Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400 + Ю811.9

Рубрики:

Загальні проблеми теорії літератури

Інші естетичні категорії

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано художньо-теоретичну спадщину німецького драматурга, режисера і теоретика театру Б. Брехта. Спираючись на наявні результати історико-літературних, театрально-критичних, біографічних та інших досліджень, комплексно проаналізовано першоджерела, теоретичні засади та мистецькі здобутки епічного театру, зважаючи на провідну роль естетичної категорії наївного як філософської квінтесенції брехтівського методу художнього відтворення дійсності.

Проанализировано художественно-теоретическое наследие немецкого драматурга, режиссера и теоретика театра Б. Брехта. Опираясь на наличествующие результаты историко-литературных, театрально-критических и биографических исследований, комплексно проанализированы первоисточники, теоретические основы и художественные достижения эпического театра, особенно подчеркивая при этом ведущую роль эстетической категории наивного как философской квинтэссенции брехтовского метода художественного воссоздания действительности.

The article highlights the artistic-theoretical heritage of German playwright, stage director and theatre theoretician B. Brecht. Basing upon the results of previous literary-historical, critical, biographical etc researches, the author attempts to perform a complex analysis of influence sources, theoretical basis and artistic accomplishments of the epic theatre, paying due attention to the lead role of the naive, which is viewed both as an aesthetic category and the philosophical quintessence of Brecht's reality transformation artistic method.

Досліджено функціонування категорії "сакральне" в культурі, а також естетичні принципи становлення, еволюції та розвитку сакральних практик у культурно-історичній ретроспективі та перспективі. Запропоновано інтегративне тлумачення категорії "сакральне" як єдності релігійної, етичної та естетичної сфер культуротворчості. Естетичні аспекти сакралізації та десакралізації культурних практик визначаються в межах естетичної реальності. Проаналізовано соціопрагматику культурних практик сакрального, культурний досвід сакралізації культури середньовіччя, досвід секуляризації культури, мистецтва модерну та постмодерну як феномен естетичного та художнього універсалізму митця, пошук релігійної тотальності як певний вияв десакралізації культури. Сакральне визначено у контексті жанрово-видових трансформацій сучасних культурних практик, у вимірі комунікативної етики й екологічної естетики. Охарактеризовано принципи теріоморфізму, антропоцентризму та теоцентризму як естетичні настанови симбіозу культурних практик постмодернізму. Сакральний етос та ерос арт-практик постмодернізму презентовано в контексті сучасних естетичних теорій.