. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання механізму забезпечення принципу справедливості у кримінальному судочинстві. Досліджено правовий механізм реалізації даного принципу на досудових стадіях кримінального процесу, а також під час судового розгляду кримінальних справ та винесення по ним вироків. Обгрунтовано необхідність включення в структуру кримінально-процесуального закону та наведено редакцію окремої статті, яка б безпосередньо закріплювала даний принцип і розкривала його нормативний зміст. Запропоновано нові редакції тих статей КПК України, які визначають вимоги, що висуваються до процесуальних рішень органу дізнання, слідчого, прокурора та суду.

Досліджено питання про припустимість смертної кари у демократичному суспільстві з метафізичної точки зору. На противагу переконанню про негуманний і варварський характер судової практики засудження на смерть запропонувати філософську аргументацію за смертний вирок. Сенс даного дослідження не у реабілітації вбивства на базі ні би то застарілого права, а в розкритті внутрішнього діалектичного взаємозв'язку ступенів моральної відповідальності злочинців і суспільства, що породжує злодіїв. Автором зазначено, що відмова від смертної кари під привидом торжества гуманності - лише ліберальна видимість, благовидне прикриття недоліків морального стану суспільства не зростає, а навпаки принижується у людської гідності. У роботі автор використав метод діалектичної рефлексії, усвідомлюючи єдність, відносність і додатковість добра і зла і прагнув визначити продуктивний шлях вирішення суперечності між ними у моральному розвитку суспільства. Пропонуючи філософський підхід до проблеми припустимості смертної кари, автор не вдається до обговорення ролі страхання, стримування чи жорстокості цієї міри покарання, а також не розглядає питання про її ефективність, чи навпаки. Автор не торкається теми душевних страждань злодіїв, що приречені на довічне позбавлення волі з урахування "гуманних" міркувань.